Статистичний аналіз функціонування системи охорони здоров'я

Аналіз діяльності проводиться диференційовано [23, с. 117]:

у розрізі окремих видів медичних закладів (амбулаторно-поліклінічних, стаціонарів, диспансерів, санітарно-епідеміологічних та ін.) ;

у розрізі окремих служб або профілів (онкологічні, терапевтичні тощо).

Розглянемо систему цих показників:

Показники діяльності амбулаторно-поліклінічних закладів:

забезпеченість населення амбулаторно-поліклінічною допомогою;

навантаження медичного персоналу;

матеріально-технічна та клініко-діагностична забезпеченість;

якість та ефективність медичної допомоги.

Забезпеченість населення амбулаторно-поліклінічною допомогою характеризується:

кількістю лікарняних посад в амбулаторно-поліклінічних закладах на 10000 населення;

кількістю відвідувань в середньому на одного жителя за рік.

Крім визначення цих показників необхідно проводити аналіз інформації баз даних, сформованих на основі Талона амбулаторного пацієнта.

Навантаження медичного персоналу під час прийомів у поліклініці та на дому характеризується числом пацієнтів, яким була надана допомога за одну годину роботи лікаря.

Показниками якості амбулаторно-поліклінічної допомоги є активність відвідувань хворих на дому, якість (точність) діагностики, виконання плану профілактичних заходів, рівень захворюваності, летальності та смертності, коефіцієнт дільничності. Він обчислюється як відношення кількості відвідувань хворими конкретної дільниці лікаря, що за нею закріплений, до загальної кількості відвідувань терапевтів поліклініки. Добрими вважаються результати роботи із значеннями цього коефіцієнта 0, 8 і більше. Високі значення коефіцієнта свідчать про наявність умов для того, щоб лікар краще був ознайомлений з індивідуальним станом здоров’я окремого пацієнта, умовами його життя, роботи тощо. При обчисленні коефіцієнта слід брати до уваги укомплектованість штатних одиниць дільничних лікарів, чисельність населення дільниці в порівнянні з нормативами, змінність роботи дільничних терапевтів та ін. Якість діагностики оцінюється питомою часткою діагнозів, що були поставлені в амбулаторно-поліклінічному закладі і підтвердились у стаціонарі.

Профілактичну діяльність поліклінічних закладів характеризують:

рівень охоплення населення диспансеризацією;

зниженням рівнів захворюваності, інвалідності та летальності серед диспансеризованих;

обсяг щеплення населення та ін.

Діяльність стаціонарних закладів характеризується показниками, серед яких слід виділити такі групи [17, с. 85]:

забезпеченість населення стаціонарною допомогою;

навантаження медичного персоналу;

матеріально-технічна забезпеченість;

якість стаціонарної допомоги та її ефективність.

Методики обчислення перших трьох груп показників було розглянуто вище в контексті відповідних ресурсів. Що стосується показників якості та ефективності, то їх, перш за все, слід обчислювати за даними, що містять «Звіт лікувально-профілактичного закладу», «Статистична карта хворого, який вибув із стаціонару», «Медична карта стаціонарного хворого» [7, с. 115]:

Кінець захворювання – кількість хворих, що вибули зі стаціонару (виписані плюс померлі). Зіставляється з іншими результатами: поліпшення стану здоров’я, без змін, погіршання стану здоров’я, летальні випадки.

Летальність у стаціонарі – відношення кількості хворих, що померли в стаціонарі, до кількості хворих, що вибули зі стаціонару.

Названі показники вивчаються в цілому по стаціонару, спеціалізованих відділеннях та в розрізі захворювань, що найбільш часто потребують госпіталізації.

Середня тривалість лікування хворого з даною нозологічною формою захворювання – відношення середньої кількості ліжко-днів, проведених виписаними хворими з даною нозологією, до кількості хворих з даною нозологією, котрі були виписані. Цей показник треба аналізувати, беручи до уваги окремі періоди лікування.

Розподіл хворих за частотою тривалості перебування в стаціонарі – відношення кількості хворих з даною нозологічною формою, що лікувалися в стаціонарі протягом визначеного періоду t, до кількості хворих з тією ж нозологією, що були виписані зі стаціонару.

Охоплення хворих спеціальними методами обстеження (рентгенологічне, електрокардіологічне та ін.) – частка відповідних хворих у загальній чисельності хворих, які були виписані зі стаціонару.

Середня кількість спеціальних обстежень на одного хворого – відношення числа обстежень конкретного виду, що були проведені в стаціонарі, до кількості хворих, що були виписані зі стаціонару.

Показники 5, 6 обчислюються в цілому по стаціонару за окремими нозологічними формами.

Частка хворих, проконсультованих лікарями-спеціалістами.

Своєчасність та якість діагностики може бути визначена за допомогою таких коефіцієнтів:

 ; (1. 16)

 ; (1. 17)

  (1. 18)

Частота побічної дії лікарських препаратів – відношення кількості випадків побічної дії до кількості хворих, що отримували препарати.

Середня кількість процедур, наданих одному хворому – відношення кількості наданих процедур до кількості хворих, що вибули зі стаціонару.

Хірургічна активність стаціонару – відношення кількості хворих, прооперованих у стаціонарі (відділенні), до кількості хворих, вибулих зі стаціонару (відділення). Показник характеризує частоту застосування хірургічних втручань при лікуванні хворих у стаціонарі. Для оцінки діяльності хірургічних відділень цей показник слід обчислювати окремо для різних профілів закладів, складу госпіталізованих хворих, хірургічної активності лікарів.

Питома частка планових операцій в загальному обсязі хірургічних втручань.

Кожен випадок смерті в стаціонарі є підставою для ретельної перевірки обґрунтованості діагнозу захворювання і призначеного лікування для виявлення можливих помилок і вад медичного обслуговування. Процедура розтину відповідним чином задокументовується. За наявності розбіжності між клінічним і патологоанатомічним діагнозами обов’язковою є реєстрація причин цього: недостатнє обстеження хворого, об’єктивні ускладнення (перебування хворого в несвідомості та ін.), невідповідність даних анамнезу, лабораторних і клінічних досліджень тощо.

Частота патологоанатомічних розтинів обчислюється як відношення кількості проведених патологоанатомічних розтинів до кількості хворих, померлих у стаціонарі за відповідний період.

 

 

 

В Україні для вирішення проблеми збереження