Сучасні енциклопедії

Висловлювання К. Маркса і Ф. Енгельса цитуються за українським перекладом другого російського видання творів, В. І. Леніна - за українським перекладом п'ятого видання творів (Повного зібрання творів). Ілюстративні та картографічні матеріали подаються в колонках тексту, на берегах або на окремих аркушах. Окремі ілюстрації, як правило, вміщено на тій же сторінці чи розвороті, де й стаття. Якщо ілюстрацію або карту дано на іншому розвороті, то в кінці статті зроблено посилання на сторінку, де вона міститься. Підписи під ілюстраціями, які вміщено в своїх статтях, подаються світлим шрифтом. У підписи під ілюстраціями, що розміщені на берегах або не поряд з самою статтею, входить назва статті, яка набирається напівжирним шрифтом. Довідкові матеріали (статистичні, хронологічні таблиці тощо) частково наводяться на берегах тих сторінок, де вміщено статтю, якої вони стосуються.

 

 

Виникнення власне енциклопедії відноситься до нового часу, хоча роботи, що мали енциклопедичний характер, відомі з глибокої старовини — у Давньому Єгипті, в Древній Греції і Древньому Римі, а в середні віки — в Європі, в країнах арабської писемності, Китаї. На античному світі термін «енциклопедія» означав сукупність елементарних загальноосвітніх знань і не застосовувався до якого-небудь типа літературних творів. У 1620 слово «енциклопедія» було вперше включено в заголовок енциклопедичної праці (Alsted J. Н., «Cursus philosophiae encyclopaedia», Herborn).

В 1751-80 у Франції під редакцією Д. Дідро і Ж. Л.Д. Аламбера була опублікована «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел», що стала прапором французької Освіти і що поклала почало широкому і повсюдному розвитку енциклопедичних видань [27, 167].

На Русі словники «незрозумілих слів» з'явилися в 13 ст, з 16 ст словники перейшли на алфавітне розташування і отримали назву «азбуковников». В 1627 українську лексикографію П. Беринда випустив перший словник «Лексикон славеноросський...». У 18 ст з'явилися так звані реальні (географічні, історичні і т. п.) словники; у 30-х рр. В.Н. Татіщев склав «Лексикон Російської історичної географічною, політичною і цивільною» (опублікований в 1793). У 1823-25 видавець С.А. Селівановський зробив випуск «Енциклопедичного словника», розрахованого на 40-45 тт. У нім брали участь Ст Д. Кюхельбекер, В.І. Штейнгель і ін. Після придушення повстання декабристів три віддруковані томи словника були знищені. У 1835 книговидавець А.Л. Плюшар приступив до ізданію«Енциклопедічеського лексикону» (випуск його припинився в 1841 на 17-м-коді т.). Серед інших росіян Е. 19 ст заслуговує на увагу «Настільний словник для довідок по всіх галузях знань» (т. 1—3, 1863-64), під редакцією петрашевца Ф.Г. Толля (у 1866-77 виданий «Необхідний додатковий додаток» до словника, а в 1875-77 — «Доповнення до Настільного словника Ф. Толля»).

До початку 20 ст. з'являються Енциклопедії, при підготовці яких був врахований досвід створення російських і зарубіжних енциклопедичних видань в 19 в.; в них виявляються високий рівень справочності, прагнення до всестороннього освітлення даної теми, увага до бібліографічних відомостей і ін. У 1890-1907 в Петербурзі у виданні Ф.А. Брокгауза і І.А. Ефрона вийшов «Енциклопедичний словник» (в 82 напівтомах з 4 додатковими напівтомами).

Більшість статей по всіх галузях знань складені видними представниками російської науки. Як довідкове видання словник стояв на високому рівні. Видатною російською універсальною Енциклопедією є «Енциклопедичний словник» братів А. і І. Гранат. Популярністю користувалися і небагатотомні універсальні енциклопедичні словники кінця 19- початку 20 століття. Серед них — «Енциклопедичний словник» («Науково-енциклопедичний словник») М.М. Філіппова (т. 1—3, 1898—1901), в якому вперше в російських енциклопедіях була поміщена стаття про В.І. Леніна (опублікована в 1900 під назвою Ільін Володимир), однотомний «Енциклопедичний словник» Ф.Ф. Павленкова (1899, 5 видавництво, 1913, див. Павленкова енциклопедичний словник) , «Малий енциклопедичний словник» Брокгауза і Ефрона (т. 1-3, 1899-1902, 2 видавництва, т. 1-2, 1907-09) і ін. Окрім універсальних Енциклопедій вийшло декілька галузевих (технічна, сільськогосподарська, військова і ін.).

 В період Революції 1905-07 і роки, що послідували за ним, активізувалася діяльність по випуску довідкових видань, в підготовці яких брали участь В.І. Ленін і багато інших більшовиків. Так, в 1906 видавництвом «Вперед» був випущений «Короткий народний словник»; видавництвами «Зерно» — «Календар для всіх на 1908 рік» (1907), «Прибій» — «Супутник робітника на 1914 рік» (1913) і ін.

Після перемоги Жовтневої революції 1917 року розвернулася робота з підготовки енциклопедичних видань на основі марксистсько-ленінської ідеології. У перших же роки Радянської влади В.І. Ленін постало питання про необхідність створення радянських словарно-енциклопедичних видань, короткого тямущого і в той же час енциклопедичного словника. До середини 20-х рр. йшов процес становлення енциклопедичної справи в країні. Здійснений випуск галузевих Е.: «Селянської сільськогосподарської енциклопедії» (т. 1-7, 1925-28), «Торгівельної енциклопедії» (т. 1-5, 1924-25), «Педагогічної енциклопедії» (т. 1-3, 1927-29) і ін.

 Новий етап розвитку енциклопедичної справи був ознаменований початком видання Великій радянській енциклопедії (БСЕ) відповідно до постанови ЦВК (Центральний виконавський комітет) СРСР від 13 лютого 1925. У 1926-47 здійснено перше видання БСЕ в 66 томах, в 1950—58 — друге видання в 51 томі, в 1969-78 — третє видання