Сучасні енциклопедії

Цільове призначення енциклопедичного видання означає його орієнтованість на визначені потреби. Більшість енциклопедій орієнтована однаково і фахівців, і широке коло читачів, тому вони поєднують у собі ознаки наукового і науково-популярного видання. 

Типи енциклопедичних статей відрізняються в залежності від кола читачів для яких вони призначені. Читачів енциклопедії можна диференціювати по віковою, статевою, національною, професійною ознакою, і навіть за інтересами й захопленням (приміром, англійська дитяча енциклопедія “Teddy Bears” повністю присвячена плюшевим ведмедям). Залежно від категорії читачів змінюється сама побудова енциклопедичних статей.

За характером інформації енциклопедії діляться на універсальні, галузеві, спеціалізовані, региональні.

Універсальна енциклопедія містить інформацію по всіх галузях знання і набутої практичної діяльності.

Галузеві енциклопедії присвячені окремих областям знання і набутої практики. За шириною охоплення матеріалу є підстави власне галузеві, що відбивають галузь у цілому, є присвяченими одній з великих складових частин галузі, і міжгалузевими, котрі вкладають в себе знання, необхідні фахівцям кількох галузей.

Спеціалізовані енциклопедії порівняно з галузевими характеризуються значно вужчим профілем. У масиві цих енциклопедій виділяються тематичні (котрі розкривають одну локальну тему) і персональні (котрі розкривають життя і творчість видатного діяча науки, літератури, мистецтва).

Регіональні енциклопедії містять інформацію про будь-яку частину світу, країни, її адміністративний чи географічний район.

Розміщення матеріалу енциклопедії може бути алфавитним і систематичним. Для універсальних енциклопедій традиційним є алфавітна побудова. Видаються також енциклопедії з розташуванням матеріалу відповідно до системи тієї чи іншої галузі знання і набутої практики. Досить поширені енциклопедичні видання змішаного – систематично-алфавітного типу: великі оглядові розділи, скомпоновані в відому систему, поєднуються у тих енциклопедіях зі словникової частиною, де статті перебувають у алфавітному порядку.

За обсягом енциклопедії поділяються на багатотомні і однотомні, за форматом – на настільні, портативні, кишенькові. Залежно від повноти представленої інформації енциклопедії називають великими (повними) і малими (стислими). Алфавітні енциклопедії, які з одного чи двох томів, зазвичай називають енциклопедичними словниками.

З погляду художнього оформлення і поліграфічного виконання виділяють енциклопедії з чорно-білими і кольоровими ілюстраціями; з додатковим фондом документів (слайдів, магнітних стрічок, грамплатівок і ін.). З іншого боку, існують «безперервні» енциклопедичні видання з роздільними замковими сполуками, які передбачають періодичну заміну застарілого матеріалу новим [4, 209].

Енциклопедії для дітей і юнацтва покликані допомогти дітям в оволодінні знаннями, вміннями і навички у всіх галузях науки, культури та практичної діяльності. Вони формують інтереси, орієнтують в професіях, сприяють художньому і естетичному розвитку особистості. Ці видання супроводжують навчальному процесу і мають, зазвичай, науково- популярний характер.

Загальною особливістю всіх енциклопедій для дітей є і те, що вони, в на відміну від «дорослих» видань цього виду, значно більшою мірою реалізують пізнавальну функцію, наближаючись до науково-популярної книги для читання. Тож якщо «доросла» енциклопедія розрахована на епізодичні, короткочасні до неї звернення, то дитяча енциклопедія передбачає послідовне читання. З іншого боку, в енциклопедіях для дітей зазвичай багато ілюстрацій, оскільки ілюстрації допомагають дитині краще усвідомити сенс прочитаного. Нерідко майже повністю енциклопедичне видання для малят будується на образотворчому матеріалі.

Мова дитячих енциклопедій відрізняється образністю, менше, ніж у «дорослих» виданнях, стандартизовано. У статтях часто використовується форма запитань і відповідей, уривки творів художньої литератури.

У дитячій енциклопедії, як в будь-якій іншій дитячій книзі, затвердилися певні методи подачі знань. Найбільш ефективно діти засвоюють знання у процесі гри, тому ігрові елементи є з кращих методів посилення на читача. Значно активізують навчальну, пізнавальну функцію елементи настільною грою, питаннями, завданнями, додатками, таблицями й тому подібним.

Редактор має враховувати також, що для дитячого сприйняття протипоказано одноманітність, що викликає в дітей відчутт нудьги. І це пов'язане зі зниженням рівня освоєння змісту енциклопедії: коли читачеві нудно, він відволікається від змісту статті, не розуміє, про що ній говориться. Отже, слід шукати способи підтримки уваги юного читателя.

 

 

Робота редактора над енциклопедичною статтею неможлива без попереднього планування видання. До нього відноситься визначення читацької аудиторії, тематики, структури видання, складання словника, планів типових статей, засланого і бібліографічного апарату. У залежності від цих даних оцінюватиметься структура і зміст статей.

Насамперед слід звернути увагу редактору на відповідність матеріалу читацькій категорії. Остання визначає тематику видання, порядок відбору відомостей, ступінь згортання інформації (розмір статей), форму та художні засоби викладу матеріалу. 

Вибір структури видання здійснюється виходячи з її цільового призначення (призначена для якнайширшого кола читачів або заради певної читацької групи). У виконанні вітчизняної практики видання енциклопедій дотримуються переважно алфавітного розташування матеріалу, але трапляється систематичне. У перекладних енциклопедіях часто помітне систематичне і алфавітно-систематичне розташування статей, що сприяє послідовному, суцільному читанні. У енциклопедіях, присвячених історії, цілком можливий хронологічний порядок розположення інформації.

Основним етапом попереднього планування енциклопедії є складання її словника. Словником називають повний алфавітний чи систематичний перелік назв статей із їхнім обсягом друкованих знаків, наявності списків літератури, карток та ілюстрацій. Редактор повинен оцінити принцип відбору слів та його значень, повноту словника, відповідність назв слів потребам адресата, відсоткове співвідношення змісту словника за тематикою (тобто коли перед нами універсальна енциклопедія, кількість статей з історії може становити 80%; статті з різних галузей знання