Структурний рельєф Південного Розточчя

Наукова новизна одержаних результатів: 1) вперше дано розгорнуту характеристику СР Південного Розточчя. Виділено й охарактеризовано більше 30 видів структурних елементів рельєфу (СЕР), у тому числі низку геоморфологічних утворень, раніше невідомих на Волино-Подільській височині; 2) розроблено детальну генетичну класифікацію СЕР Південного Розточчя і прилеглої території; 3) складено серію оригінальних структурно-тектонічних карт, карту рельєфотвірних структурних форм, оригінальні середньо- та великомасштабні (1: 200 000 – 1: 50 000) структурно-геоморфологічні карти; 4) запропоновано рангову класифікацію геоморфологічних рівнів, обумовлених пластовою будовою геологічного субстрату; 5) розкрито визначну роль тріщинної структури у формуванні лінеаментної мережі Розточчя; 6) вперше обґрунтовано думку про те, що приповерхневі розривні порушення, проявлені у рельєфі Розточчя, представлені здебільшого не розломами, а макротріщинами (зонами підвищеної тріщинуватості).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, передовсім картографічні матеріали (карти локальних складчастих структур, розривних порушень та інші) дозволяють суттєво доповнити, уточнити й деталізувати існуючі структурно-тектонічні моделі мезо-кайнозойського покриву району Розтоцької височини. У меншій мірі їх можна використати для вивчення тектонічної структури складно побудованого комплексу венд-палеозойських відкладів та розломно-блокової будови кристалічного фундаменту.

Особливу практичну цінність можуть мати результати вивчення тріщинної структури. Вичитана у рельєфі мережа макротріщин (зон підвищеної тріщинуватості) може дати цінну інформацію для виявлення шляхів вертикальної міграції підземних вод комплексу мезозойських відкладів. Карти тріщинної мережі й інші структурно-тектонічні карти, побудовані у ході дослідження, можуть бути використані при виділенні тріщинних і тріщинно-порових колекторів – пасток вуглеводнів, передбачуваних у районі височини (Коваль А., 1999), постановці детальних сейсморозвідувальних робіт та структурно-пошукового буріння, детальному сейсмотектонічному районуванні території Розточчя і Опілля.

Результати дослідження використані для розробки та обґрунтування “Проекту організації території... Яворівського НПП”. Розроблені в процесі дослідження методичні напрацювання використовуються у Львівському національному університеті при проведенні практичних занять з курсу «Структурна геоморфологія».

Особистий внесок здобувача. Робота є результатом самостійних досліджень, проведених автором в 1992-2001 рр. Основні положення дисертації викладені в одноособових публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Головні результати дослідження оприлюднено на міжнародній (польсько-українській) конференції, присвяченій тектоніці Розточчя (Люблін-Львів, 1993), міжнародній науково-практичній конференції “Українська геоморфологія: стан і перспективи” (Львів, 1997), IV з’їзді польських геоморфологів “Головні напрями геоморфологічних досліджень в Польщі: сучасний стан і перспективи” (Люблін, 1998), міжнародній науково-практичній конференції “Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 2000). Основні положення дисертаційної роботи щорічно доповідались і обговорювались на наукових семінарах кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка в 1998-2001 рр.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 14 праць (з них 3 у співавторстві), у т. ч. 4 статті у рекомендованих ВАК України наукових виданнях, 3 роботи у збірниках наукових праць, 7 – у матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (202 найменування), проілюстрована 43 рисунками (5 фотографій), містить одну таблицю. Текст основної частини дисертації викладений на 150 сторінках. Повний обсяг роботи становить 230 сторінок.

Готуючи дисертацію, автор користувався консультаціями, літературними та неопублікованими матеріалами, люб'язно наданими професором Люблінського університету Я. Бурачиньським, співробітниками ДГП «Західукргеологія», ЗУГРЕ, УкрДГРІ, Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин НАН України (зокрема, М. М. Андрейчуком, Г. Ю. Бойком, І. Б. Вишняковим, А. П. Медведєвим, С. С. Кругловим, Б. П. Різуном та ін.). В оформленні рукопису велику допомогу надали працівники кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка, особливо П. М. Горішний та М. М. Пакуля. Автор щиро вдячний науковому керівнику професорові Я. С. Кравчуку за цінні поради, постійну підтримку й сприяння у написанні дисертаційної роботи, а також усім колегам-геоморфологам, які своїм небайдужим ставленням, зауваженнями та рекомендаціями сприяли її вдосконаленню.

 

 

У першому розділі – Історія та методичні засади вивчення структурного рельєфу Розточчя і прилеглих територій – головну увагу приділено розгляду найважливіших робіт, які безпосередньо стосуються теми дисертаційного дослідження. У вивченні структурної зумовленості рельєфу Розточчя й прилеглої території виділено три періоди, відмінні за змістом, спрямованістю та детальністю досліджень.

Перший період охоплює другу половину ХІХ – першу половину (до ІІ Світової війни) ХХ століття. Це час появи перших відомостей про рельєфотвірний вплив різних елементів геологічного субстрату Південного Розточчя – Львівського плато, зокрема мезотріщин (Chałuńska, 1928; Czyźewski, 1929), окремих горизонтів стійких порід (Рудницький, 1913; Łomnicki, 1898 та ін.), розломів та складчастих структур (Teisseyre W., 1893; Teisseyre H., 1933, 1934).

Після ІІ Світової війни виявленню й вивченню зв’язків між геологічною будовою і рельєфом Розточчя сприяло розгортання геологічних досліджень, передовсім геологічного знімання, проведеного наприкінці 40-х та у 50-ті – 60-ті роки. Питання, тісно пов’язані з досліджуваною проблематикою, розглядаються в цей час у численних публікаціях, присвячених висвітленню тектоніки, неотектоніки, геоморфології та оротектоніки (морфотектоніки) окремих ділянок західної частини Волино-Подільської височини й обширніших територій (роботи Я. Бурачиньського, К. Геренчука, І. Гофштейна, Л. Кудріна, Г. Марущака, А. Михайлова, Д. Найдіна, Р. Нея, В. Палієнко, І. Соколовського, П. Цися та інших дослідників). У вивчення структурної зумовленості рельєфу Розточчя й суміжних територій особливий вклад внесли праці Я. Бурачиньського (1976), М. Гарасим’юка (1980), Г. Марущака (1972), Г. Марущака і Т. Вільгата (1956), З. Паздро