Сучасні енциклопедії

Енциклопедію видає Інститут історії України Національної академії наук України (Київ). До роботи над енциклопедією долучені Інститут археології Національної академії наук України (Київ) та Інститут українознавства імені І. Крип'якевича Національної академії наук України (Львів), а також багато вчених різних міст України, запрошених до роботи над енциклопедією; є автори з Польщі, Росії, Литви, Канади. Загальна кількість авторів згідно списку робочої групи складає 864 вчених, але це неповні данні, орієнтовно число їх доходить близько тисячі.

 

 

Після появи першого тому «Української Загальної Енциклопедії» у Львові (1930) з ініціативою великої «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) виступив М. Скрипник.

Під його головуванням створено в Харкові редакційну колегію УРЕ, секретарем якої став С. Бадан. Редакція видавала «Бюлетень» (2 числа). Залучено до співпраці понад 100 фахівців. З запланованих 20 томів підготовані три. Друк першого був передбачений на початок 1933 року, але московська цензура заборонила його як націоналістичний. Того ж року Скрипник вчинив самогубство і його наступником став В. Затонський. Виготовлені матеріали були знищені, і в листопаді 1934 редакцію УРЕ розпущено.

Проект 20-томної УРЕ знов виринув на початку 1948 р., але реально почато його здійснювати невдовзі після XX з'їзду КПРС (1956), знов у відповідь на українську енциклопедію поза УРСР — Енциклопедію Українознавства, що її почало видавати Наукове товариство ім. Т. Шевченка.

18 грудня 1957 р. доручено працю над УРЕ АН УРСР. На чолі створеної тоді головної редакції УРЕ (понад 40 осіб) став М. Бажан. Заплановано 15—16 тт. на 1958—1962. У 1959—1965 видано в Києві 17 тт. (17 т. цілковито присвячений УРСР, у 1967 і 1969 видано його російську і англійську версії). У 1968 додатково видано «Алфавітний предметно-іменний покажчик». У сумі УРЕ охопила 45 000 гасел. Серед ілюстрацій — понад 120 кольорових мап. Наклад — 80 000. У виданні УРЕ взяло участь понад 5000 авторів.

Зміст українознавчих гасел УРЕ згідний з заявою «Передмови», що УРЕ «має показати братерську єдність українського народу з великим російським і всіма іншими народами Радянської Вітчизни» і що вона спрямована проти «насамперед українського буржуазного націоналізму» (це останнє поширюється і на постаті XVII—XVIII ст., наприклад, на І.Виговського, П.Дорошенка, І.Мазепу, П.Орлика).

В УРЕ є тенденція (хоч не послідовна) розуміти українство за територіальним принципом (хто працює в Україні, той українець), але у випадку письменності — за мовним. Багато географічних назв зросійщені, деякі спольщені. Усі назви книг цитовані в УРЕ українською, внаслідок чого не можна дізнатися, якою мовою вони написані.

У 17 томі дуже скупо потрактовано розділ «Населення» (3 стор. з мапою), «Мова» (6 стор.), «Релігія і церква» (3 стор.), тоді як КПУ присвячено 25 сторінок. Немає зовсім розділів про етнографію та українців у світі, непропорційно мало місця приділено історії до Жовтневої революції 1917 р. (50 сторінок, а радянській добі — 54), що загалом є характерним для історичних праць радянської доби.

У 1974 р. почало виходити друге видання УРЕ за редакцією того ж М. Бажана, випуск якого завершено 1985 року. У складі редакції теж понад 40 осіб. Видання складалося із 12 тт. і 50 000 гасел (більша кількість їх при зменшенні числа томів пояснюється збільшенням кількості шпальт на стор. з 2 до 3). Новинкою цього видання став російський переклад, який почав з'являтися від 1978 року. Загальний наклад УРЕ 2 більший, ніж УРЕ 1, — 100 000, але наклад українського видання менший (50 000, інших 50 000 припадає на російське видання). У «Передмові» зазначено, що це видання УРЕ показує «характерні риси радянського народу — нової історичної спільноти людей» [32, 89].

Інші видання Головної редакції УРЕ:

Український Радянський Енциклопедичний Словник. У 3-х т. / За ред. М. Бажана. — 1966—1968.

Радянська енциклопедія історії України. У 4-х т. / Відпов. ред. А. Скаба. — 1969—1972.

Енциклопедія народного господарства УРСР. У 4-х т. / Відпов. ред. С. Ямпольський. — 1969—1972.

Українська сільськогосподарська енциклопедія. У 3-х т. / Відпов. ред. Р. Пересипкін. — 1970—1972.

Енциклопедія кібернетики. У 2-х т. / Відпов. ред. В. Глушков. — 1973. (Рос. вид. — 1974).

Політичний словник / Ред. Г. Шевель і В. Мазур. — 1971.

Економічний словник / Ред. П. Багрій і С. Дорогунцов. — 1973.

Філософський словник / Ред. В. Шинкарук. — 1973.

Словник художників України / Відпов. ред. М. Бажан. — 1973.

Юридичний словник / Ред. Б. Бабій та ін. — 1974.

Біологічний словник / Ред І. Підоплічко та ін. — 1974.

Шевченківський словник. У 2-х т. / Відпов. ред. Є. Кирилюк. — 1976—1977.

Словарь по кибернетике / Ред. В. Глушков. — 1979.(рос.)

Історія українського мистецтва. У 6-х т. / Гол. ред. М. Бажан. — 1966—1973.

Історія АН УРСР. У 2-х т. /