Створення «замовних» творів історичного змісту на початку XVI ст.: Велике князівство Литовське та Московське князівство

Отже, як і у попередньому випадку, можна констатувати, що людина, яка знала тексти, використані Спиридоном-Савою (а йдеться не про рідкісні тексти) і так само оперувала сталими формулами із них, могла побачити ці формули (та цитати) та опустити їх, як неналежні.

Крім згаданих цитат та запозичення імен, можна вказати ще запозичення із апокрифічних та хронографічних творів, причому, використання двох текстів дуже подібне до роботи автора Легендарної частини.

Першим запозиченням до «Послання», здається, є започинення з давньо- слов’янського перекладу «Хроніки» Іоанна Малали, що зберігся у хронографічних пам’ятках (Іудейському63 та Софійському хронографах64).

 

«Асирія», як можна припустити, з’явилася у Спиридона-Сави замість «Індії» через подальший текст хронографу (тобто того хронографічного джерела, на яке спирався Спиридон-Сава у даному випадку), у якому йдеться про «Асирію». Найяскравіше це видно з тексту Софійського хронографа через те, що у ньому подальший текст скорочений, але із збереженням структури викладу. Тут ми бачимо, що далі у тексті Софійського хронографу йдеться про перше з чотирьох священних царств: Асирійське . У Вілен- ському хронографі також далі йдеться про Асирію .

Отже, як бачимо, у Спиридона-Сави було якесь хронографічне джерело, яке містило переклад «Хроніки» Іоанна Малали , де згадувався Гандуварій, якого він і запозичив у свою працю. Він сам називає це джерело «исто- рикиа»: «увидехом ото историкиа Гандуариа некоего имянем от рода Ар- факсадова» , що, скоріше за все, є грецизмом. Але це слово також є важливим. Вперше термін «историкии» зустрічається у назві твору Костянтина Преславського «Историкии за Бога въкратцЪ» (ІХ ст.)  . «Историкии за Бога въкратц'Ь» – це пам’ятка, створена за зразком «Летописца вкратце» патріарха Нікіфора , що являє собою короткі замітки з хронології від Адама до імператора Льва Мудрого (886-912)  . Важко визначити, чи знав митрополит Спиридон цю пам’ятку, однак він точно знав текст, де також зустрічається слово «историкиа». Із ім’ ям митрополита Спиридона пов’ язана ще одна хронографічна пам’ятка – Троїцький хронограф, один із списків якого мав за джерело рукопис, що належав Спиридону-Саві (РИБ. НСРК. 1918. Б. 27)  .

У тексті Троїцького хронографу (саме у списку, джерелом якого був список Спиридона-Сави), після оповіді про Ромула та Рема, що взята із VII книги «Хроніки» Іоанна Малали  («По Ромі же цесарьствова иніх 6 до Трокуниа. И бы Трокуния 7 цесарь, изверъгоша и. По изверъжении же строиша Римъ упати до кесаря Иулиа літ 400 и 60 и 4» ) бачимо заголовок: «От елиньскаго хронографа пророчествиа о Христі историкиа» . Далі йде текст із невстановленого джерела, що містить цитати пророцтв, які приписуються давнім філософам про народження Ісуса Христа (згадуються, наприклад, Гомер «Омиръ», Аристотель, Перфурии, Діонісій Афінський, Єв- севій, «РеерЛлъ», «Сувила волъхва Филипова» ) та «о верьтьпі и осл^ъ и о древі крестнім^)  . Закінчується фрагмент: «Си же чтуще елини на ра- зуміша, ни познаша бога творца всЬхъ, но многа бысть лесть в нихъ. В Римі же тогда не бяше цесаревъ, но держаху правила римьскыа иупати літ 300 и 60 и 4 до Улиа Кесаря нероженаго» . Крім того, що із Спиридоном-Савою пов’язують сам рукопис, зауважимо, що слово «историкиа» зустрічається у дуже важливому для автора «Послання» місці. Всередині окресленого вище фрагменту, після викладу пророцтв про Христа, бачимо: «Наченъшю бо Августу царствовати в Римі, въ 4 на дісят літо царствиа его родися господь наш Исусъ Христосъ в літо 5000-ное и 500 літо от сотворениа миру. От Августа бо кесаря царство Римъское начинается»   .

Готуючися до написання «Послання», Спиридон-Сава не міг пропустити цей уривок, адже тут тісно поєднується римська влада (Август Кесар) та початок християнського царства (народження Христа). Подібні фрагменти, очевидно, привертали увагу авторів, що створювали «римські легенди». Так, скажімо, укладачі легендарної частини літописів ВКЛ таким чином «знайшли» Полемона у тексті Хронографа 1262 р. (Іудейського)  .

З’ясування питання, яким (якими) хронографами користувався Спири- дон-Сава, заслуговує на окрему розвідку. Поки що, попередньо, зауважимо, що, принаймні, два хронографічні тексти йому були відомі: текст Троїцького хронографу та хронографу типу Хронографу 1262 р. (Іудейського), можливо, скороченого (типу Софійського).

Сумніви щодо правильності використання митрополитом хронографічних творів  можуть бути легко розвіяні. Відомо, що книги Вітхого Завіту включалися у хронографи, звідки в основному вони і були відомі на Русі до 1499 року (Геннадієвської Біблії). Відношення до хронографів, як до текстів, що містять гідну довіри священну історію, могло формуватися і під впливом заголовків перекладачів книг Вітхого Завіту. Наприклад, у Хронографі 1262 р. (Іудейському) можна знайти такий кіноварний заголовок:

Книгы зав-та бжїа вєтхаго ска/86 зоущє обравы новагш зав-та истинй с8щ8 / преложеныа П грєчскагю