Структурний рельєф Південного Розточчя

Новітні диз’юнктиви зіграли визначну роль у формуванні сучасного рельєфу. Саме розломи, безпосередньо (як скидові уступи та зони підвищеної тріщинуватості приповерхневих порід) й опосередковано (як до – та синседиментаційні утворення, що впливали на еволюцію міоценового рельєфу, а через нього – на седиментацію міоценових відкладів, їх склад та умови залягання) впливаючи на неоген-четвертинний морфогенез, спричинились до формування південно-західного уступу Розточчя, західного та східного уступів Львівського плато, окремих відтинків східного уступу Львівського Розточчя, деяких інших визначних прикрайових і внутрішніх уступів досліджуваних височин, розмежували Південне й Західне Розточчя, зумовили макросхідчасту будову рельєфу Томашівського Розточчя і Львівського Опілля, визначили локалізацію деяких крупних долиноподібних понижень і долин. Водночас, далеко не всі виразно спрямлені долини та уступи, котрі виявляють явні ознаки структурно-тектонічної зумовленості, пов’язані з відомими дислокаціями. Саме невідомі, ймовірні розривні порушення місцями так чітко проявляються у рельєфі, що не виникає сумнівів щодо реальності їхнього існування. У роботі зазначені розривні порушення трактуються здебільшого як макротріщини (зони підвищеної тріщинуватості).

Тріщинуватість приповерхневих відкладів. Зв'язок лінійних елементів рельєфу з елементами тріщинної структури. Результати вивчення орієнтації закономірно зорієнтованих мезо- та макротріщин, виявлених у міоценових і верхньокрейдових відкладах, засвідчують існування значної кількості їх систем: окрім ортогонально зорієнтованої системи з максимумами N5-10˚W та N85-90˚W, в обох діапазонах північного сектору можна виділити принаймні ще чотири системи тріщин з максимумами 20-25˚, 45 (50) ˚, 60˚, 70-80˚ у північно-західному діапазоні та 10 (20) ˚, 25-30˚, 40˚, 55˚, 70˚ – у північно-східному. В обох товщах частіше зустрічаються тріщини, витягнуті вздовж Розточчя.

Встановлено, що орієнтація виявлених у полі систем закономірних тріщин часто узгоджується з простяганням спрямлених уступів і долин, розташованих у районі відслонення тріщинуватих порід. Приуроченість різнопорядкових долин до розривних порушень (макротріщин), розвинених у рельєфотвірних відкладах, виявлена також у ході геофізичних (сейсмометричних, геоелектричних та біолокаційних) і газометричних досліджень, що були проведені на Томашівському Розточчі та Львівському плато (Bogucki, Woloszyn, 1993; Krynicki, 1996). Зв’язок лінійних елементів рельєфу з елементами тріщинної структури підтверджують результати порівняльного аналізу роз-діаграм, які відображають орієнтацію мезотріщин і різнопорядкових лінеаментів. Відзначені факти дозволяють передбачати, що впорядковане розташування багатьох виразно спрямлених елементів рельєфу Розточчя – Львівського плато відображає тріщинну структуру геологічного субстрату.

Розділ 5. Структурний рельєф Південного Розточчя. Дотримуючись широкого трактування поняття «структурний рельєф» (за Твідалем), автор розрізняє три генетичні категорії СР: 1) рельєф тектонічний (тектогенний) – утворений тектонічними деформаціями земної кори; 2) рельєф власне структурний (структурно-денудаційний) – утворений у результаті відпрепарування структурних форм та їх елементів; 3) рельєф літогенний (літоскульптурний) – зумовлений літологічними особливостями субстрату.

Грунтовне вивчення СР передбачає виявлення та вивчення його складових частин – структурних елементів рельєфу (СЕР). Останні, враховуючи генетичну сутність СР, можна трактувати як морфологічні наслідки (ефекти) рельєфотвірного впливу геологічного субстрату (Флоренсов, 1989), що перебувають з ним у безпосередньому генетичному зв'язку; СЕР повністю (тектогенні утворення) або частково (власне структурні та літогенні утворення) зобов'язані своїм існуванням геологічному субстрату. Характеризуючи СР, окрім СЕР слід виявляти й вивчати структурно (субстратно) зумовлені риси (особливості, властивості) морфології земної поверхні – структурно зумовлену ярусність рельєфу, структурно зумовлене планове впорядкування рельєфу тощо. Структурні риси рельєфу земної поверхні разом з СЕР унаочнюють його структурну (петрографічну, структурно-петрографічну, власне структурну та тектонічну) зумовленість.

Структурні елементи рельєфу. Розточчя виділяється значною видовою різноманітністю СЕР. У складі СР дослідженої ділянки височини можна виділити більше 30-и видів структурно зумовлених елементів і форм, у тому числі 22 види структурно-орографічних утворень, обумовлених впливом розломно-блокових та складчастих деформацій (відповідно 2 і 4 види СЕР) і структур (відповідно 6 і 10 видів СЕР). Усього в межах дослідженої території виявлено 47 видів СЕР, у тому числі 34 види тектонічно зумовлених утворень.

До найпоширеніших та найвиразніших елементів СР Південного Розточчя належать схили закономірно витриманого простягання, генетично пов’язані з приповерхневими розривними порушеннями – розломами та тріщинами. Значно рідше трапляються уступи, приурочені до локальних антиклінальних форм, флексур та флексуроподібних структурних утворень, а також куестові уступи. Типовими елементами СР даного регіону є схили літоморфного типу (структурні уступи), зумовлені виходами горизонтально та субгоризонтально залягаючих верств порівняно стійких міоценових відкладів.

Детальні структурно-геоморфологічні дослідження засвідчили, що уступи, приурочені до новітніх розломів, є здебільшого виробленими, структурно-денудаційними утвореннями (прирозломними уступами), пристосованими до будови субстрату. Встановлено, що прирозломні уступи утворились головно у результаті відпрепарування скидових поверхонь та змикаючих крил скидо-флексур, підстелених порівняно стійкими породами; другорядне орографічне значення мають прирозломні уступи, формування яких пов’язане з ерозійним освоєнням зон підвищеної тріщинуватості, що приурочені до розломів, а також з відпрепаруванням міоценових псевдофлексур, утворених над давніми (доседиментаційними) скидовими уступами. У роботі докладно охарактеризовано відносно прямолінійні уступи, генетично пов'язані з безамплітудними розривними порушеннями – макротріщинами (такі схили названі прирозривними