Статистичний аналіз функціонування системи охорони здоров'я

У 2006 році чисельність персоналу зросла на на 2 тис. осіб, і становила 718 тис. осіб.

За 2007 рік кількість медичного персоналу зменшилась на 7 тис. осіб, і становила 711 тис. осіб.

У 2008 році кількість медичного персоналу зменшилась аж на 24 тис. осіб, і становила 687 тис. осіб, що є найменшим значенням по чисельності медичного персоналу за останні роки.

За 2009 рік ситуація дещо виправилась, чисельність медичного персоналу зросла на 5 тис. осіб.

За прогнозом, отриманим на основі побудованої лінії регресії у вигляді многочлена 1 степеня з високим рівнем ймовірності (R2 = 0, 99) можна передбачити, що цей показник на 2010 рік збільшиться на 2, 2368 тис. осіб.

Використовуємо метод ковзної середньої (для m = 4) та метод експоненціального згладжування (для α = 0, 6) для прогнозування визначення кількості медичних кадрів на 2010 рік.

 

Таблиця 2.3.2

Вихідні дані для прогнозування кількості лікарів, наведені в табл. 2. 3. 2. 

Рік (t) 20052006200720082009

Кількість медичних працівників

(тис. осіб) (yt) 716718711687692

 

Суть методів ковзної середньої та експоненціального згладжування полягає в тому, що фактичні рівні досліджуваного часового ряду змінюється їх середніми значеннями, що усувають випадкові коливання. Це дозволяє більш чітко виділити основу тенденції зміни досліджуваного параметра рис.

 

Рис. 2. 3. 2. Графік часового ряду

 

Здійснено прогнозування чисельності осіб, навантажених на одне вільне робоче місце на 2010 рік методом ковзної середньої:

  (2. 37)

Для прогнозування методом експоненціального згладжування необхідно провести розрахунки для всіх моментів часу за винятком = 2005 рік.

 

Виконавши розрахунки для всіх моментів часу, ми бачимо, що чисельність медичних кадрів у 2006 році становила 716 тис. осіб. У 2007 році їх кількість зросла на 1, 2 тис. осіб. Та з 2008 до 2010 року чисельність медичних працівників різко зменшилась, у 2008 році – на 3, 72 тис. осіб, у 2009 році – на 15, 88 тис. осіб і в 2010 році зменшиться на 3, 36 тис. осіб, і становитиме 694, 24 тис. осіб.

Чисельність медичного персоналу в подальшому також буде зменшуватись, якщо в окремі роки кількість медичних кадрів збільшиться на дуже малий відсоток, все одно загальна тенденція чисельності медичного персоналу буде спадною.

 

Не зважаючи на те, що цінність здорового способу життя декларована в головних законах, постановах, актах держави, робота щодо забезпечення фізичного, психічного, соціального, духовного благополуччя і гармонійного розвитку особистості є особистісним здобутком. Інакше кажучи, спосіб життя – це той чинник, який майже цілком залежить від поведінки людини і визначає її здоров'я. Здоровим спосіб життя зберігає і покращує здоров'я.

За роки незалежності України було чимало здобутків, але й нароблено багато помилок. Досі держава не переймалася як слід демографічною кризою та проблемою поліпшення здоров'я нації. Нас уже давно не 50 мільйонів. Лише впродовж першого кварталу нинішнього року населення країни зменшилося на 86 тисяч осіб. Тим часом, невисокою продовжує залишатися народжуваність, кількість дітей у країні не сягає і 20% населення України. Необхідно також зауважити, що за витратами на охорону здоров'я серед 45 країн Європи Україна на 41-му місці. Цей показник в Україні порівняно з найбільш благополучною країною – Німеччиною – нижчий більш ніж в 3 рази.

Якщо сидіти склавши руки далі, то на нас чекає не досить радісне майбуття. Науковці твердять, що ймовірність померти, не доживши до 60 років, для сьогоднішніх 16-річних юнаків та дівчат у 2026 р. становитиме 16-21%. Висновки напрошуються самі.

Наведені дані свідчать про те, що Україні треба докласти ще багато зусиль для покращення системи охорони здоров’я. У травні 1998 р. світовою спільнотою прийнята політика «Здоров'я для всіх у 21 сторіччі», якою передбачено, що до 2010 р. всі країни – члени ВООЗ повинні не тільки мати, але й здійснювати політику досягнення здоров'я для всіх відповідно до Загальноєвропейської політики «Здоров'я для всіх» на державному, регіональному і місцевому рівнях.

Поліпшення демографічної ситуації має стати першочерговим завданням влади. Задля майбутнього розвитку та зміцнення здоров'я населення, стратегію державної політики слід будувати на задоволенні потреб та інтересів кожної української сім'ї та кожного її члена.

 

 

1. Апанасенко Г. Ефективний шлях до зниження захворюваності // Ваше здоров’я. – 1996. – № 51. – 21-27 груд. – С. 3.

2. Афифи А., Эйзен С. Статистический анализ: Подход с использованием ЭВМ: Пер. с англ. – М. : Мир, 1982. – 488 с.

3. Бідний В. Г., Дубінська Л. М., Паламарчук К. С. Досвід інформаційного забезпечення у діяльності лікувального закладу на рівні міської клінічної лікарні – С. 89; БМЭ – 3-е изд. – М., 1978. – Т. 8 – С. 356.

4. Боровиков В. П., Боровиков И. П. STATISTICA. Статистический анализ и обработка данных – М. : Информ. -изд. дом «Филинъ», 1997. -608 с.

5. Вороненко Ю. В. Проблеми охорони здоров’я та обґрунтування перспектив розвитку вищої медичної освіти в Україні // Медична освіти. – 1999. – № 1. – С. 6-11.

6. Вороненко Ю. В. Методология системного подхода к исследованию факторов, формирующих общественное здоровье // Совр. проблемы гигиены, экологии и охраны здоровья: Тез. докл. 12-го съезда гигиенистов Украины. – К., 1991. – С. 341-342.

7. Головач А. В., Ерина А. М., Трофимов В. П. Критерии математической статистики в экономических исследованиях. – М. : Статистика, 1973. – 132 с.

8. Головач А. В., Ковалева Т. М. Методические рекомендации по теме «Статистика здравоохранения и физической культуры». – К. : КИНХ, 1983. – 71 с.

9. Голубчиков М. В. Реформування медичної статистики України в умовах перехідного періоду // Політика і стратегія української держави в галузі охорони здоров’я: Матеріали наук. -практ. конф. – Одеса: Одес. мед. ун-т, 1999. – С. 86-91.

10. Голяченко О. М. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. – К. : ПП «Вігай», 1993. – 140 с.

11. Голяченко О. М., Голяченко А. О. Економіка української здоровоохорони. – К. : ПП «Вігай», 1996. – 165 с.

12. Грузєва Т. С. Визначення потреби дорослого населення України у стаціонарній медичній допомозі для розрахунку нормативів забезпеченості лікарняними ліжками // Політика і стратегія – С. 91-96.

13. Гульчій М. В., Аветіс’ян І. Л., Яровий А. О. Система моніторингу при захворюваннях щитовидної залози // Інформаційне забезпечення – С. 108.

14. Економіка охорони здоров’я. Вступ: Курс / Е. Магуайр, Дж. Гендерсон, Г. Муні; Пер. з англ. В. Чайковського; Наук. ред. І. Солоненко. – К. : Основи, 1998. – 313 с.

15. Євсєєв В. І., Власенко Н. І. Управління фінансовими відносинами в умовах реформування охорони здоров’я – С. 77.

16. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / За ред. Е. Г. Гончарука. – К. : Вища шк., 1995. – 552 с.

17. Загородній В. В., Власенко Н. Г., Нековаль В. Г. та ін. Концепція удосконалення інформаційної служби охорони здоров’я м. Києва – С. 11.

18. Зіменковський Б. та ін. Політика і стратегія реформування національної системи охорони здоров’я України – С. 28-32.

19. Інформаційне забезпечення охорони здоров’я в єдиному медичному просторі столиці держави: Матеріали конференції. Київ, 1998 р. – 200 с.

20. Кальниш В. В., Бобир Ю. Г., Майоров О. Ю. та ін. Шляхи розвитку комп’ютерної мережі України – С. 22.

21. Клебанова Т. Система обов’язкового медичного страхування в Україні // Бізнесінформ. – 1997. – № 16. – С. 55-57.

22. Козлова І. А. Першочергові задачі інформатизації санітарно-епідеміологічної служби Києва // Інформаційне забезпечення – С. 36.

23. Статистика: Підручник/С. С. Герасименко та ін. – К. : KHEУ, 1998. – 468 с.

24. Столяров Г. С., Ємшанов Д. Г., Ковтун Н. В. АРМ Статистика: Навч. посібник. К. : КНЕУ, 1999. – 268 с.