Статистичний аналіз функціонування системи охорони здоров'я

Протягом останніх 10 років чисельність населення в Україні невпинно зменшується. Починаючи з 1991 р. в Україні спостерігається процес депопуляції – скорочення народжуваності та збільшення смертності. Як результат за роки незалежності населення України за рахунок природного скорочення зменшилося майже на 5 млн осіб. Станом на 1 вересня 2010 р. в Україні, за даними Державної служби статистики, проживало 45831, 4 тис. осіб. Перевищення кількості померлих над кількістю народжених на сьогодні не є екстраординарним явищем – понад третина європейських країн нині охоплена депопуляцією. Однак Україну серед цих держав вирізняє масштабність депопуляції, прискорені темпи скорочення чисельності населення: за січень-вересень 2010 р. природне скорочення населення становило 152 тис. 272 особи, коефіцієнт народжуваності склав 10, 9 на 1000 населення, коефіцієнт смертності – 15, 3, а природний спад - 4, 4 [6, с. 115].

Важливим показником медико-демографічної ситуації в країні є високий рівень старіння населення. Якщо у 1991 р. частка населення у віці 60 років і старше становила всього близько 19%, то станом на початок 2010 р. – понад 21% [12, с. 84].

На високому рівні утримується захворюваність (особливо дітей), поповнюються контингенти хронічних хворих та інвалідів, і, зокрема, підвищується дитяча інвалідність, є проблеми у царині репродуктивного здоров'я, несприятливою є динаміка передчасної смертності, особливо серед чоловіків працездатного віку. За роки незалежності тривалість життя чоловіків в Україні скоротилася на понад 4 роки, жінок – на понад 1, 5 року. Найбільших втрат від підвищення смертності у цілому за трансформаційний період зазнало населення у працездатному віці, зросла чоловіча надсмертність, збільшився статевий розрив щодо тривалості життя (в Україні він становить близько 12 років проти 5-8 у країнах Європейського Союзу). Нині ж маємо очікувану тривалість життя на рівні 68 років і за очікуваною тривалістю життя жінок (у 2010 р. 74, 3 р.) ми відстаємо від провідних європейських країн на 5-9 років, для чоловіків (62, 5 р.) – на 9-12 років. Коефіцієнт дитячої смертності в 2, 5 разу вищий, ніж у «старих» країнах ЄС; рівень смертності від туберкульозу – у 20 разів [9, с. 149].

В Україні зберігається складна епідемічна ситуація щодо туберкульозу та ВІЛ/СНІДу. Якщо у ситуації з епідемією туберкульозу вдалося досягти перших позитивних зрушень – захворюваність на туберкульоз в Україні у 2010 р. зменшилася на 6%, смертність – на 20%, то ситуація з ВІЛ/СНІДом залишається критичною: незважаючи на збільшення обсягу ресурсів, що виділяються на боротьбу з епідемією ВІЛ, кількість нових захворювань і смертей, пов'язаних з нею, продовжує зростати. За перші шість місяців 2010 р. порівняно з аналогічним періодом 2009 р. кількість зареєстрованих нових випадків інфікування ВІЛ зросла на 6%, а кількість смертей, пов'язаних з вірусом імунодефіциту, – на 30% [4, с. 53].

Характеристика медичних закладів станом на березень 2009 року: Міністерству охорони здоров’я України (МОЗ) підпорядковано 2537 медичних закладів (майже 91% від загальної їх кількості в Україні) ; Департамент з питань виконання покарань має 82 заклади (майже 3%) ; Академія медичних наук має 29 медичних установ (1%).

Показники станом на березень 2009 року: Потужність лікарняних закладів по всіх міністерствах і відомствах сьогодні становить 436, 4 тис. ліжок: Заклади МОЗ мають 403 тис. ліжок; Департамент з питань виконання покарань, має 11 тис. ліжок; Академії медичних наук підпорядковано 7, 5 тис. ліжок.

Амбулаторно-поліклінічні заклади розраховані на 957, 1 тис. відвідувань за зміну: МОЗ має мережу амбулаторно-поліклінічних закладів, які розраховані на 890, 7 тис. відвідувань за зміну; Мінтрансзв’язку – на 2-му місці; Департамент з питань виконання покарань забезпечує 5, 8 тис. відвідувань за зміну; В закладах Академії медичних наук можуть проконсультуватися близько 5 тис. пацієнтів за зміну.

Всього в охороні здоров’я у 2008 працювало 207, 9 тис. лікарів, із них 82% у системі МОЗ, решта – у відомчій медицині. Дефіцит лікарських кадрів сягнув 48 тисяч осіб. Забезпеченість лікарями по галузі – 45, 2 на 10 тис. населення. З них безпосередньо надають медичну допомогу 26, 7 лікарів (на 10 тис. населення), що значно нижче від середньоєвропейського рівня.

Фінансування: В 2008 зведений бюджет системи охорони здоров’я України становив 23, 8 мільярда гривень (9% цієї суми було спрямовано на фінансування відомчої медицини).

Щорічне фінансування закладів охорони здоров’я інших міністерств та відомств (не МОЗ) сягає 2, 2 млрд. грн. За ці кошти медичну допомогу отримують 4, 4 млн. населення, або 9% населення України, тут задіяно 27 тис. лікарів та 57, 5 тис. середнього медичного персоналу [2, с. 18].

Загальні видатки на охорону здоров’я у структурі ВВП України сягнули 6, 5% (3, 5% – за рахунок держбюджету, решта – з місцевих бюджетів.) Для порівняння – в Європейському регіоні – 7, 7% ВВП, а в Євросоюзі – 8, 7% ВВП.

Однак у розрахунку на душу населення за паритетом купівельної спроможності у доларах США загальні витрати на національну систему охорони здоров’я в Україні у 5, 5 разу нижчі, ніж у Європейському регіоні. Польща