Становлення та розвиток сучасного міжнародного економічного права. Поняття структура, принципи та основні концепції.

3) Вітчизніна концепція була розроблена у 20-х роках українським акдеміком В. Корецький і поєднувла вже розгялянуті нами 2-і концепцій. В. Корецький міжнародне господарське право вважав комплексною міжгалузевою дисципліною, що покликана регулювати міжнародні публічно- та цивільно-правові відносини.

Узагальнення і аналіз існюючих концепцій і точок зору дає можливість зробити висновок про те, що міжнародне економічне право – це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва, що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.

Предмет міжнародного економічного права.

Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво, так і багатосторонні. Вони є відносинами набувного характеру.

Міжнародні економічні відносини – це особлива форма суспільно – виробничих зв'язків між окремими державами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями.

У межах міжнародного економічного права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного публічного права. Економічні відносини є комерційними в широкому розумінні. Отже, усі відносини сфери міжнародного публічного права, де присутній комерційний елемент, належать до сфери дії міжнародного економічного права. Такими елементами є купівля-продаж, оренда, підряд, міна, найм, позика, лізинг, франчиза та перевезення.

Об'єктивними передумовами міжнародно-правового регулювання економічних відносин є наявність суверенних держав та інших суб'єктів міжнародного права, необхідність підтримки та розвитку зв'язків між ними в економічній сфері. Міжнародно-правове регулювання відбувається як процес впливу норм міжнародного публічного права на систему міждержавних економічних зв'язків з метою наведення і підтримки певного бажаного порядку.

Міжнародне право є незамінним інструментом організації міжнародних економічних відносин. Воно є свідомим узгодженим впливом держав на їх розвиток у потрібному напрямі.

Принципи міжнародного економічного права

Будь-яка діяльність у будь-якій країні або на міжнародному рівні здійснюється на грунті певної системи принципів.

Принципи- це керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності.

Принципи міжнародного економічного права поділяються на дві групи:

1) основні (загальні) принципи;

2) спеціальні принципи.

До основних (загальних) принципів міжнародного економічного права слід віднести принципи міжнародного права:

1) принцип мирного співіснування;

2) принцип суверенної рівності держав;

3) принцип співробітництва держав;

4) принцип невтручання;

5) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань;

6) принцип взаємної вигоди.

До спеціальних принципів міжнародного економічного права відносять:

1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами;

2) принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;

3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків;

4) принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;

5) принцип найбільшого сприяння;

6) принцип національного режиму.

Принципи міжнародного економічного права є основою формування принципів зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав. Це – один із прикладів пріоритету не лише норм міжнародного права, а і його принципів над національними нормами і правовими принципами держав як окремо взятих суб'єктів міжнародних економічних відносин.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності України закріплені в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятого 16 квітня 1991 р.

Система міжнародного економічного права.

Системний підхід до будь яких явищ, понять наук тощо має велике значення. Саме він дає змогу всебічно і глибоко їх вивчити і розуміти. Цей підхід широко використовується і в юридичній науці, незалежно від того, чи йдеться про національні чи про міжнародні правові системи, які є взаємозв”язаними і в той же час незалежними.

Міжнародне право є основою міжнародного економічного права. Як складова частина міжнародного права міжнародне економічне право може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи – підсистеми, які називаються підгалузями та правовими інститутами.

Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі міжнародного економічного права виділяють: міжнародне торгове право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і сільськогосподарського співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін.

Систему курсу міжнародного економічного права становить:

• Загальна частина
• Особлива частина.

У Загальній частині об'єднані норми, які визначають сам предмет правового регулювання міжнароного економічного права, його джерела і принципи, дають уявлення про суб'єкти міжнародних економічних відносин, про державу як основний суб'єкт міжнародного права. У Загальній частині також розглядаються правовий статус міжнародних економічних організацій, питання правового регулювання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), міжнародних економічних договорів та забезпечення їх виконання.

В Особливій частині міжнародного економічного права здійснюється характеристика правових норм і особливостей правового регулювання міжнародної торгівлі, міжнародних валютних відносин, міжнародних перевезень та інших напрямів міжнародного співробітництва.

 

1. Поняття, система та класифікація джерел міжнародного економічного права.

2. Загальні джерела міжнародного економічного права.

3. Спеціальні джерела міжнародного економічного права.

4. Поняття, значення, класифікація міжнародного економічного договору.

Поняття та значення міжнародного економічного договору.

Види міжнародних економічних договорів.

Порядок укладання міжнародного економічного договору.

Забезпечення виконання міжнародних економічних договорів.

1.