Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Становлення та розвиток сучасного міжнародного економічного права. Поняття структура, принципи та основні концепції.

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
64
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Поняття, класифікація та система джерел міжнародного економічного права.

З формально-правової точки зору, джерелом МЕП буде та форма, в якій відтворено правила належної поведінки суб'єктів і інших учасників міжнародних економічних відносин у процесі здійснення цих відносин і яка надає зазначеним правилам якості норми права.
Класифікація джерел МЕП є різноманітною і складною. В загальному існує поділ джерел МЕП на:
  • ті, що є спільними для загального міжнародного права вцілому і МЕП (загальні джерела), та
  • спеціальні джерела даної галузі міжнародного права.
Класифікація джерел МЕП:
І. За колом суб'єктів, на які поширюються:
1. Універсальні (правила, створені в результаті узгодження державних воль, які стосуються всієї міжнародної спільноти).
2. Регіональні (якщо переважна частина або навіть усі держави, що беруть участь у переговорному процесі, знаходяться в межах певного регіону земної кулі (наприклад на одному континенті), вироблені цими державами правові норми іменуються регіональними. Подальше зменшення кількості учасників норм, які виробляються, призводить до створення локальних або, частіше, двосторонніх міжнародно-правових норм).
ІІ. За ступенем обов'язковості та узгодженості державних воль:
1. Норми жорсткого права (hard law) – держави можуть дійти згоди про те, що, зважаючи наважливість того чи іншого правила, відхилення від нього є не припустимим узагалі.
А) норми імперативного характеру (виробивши для МЕВ певне правило поведінки, держави домовляються обов'язково забезпечувати його дотримання примусовими заходами) ;
Б) норми рекомендаційного характеру (держави обмежуються фіксацією свого волевиявлення у вигляді певного бажаного (інколи взірцевого) варіанта поведінки).
2. Норми м'якого права (soft law) – має місце констатація узгодженості волі держав, хоча конкретних правил поведінки учасників взаємних відносин не пропонується, не кажучи вже про примусові заходи на випадок дій, що не відповідатимуть вираженій ззовні колективній волі.
ІІІ. За сферою дії:
1. Загальні джерела
2. Спеціальні джерела.
Система джерел МЕП включає в себе:
  • міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори;
  • міжнародно-правові звичаї
  • рішення (акти) міжнародних організацій;
  • міжнародні кодекси поведінки.
2. Загальні джерела міжнародного економічного права
До кола загальних джерел МЕП прийнято відносити:
  • загальні принципи права;
  • міжнародний звичай;
  • міжнародні договори;
  • рішення міжурядових міжнародних організацій або конференцій.
1). Загальні принципи права. Відповідно до ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН загальні принципи права, визнані цивілізованими націями, є джерелом міжнародного права.
Види загальних принципів:
  • внутрішньодержавні принципи права – йдеться про технічні принципи, про юридичну логіку або фундаментальні принципи, без яких правопорядок не зміг би існувати.
  • загальні (або загальновизнані) принципи міжнародного права – вони є виразом специфічної функції міжнародного правопорядку, яка полягає у сприянні миру та розвитку, а тому підтримують міжнародний правопорядок, створюючи для нього необхідні передумови.
Вважається, що більшість загальновизнаних принципів міжнародного права закріплено в Статуті ООН, в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. і в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р. Разом із тим, стверджується, що не існує повністю авторитетного, вичерпного і точного переліку основних принципів міжнародного права.
Спираючись на зазначені вище документи, більшість фахівців з міжнародного публічного права наводить такий перелік цих принципів:
  • незастосування сили або погрози силою;
  • суверенної рівності держав;
  • рівноправності і самовизначення народів;
  • невтручання у внутрішню компетенцію будь-якої держави;
  • співробітництва держав;
  • сумлінного виконання зобов'язань, узятих відповідно до Статуту ООН;
  • мирного вирішення міжнародних спорів;
  • непорушності кордонів;
  • поваги прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань;
  • територіальної цілісності держав.
1. Незастосування сили або погрози силою.
Міжнародному праву відомі лише два випадки правомірного застосування сили:
  • з метою самозахисту (ст. 51 Статуту ООН) та
  • за рішенням Ради Безпеки ООН (статті 39 та 42 Статуту) У випадках загрози миру, порушення миру або акту агресії.
2. Суверенна рівність держав. Всі держави, відповідно до цього принципу, мають право вільно вибирати форму організації зовнішньоекономічних зв'язків та брати участь у міжнародних економічних організаціях.
3. Невтручання у внутрішні справи. Взагалі під втручанням розуміють будь-які заходи держав або міжнародних організацій, за допомогою яких останні намагаються перешкодити суб'єкту міжнародного права вирішувати справи, які належать до його внутрішньої компетенції. Видами прямого економічного втручання вважаються, наприклад, економічна блокада або відмова від здійснення великих програм економічної допомоги як засіб підкорення інших держав власним інтересам. Видами непрямого економічного втручання можуть бути визнані певні дії, які здійснюються особами або організаціями, що підконтрольні іншій державі.
4. Співробітництво. Нормативний зміст цього принципу у Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. викладено так: «Держави зобов'язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей у їх політичних, економічних і соціальних системах, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру та безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному добробуту народів і міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації, яка має підґрунтям такі відмінності».
5. Сумлінне виконання міжнародних зобов'язань. Нормативний зміст цього принципу сформульовано у Декларації принципів Заключного акта НБСЄ 1975 р. і передбачає, що держави-учасниці погодились «сумлінно виконувати свої зобов'язання за міжнародним правом, як ті, що випливають із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, так і ті, що випливають із договорів чи інших угод, які відповідають вимогам міжнародного права і учасниками яких вони є». Для визначення юридичного змісту «сумлінності виконання міжнародних зобов'язань» використовується розділ
Фото Капча