Становлення і розвиток демократії в сучасній Україні

Крім того процес демократизації ускладнюється тим, що наша країна не дуже багата демократичними традиціями. По суті, протягом усього періоду радянського тоталітаризму, в Україні не розвивались елементи особистих свобод і правової держави, демократичної свідомості суспільства та особистості.

Політичний режим є демократичним тільки в разі, якщо він представляє інтереси широких верств населення. Політична еліта повинна правити в інтересах більшості суспільства, а не для вигоди привілейованої меншості. Демократія виходить з цінності кожної людини, тому прагне до створення цивілізованих умов життя для всіх громадян незалежно від багатства і таланту.

На очах сьогоднішнього покоління людей демократія поширюється по всьому світу. Нині більша, ніж будь-коли в історії, кількість людей користується правом, проголошеним в їхніх інтересах статтею 21 Загальної декларації прав людини, – брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

Задля ефективності демократії в Україні має напрацьовуватися консолідаційна ідеологія духовною та політичною елітами. Історія мусить об’єднувати, а не сіяти розбрат між громадянами.

 

 

Майбутнє демократії тепер пов’язується не тільки з демократією в політичній сфері, а й в економічній, соціальній, культурній та інших галузях життєдіяльності суспільства.

Усі групи суспільства мають почуватися його невід’ємною частиною, а воно – спільним для них. У цьому полягає суть демократії. Без цього демократія приречена на провал.

Потрібно також зазначити, що демократія нерозривно пов’язана з законністю. Вона зміцнює повагу до законності, перетворюючи людей на найголовніше джерело права. Та водночас вона залежить від законності, оскільки без дотримання законів неможливо організувати вільні вибори, провести їх чесно або вирішити суперечки щодо виборчого процесу.

Виховання демократичної культури в соціальному житті України може бути успішним завдяки залученню інтелігенції до цієї справи на широкій суспільній основі. Саме в такий спосіб розвивалася національна демократія в Чехії, Швейцарії, Польщі, країнах Балтії.

Для демократії немає нічого важливішого за вільні і сильні засоби масової інформації. Щоб вибори були справді чесними, різні партії та кандидати повинні мати рівний доступ до засобів масової інформації. Неприпустимо, щоб в Україні державна влада або влада грошей забезпечувала можливість висловлюватися одним і позбавляла цієї можливості інших. Не менш важливо й те, щоб справді незалежні журналісти піддавали уряд та опозицію ретельному вивченню.

Обираючи стратегію внутрішньої та зовнішньої політики, Україні потрібно виробити гнучку тактику й сильну політичну волю задля реалізації поставленої мети. Будь-яка стратегія, будь-який план не можуть здійснитися самі собою. Потрібні рішучі дії з чіткою метою владних структур, політичного класу, підтримувані суспільством і спрямовані на те, щоб переломити несприятливий перебіг політичних, економічних, соціальних і духовних процесів і не лише вивести Україну з кризи, а й зробити її політично стабільною, економічно потужною, незалежною державою, яка впевнено торує шлях у майбутнє.

Міжнародне співтовариство разом із домінуючими в світі демократичними силами просто не дадуть Україні зійти з демократичного шляху. Об’єднана Європа, Сполучені Штати Америки та й Росія об’єктивно зацікавлені в сильній демократичній Україні.

Беручи до уваги всі проблеми та недоліки побудови демократії в країнах, які пройшли цей шлях, наша держава все-таки має виробити власну модель, що враховуватиме історичні та культурні цінності, котрі виникли на теренах України, є природними для політичної свідомості наших громадян, інтегруючи досвід провідних країн світу.

 

 

Сучасна багатопартійність в Україні фактично почала складатися з кінця 50-х років, коли було засновано нелегальну організацію «Український робітничо-селянський союз», який проіснував до 1961 р.

Джерелом багатопартійності в Україні стали дві тенденції у громадсько-політичному розвитку радянського суспільства в другій половині 80-х років.

Головна відмінність української багатопартійності від партійних систем у країнах стійкої демократії – низький рівень її інституціалізації та залежність від коливань у процесах політичної трансформації – то в бік більшої демократизації то в бік посилення авторитаризму.

Політичні партії перебувають в Україні у процесі постійного формування й руйнування, переходів із одного стану в інший і ще не витворили менш-більш стійку, інституціалізовану партійну систему з повторюваними, а отже й очікуваними та передбачуваними зразками взаємодій, співпраці і протиборства. Україна пройшла шлях від однопартійності до багатопартійності.

Проаналізувавши розвиток демократії в нашій державі, можна зробити висновок, що динамізм демократичних процесів в Україні залежить від рівня політичної активності громадян, економічної, соціальної й політичної стабільності суспільства, співвідношення політичних сил, розвитку національної ідеї та правосвідомості.

Основними передумовами формування демократичного суспільства в Україні є розширення економічної свободи, радикальна зміна інститутів суспільства, усієї системи цінностей і психології людей, які породив тоталітаризм, підвищення рівня політичної свідомості й культури громадян, встановлення ефективного контролю суспільства над політикою можновладців та олігархів, подолання економічної кризи тощо. Майбутнє демократії тепер пов’язується не тільки з демократією в політичній сфері, а й в економічній, соціальній, культурній та інших галузях життєдіяльності суспільства.

 

 

1. Арцишевський Р. А. Людина і суспільство. – К. : Перун, 2004. – 46 с.

2. Гавриш С. Б. Правознавство. – К. : Генеза, 2010. – С. 416 – 417.

3. Матвеева С. А. – Политология. – Х. : Одиссей, 2008 – С. 304 – 307

4. Марголіна Л. С. Розвиток демократії та демократична освіта в Україні. – К. :

Ай Бі, 2002. – С. 78 – 81.

5. Піча В. М. – Політологія: – Л. : Новий Світ, 2000, 2008. – С. 304 – 307.

6. Горлов А. С. Еволюція влади / А. С. Горлов. В. П. Королюк. – К. : ВАТ Київська правда, 2008 – С. 552 – 554.

7. Виборче право України / За ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Парламентське видавництво, 2003. – 57с.