Сучасні енциклопедії

- цілісність, ємність, конкретність та збереження індивідуальності візуальних образів; 

- здатність передавати самі точні і абстрактні характеристики предметів і явищ; 

- можливість одночасного сприйняття на зображенні різночасних і явищ, роблять зображення незамінними в статтях енциклопедичних видань для дітей. 

Конструкцію за складних описів, дають внаслідок повного та конкретного уявлення про предмет чи явище, з легкістю можна зобразити одним малюнком, у доступній для дитини формі.

Ілюстрації як у дитячій енциклопедичної статті зазвичай розміщуються по ходу розвитку теми. Важливе значення набуває форма підписів ілюстрація – часто це є продовження тексту і стилістичних відмінностей від основного тексту немає, що дає тексту і ілюстраціям необхідну єдність. Критерій цілісності образотворчої низки у статті – одна з найважливіших, вона визначається багатьма показниками. Цілісність передбачає спільність манери художника ілюстрацій до цієї статті і всіх ілюстрацій в енциклопедії; спільність підходів до розкриття матеріалу: ступінь деталізації об'єктів, композиційна побудова кожного малюнка, гармонія кольору. Розташування ілюстрацій, зв'язок і зміцнення взаємодії їх між собою [18, 57].

Також редактор повинен розглянути, і оцінити достовірність зображуваних предметів, їх схожість з реальними, міру; ступінь повноти відображення змісту статті в ілюстрованому матеріалі до неї; естетичну вартість ілюстрацій.

Працюючи зі статтями в енциклопедичному виданні редактору слід звернути увагу до елементів довідкового апарату, що мають безпосередннє відношення до самих статтям. Це в першу чергу посилання і бібліографічні списки, що супроводжують статтю. Посилання в енциклопедіях пов'язують з родинними поняттями і служать для зручності пошуку; вказують на скорочення тексту, даючи посилання із статті на статтю, дозволяють організувати із розрізнених статей єдине ціле. 

У енциклопедичних виданнях розрізняють дві групи зсилочних пояснень: 

- зсилка статті; 

- текстові посилання. 

Зсилочні статті складаються з відкинутого терміна (він, на відміну від термінів-заголовків інших статей, не пояснюється) та прийнятого терміну. Внутрішньотекстові посилання відсилають читача за додатковою інформацією до інших статтей енциклопедії, зазвичай, за принципом від загального до окремого, але може бути зворотний порядок. Робота із посиланням повинна відрізнятися ретельністю, особливо в виправленні статей, коли вставляється (чи, навпаки, викреслюється) посилання того чи іншого терміну, а відповідної статті цього терміна немає. Щоб недопустити такої помилки, необхідно вести картотеку зворотних посилань, фіксують всі взаємозв'язки між термінами.

Систему посилань у дитячому енциклопедичному виданні необхідно узгоджувати з можливостями сприйняття читачів. Надмірне захоплення ними розсіює увагу, дробить окремі матеріали на фрагменти, ускладнюючи їх засвоєння.

Істотну роль енциклопедичних виданнь грають списки літератури, що розміщенні під статтями. У такій список традиційно включаються спеціальні монографії, навчальні курси, оглядові видання (за відсутності відповідної літератури українською мовою можна навести бібліографічну посилання зарубіжну літературу). У енциклопедіях списки літератури повинні: 

- рекомендувати кращі видання по даному питанню; 

- рекомендувати найдоступніші у цій країні видання; 

- підтвердити первинність наведених у енциклопедичної статті відомостей. 

Крім бібліографічних списків, в енциклопедичних виданнях необхідні також допоміжні алфавітні предметно-іменні покажчики, що дозволяють як заощаджувати час читача у пошуку тієї чи іншої статті, а й які наштовхують його за нові, раніше невідомі дані. З іншого боку, такий «путівник» за книгою підвищує культуру читання й розуміння тексту, примушуючи читача точніше осмислити зміст статті, що особливо цінно за умов дефіциту часу.

 

 

При укладенні «Енциклопедії історії України» на відміну від «Енциклопедії українознавства» була використана схема наскрізних посилань, прийнята в російській та українській радянській енциклопедичній справі: заголовок окремої статті (чи посилання на неї) вводиться курсивом у текст іншої статті як його частина. Наприклад: «І. Богун керував козацьким військом на завершальному етапі Берестецької битви 1651». Система наскрізних посилань передбачає узгодження між собою змісту статей, які заторкують один і той самий предмет, відомості, наведені в одних статтях, «перетікають» до інших статей — переважно, підходи, запропоновані в концептуальних тематичних статтях (наприклад, «Колективізація сільського господарства УСРР», «Національна революція 1648—1676») — застосовуються у статтях, присвячених окремим моментам цих явищ або персоналіям, які були в них задіяні. Завдяки цьому видання з року в рік еволюціонує: від подоби перевидання «Радянської енциклопедії історії України» «виправленого і доповненого» — до видання, в основі якого лежать цілісні концепції історії України, значно відмінні від російських чи радянських схем.

Ілюстративний матеріал до енциклопедії заслуговує окремої уваги. Ретельно підібраний, він нерідко додає нові відомості для уважного читача. Ілюстрації чорно-білі, але це властивість усіх енциклопедій з історії: більшість ілюстрацій складають старі чорно-білі світлини та давні гравюри.

1-й том. А-В. Київ: Наукова думка, 2003. 688 стор., іл. Містить 2060 статей, 766 ілюстрацій, 48 карт.

2-й том. Г-Д. Київ: Наукова думка, 2004. 518 стор., іл. Містить 1298 статей, 702 ілюстрації, 15 карт, 3 схеми.

3-й том. Е-Й. Київ: Наукова думка, 2005. 672 стор., іл. Містить 1025 статей, 855 ілюстрацій, 31 карту.

4-й том. Ка-Ком. Київ: Наукова думка, 2007. 528 стор., іл. Містить 784 статті, 810 ілюстрацій, 53 карти.

5-й том. Кон-Кю. Київ: Наукова думка, 2009. 560 стор., іл. Містить 704 статті, 833 ілюстрації, 37 карт.

6-й том. Ла-Мі. Київ: Наукова думка, 2009. 784 стор., іл. Містить 1140 статей, 968 ілюстрацій, 57