Становлення та розвиток сучасного міжнародного економічного права. Поняття структура, принципи та основні концепції.

 

 

План:

Становлення та розвиток сучасного міжнародного економічного права.

Поняття міжнародного економічного права. Характеристика концепцій міжнародного економічного права.

Предмет міжнародного економічного права.

Принципи міжнародного економічного права.

Система міжнародного економічного права.

Становлення та розвиток сучасного міжнародного економічного права.

Торговельні взаємовідносини купців різних держав світу простежуються впродовж усієї зафіксованої історії людства. Важливу роль міжнародна торгівля відігравала за часів існування Афін, Стародавнього Єгипту, італійських міст – держав Венеції, Флоренції та Генуї, німецького Ганзейського торговельного союзу. Міжнародне – правове регулювання економічних, і передусім торговельних, взаємовідносин держав формувалося разом із формуванням інших міжнародних відносин.

Торговельні взаємовідносини держав здавна були одним із найважливіших предметів міжнародних договорів. Відомо про існування торговельного договору між Єгиптом та Вавілоном, який було укладено за 2, 5 тис. років до н. е..

У Київській Русі перший відомий міжнародний договір було укладено в 907 р. між Київським князем Олегом та Візантійськими імператорами Леоном та Олександром. Умови цього договору передбачали безмитну торгівлю купців Київської Русі у столиці Візантії – Царгороді (Константинополі) та забезпечення їх їстівними запасами.

У 1493 р. датський король і російський цар Іван ІІІ уклали договір про дружбу та вічний союз. Цей договір передбачав безперешкодний проїзд і торгівлю купців, їхній захист з боку місцевої влади, справедливий суд, стягнення звичайного мита, яке існувало в цих договірних державах.

Унаслідок географічного поділу праці формуються галузі міжнародної спеціалізації. Кожна країна орієнтується на експорт власної продукції. Спеціалізація господарств країн світу здійснюється з урахуванням порівняльних переваг для виробництва товарів і послуг, які має кожна окрема країна.

Правовою основою становлення та подальшого розвитку міжнародного економічного права є положення ст.. 1 Статут ООН, що формулюють як основну із цілей ООН здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру. З огляду на глобальне значення такого завдання, питаннями розвитку міжнародного економічного співробітництва в ООН займається безпосередньо Генеральна асамблея і спеціально створена для цього і працююча під її керівництвом Економічна і Соціальна Рада (ЄКОСОР).

У розвитку положень ст.. 1 Статуту ООН про розширення міжнародного економічного співробітництва 30. 09. 1947 р. під егідою ООН була укладена Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

У квітні 1974 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію і програму дій щодо встановлення нового економічного порядку, а в грудні цього ж року Хартію економічних прав і обов'язків держав. У цих документах були сформульовані концепція і комплексна програма встановлення нового міжнародного економічного порядку.

У травні 1990 року ООН прийняла Декларацію про новий глобальний консенсус, про шляхи розвитку міжнародного економічного співробітництва в інтересах всіх держав. Ця Декларація деякою мірою зблизила позиції розвинутих держав і держав, що розвиваються.

Таким чином слід зазначити, що важливе значення для становлення та розвитку сучасного міжнародного економічного права мали наступні міжнародні акти, які одночасно є одними із основних джерел міжнародного економічного права:

Статут ООН;

Генеральна угода з тарифів і торгівлі;

Декларація і Програма дій по встановленню нового міжнародно економічного порядку;

Хартія економічних прав і обов”язків держав;

Декларація про новий глобальний консенсус, про шляхи розвитку міжнародного економічного співробітництва в інтересах усіх держав;

Конвенція про правовий статус, привілеї та імунітети міждержавних економічних організації 1980 р., яку теж можна вважати джерелом міжнародного економічного права.

Поняття міжнародного економічного права. Характеристика концепцій міжнародного економічного права.

Міжнародне економічне право – це сукупність принципів і норм, які регулюють різноманітні економічні відносини, що носять міжнародний характер.

Існує багато наукових поглядів на предмет, суб'єкти, систему та значення МЕП.

Вирізняються три основні концепції міжнародного економічного права.

1) Згідно з першою концепцією міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, а економічні відносини суб'єктів міжнародного права – її предметом. Цієї концепції дотримуються Г. Шварценбергер, Я. Броунлі (Велика Британія), П. Верлорен ван Темаат (Нідерланди), В. Леві (США), П. Вейль (Франція), П. Піконе (Італія), І. Перетерський, М. Богуславський, Г. Тункін, Д. Фельдман, Є. Усенко, Г. Бувайлик, В. Лісовський (Росія).

На думку Г. Шварценбергера, міжнародне економічне право має такі компоненти:

• володіння природними ресурсами та їх використання;
• виробництво та розподіл товарів;
• «невидимі» міжнародні угоди господарського або фінансового характеру;
• кредити та фінанси;
• відповідні послуги;
• статус і організація суб'єктів, що здійснюють таку діяльність.

Основний висновок першої концепції полягає в тому, що норми міжнародного економічного права – це частина міжнародного публічного права. Вони створюються суб”єктами міжнародного права і використовуються для урегулювання відносин, що виникають між ними.

2) Друга концепція, є поширеніша. Міжнародне економічне право розглядається, як галузь не лише публічного, а й міжнародного приватного права, як галузь не лише міжнародного публічного права, а й частина національного права. Прихильники цієї концепції вважають, що міжнародне економічне право поширюється на суб'єктів не лише публічного права, а й приватного, які беруть участь у відносинах комерційного характеру, що виходять за межі однієї держави. Прихильниками даної концепції були: А. Левенфельд (США), Г. Еллер, В.