Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Становлення та розвиток сучасного міжнародного економічного права. Поняття структура, принципи та основні концепції.

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
64
Мова: 
Українська
Оцінка: 

певної форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з усіма негативними наслідками, що випливають з цього. Як правило, згода до якої дійшли сторони, має бути викладена у письмовому документі, який підписується сторонами, а якщо це передбачено законодавством, то й зараеєстрована у відповідних державних органах (нотаріат, суді та ін.).

Реальні договори, в основі яких лежить не лише досягнення згоди, а й їх гарантоване виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, закладу, зберігання. Норми законодавство деяких країн, таких як: Швейцарія, Польща, Угорщина, Югославія, не передбачають поняття реального договору та відмежовування його від консесуальних договорів.
Консенсуальні договори – це такі, за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинності не в момент виконання, а в момент досягнення згоди.
Крім того, міжнародні економічні договори поділяються на такі види :
1. Торговельні договори- ними встановлюється правовий режим, який сторони взаємно надають одна одній щодо регулювання порядку ввезення та вивезення товарів, митного оподаткування, торговельного мореплавства, інших видів транспорту, транзиту, діяльності юридичних і фізичних осіб кожної зі сторін на території іншої. Основою торговельного договору є норми про торговельно-політичний режим. Як правило, торговельні договори, мають тривалий термін дії – 5 років і більше. Часто торговельні договори укладаються «навічно», тобто без формального терміну їх дії.
2. Контингентні угоди – це угоди між урядами відповідних країн про поставки товарів. Їх називають ще «угодами про товарообіг». Традиційно такі угоди укладаються щонайбільше на рік, але іноді термін їх дії досягає п'яти років.
3. Кредитні угоди – цей вид міжнародних економічних договорів передбачає, що певні держави (кредитори) надають іншим державам (боржникам) певні грошові кошти, а одержувачі коштів беруть зобов'язання погасити суму боргу на передбачених угодами умовах (твердою валютою, банківськими металами, поставками товарів тощо). Замість коштів кредитори можуть надавати боржникам товар у натуральній формі. За таких угод боржник, як правило, зобов'язується ще й сплатити винагороду за користування кредитом.
Міжурядова кредитна угода – це угода про зобов'язання погасити борг. Кредит надається не для безпосереднього його використання урядом, а в інтересах суб'єктів відповідної країни.
4. Угоди про міжнародні розрахунки – ці угоди є міждержавними угодами про порядок здійснення розрахунків за товари, послуги та інші торговельні й неторговельні операції. Такі угоди можуть укладатися окремо. Часто ж положення про механізм розрахунків включаються до інших угод, наприклад, угод про товарообіг.
5. Довготермінові комплексні угоди про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво – у вказаних угодах уряди визначають загальні перспективи, нові напрямки та сфери промислового і торговельного співробітництва та його організаційні форми. Уряди беруть зобов'язання сприяти співробітництву між заінтересованими організаціями і підприємствами відповідних країн шляхом створення для цього належних умов.
6. Міжнародні товарні угоди – такі угоди укладаються між країнами-імпортерами та країнами-експортерами мінеральної та сільськогосподарської сировини.
7. Міжнародний факторинг – міжнародний факторинг здійснюється з метою фінансування якоюсь організацією (фактором) експорту іншої особи (виробника продукції) за умови передання виробником фактору права на одержання плати від імпортера-боржника.
Міжнародний факторинг – це тристоронні правовідносини, у яких беруть участь:
  • кредитор (експортер товарів, робіт, послуг) ;
  • боржник (імпортер зазначених товарів тощо) ;
  • фактор (банк або спеціалізована факторингова організація), що набуває права вимоги.
8. Міжнародний форфейтинг – договір міжнародного форфейтингу є різновидом договору міжнародного факторингу, за яким поступаються не правом вимоги платежу, а простим і перевідним векселями шляхом вчинення індосаменту на форфейтера (фактора).
9. Міжнародний фінансовий лізинг – під міжнародним лізингом розуміється угода, відповідно до якої одна сторона (лізингодавець) згідно зі специфікою та умовами, схваленими іншою стороною (лізингоодержувачем), укладає договір поставки з третьою стороною (постачальником), відповідно до якого лізингодавець придбає промислову установку, засоби виробництва чи інше обладнання та вступає в договір про лізинг з лізингоодержувачем, надаючи йому право використання обладнання в обмін на періодичні платежі.
11. Міжнародний договір франчизи – франчизні угоди переважно є складними і комплексними, основу яких становить ліцензія на використання товарного знака.
12. Договори в рамках Світової Організації Торгівлі, такі як:
  • Генеральна угода з тарифів і торгівлі.
  • Генеральна угода з торгівлі послугами.
  • Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність.
 Порядок укладання міжнародного економічного договору
Підставою для виникнення відносин між державами, міжнародними організаціями є укладення між ними різних міжнародних договорів (угод). Вони мають величезне значення у справі організації міжнародного співробітництва, виступають важливим джерелом міжнародного права і засобом формування мирних відносин між державами, націями незалежно від відмінностей державного чи суспільного устрою.
23 травня 1969 року була підписна (набрала чинності 27. 01. 1980 р.) Віденська Конвенція про право міжнародних договорів, яка регламентує широкий спектер питань, пов'язаних з укладенням, набранням чинності, застосування міжнародних договорів та інших питань.
Здійснюючи підготовчу роботу щодо укладення договорів, слід передусім з'ясувати інтереси сторін, щоб потім чітко їх відбити у змісті контракту.
Як правило, в укладенні договорів беруть участь дві сторони:
Оферент (сторона, яка виступає з пропозицією укласти договір) ;
Акцептант (сторона, яка повинна дати згоду на укладення договору).
При укладанні договору про зовнішньоекономічну
Фото Капча