Створення нового підприємства

Найбільш численна і найбільш постраждала частина меблевиків в країні. Якщо в 2009-2010 роках багато боролися за виживання, то в 2011 проведені зміни в пенсійній та інших сферах поставили приватних меблярів на грань банкрутства. Нововведення з єдиним податком просто закрили багатьом ринок – працювати з підприємствами стало дуже складно.

У 2011-2012 обсяги продажів упали у всіх виробників і продавців меблів. Великі компанії першої і другої групи мають фінансові резерви і можливість брати участь у тендерах з держ. закупівель і закупівель великих підприємств.

Багато меблеві продавці постаралися компенсувати спад продажів у магазинах і меблевих містечках завдяки впровадженню нових способів продажу через інтернет сайти. Для онлайн продажу потрібна інформація в інеті, недорогий спосіб адресної доставки і простий, швидкий, надійний та доступний спосіб оплати. Завдяки розвитку системи електронних платежів і підтримки обороту замінників грошей (WebMoney) банком Приват, все більше меблевих компаній орієнтуються на продаж через власні інтернет магазини, а також великі меблеві портали.

Мода на меблеві онлайн магазини зараз можна порівняти з зростанням «Меблеві містечок», які з'являлися як гриби після дощу в передмістях великих міст у 2005-2008 роках. Поряд з приватними онлайн магазинами, в ЮА-неті стали з'являтися універсальні і спеціалізовані портали продажу меблів, влаштовані за принципом каталогів. Через те, що на ринку відсутні великі гравці (наприклад, такі, як Ікея), конкурувати з такими майданчиками приватним інтернет магазинах стає все складніше.

Попит на ринку офісних меблів задовольняється завдяки імпорту з Китаю. І поки УАМ бореться з контрафактною продукцією, меблеві інтернет магазини пропонують продукцію, якої, часом, немає на складі. Все більше інтернет магазинів працюють з компанії-імпортерами без безпосередньої поставки меблів, тобто отримуючи заявку на покупку, вони просто пересилають її дилера, від імені якого і доставляється товар. З одного боку, кінцевого покупця все-одно від кого буде доставлений товар, з іншого, крім пере плати на 15-20%, покупець найчастіше чекає 3-5 тижнів чергової поставки.

Меблевий ринок України стоїть на порозі чергового витка розвитку, в точці, де платоспроможний попит відстає від пропозиції.

Більшість компаній знаходиться в стані очікування, не поспішаючи інвестувати в нові проекти.

Великі компанії будуть оптимізувати свою діяльність і виробництво, адаптуються до нових правил і будуть шукати нові ринки збуту за кордоном.

Виробники будуть боротися за стримування зростання витрат. Собівартість виробу буде як ніколи важлива.

З'являться нові виробництва. Те, що стане невигідно імпортувати – почнуть виробляти в Україні.

Дрібні компанії та приватні меблевики підвищать інтенсивність праці або «підуть у тінь».

Найбільш активно будуть розвиватися меблеві компанії, безпосередньо пов'язані з «безпроблемним» імпортом фурнітури та ДСП, а також компанії в містах-мільйонниках: Києва, Дніпропетровська, Донецька...

Завдяки розвитку перевізників (транспортних агентств) і доступності інтернету стає набагато простіше купувати необхідну меблеву комплектацію, тому будуть розвиватися виробники меблів і в малих містах, де раніше продавали тільки готові меблі.

Частка он-лайн продажів з подальшою пересилкою по Україні може вирости до 10% загального обсягу ринку.

Цінові війни закінчаться: демпінгувати за нинішніх цінах – собі на збиток. Навпаки, в умовах подорожчання деякі мережі вже підвищили цін, інші збираються це зробити найближчим часом. При цьому експерти не виключають цінової змови між кількома мережами.

В цілому, у виграшному становищі опиняться мережі, що розвиваються стратегічно, а не спонтанно (з посиленням конкуренції необхідно чітко позиціонувати заклад або мережі на ринку). Особливо важко буде утримувати бізнес на плаву власникам одного, двох компаній не великого виробництва меблів.

Ринок меблевого продажу в містах – мільйонниках сьогодні заповнений максимум на 40%. Зростання кількості магазинів з продажу меблів безпосередньо пов'язаний із зростанням доходів жителів великих міст. При цьому рівень конкуренції ще не став « критичним « – непрямою ознакою чого є відсутність інформації про злиття і поглинання вітчизняних мереж виробників меблів. Тому на ринку з'являються все нові і нові гравці.

Протягом останніх років на меблевому ринку України було створено певну кількість успішних торгових марок, відомих серед багатьох споживачів меблів. Серед цих торгових марок можна виділити такі бренди як “Меркс”, “Енран”, “Аматі”, “Прогрес”, “Рода”, “Екмі”, “Венето”, “Діваль”, “Євротех” та інші. Більшість торгових марок українського меблевого ринку було створено зусиллями самих компаній, хоча подеколи залучалися й рекламні агенції, які виконували весь спектр робіт – від розробки бренд-стратегії до її реалізації, створення креативних матеріалів, медіа-розміщення та BTL-активності. Деякі компанії просувають меблі свого виробництва під однією торговою маркою, тимчасом як інші активно створюють нові торгові марки, демонструючи високий рівень ринкової активності та задаючи тон іншим компаніям. Для ринку меблів України характерна нерозвиненість дилерської системи збуту.

Лише 20% опитаних операторів меблевого ринкувикористовували виключно дилерську мережудля реалізації своєї продукції. Перевагами використання дилерської мережі збуту є можливість розширення географії збуту без