Суд і судочинство на Буковині (остання чверть XVIII – початок XX ст.)

Дослідження означеної проблеми потребувало залучення широкого кола архівних та друкованих джерел, що зберігаються в архівах і бібліотеках Чернівців та Львова. Це – матеріали судових органів, органів влади і управління. Більшість документів – рукописи, написані німецькою мовою. В переважній більшості документів інформація відзначається високою достовірністю.

Вирішення завдань, поставлених у роботі, було б неможливим без вивчення насамперед документів, які зберігаються у Державному архіві Чернівецької області, зокрема фондів: “Буковинська Окружна управа” (Ф. 1, 15904 од. зб.), “Буковинська Крайова управа” (Ф. 3, 53735 од. зб.), “Австрійська військова адміністрація” (Ф. 29, 59 од. зб.), “Магістрат м. Чернівці” (Ф. 39, 7213 од. зб.), “Крайовий суд Буковини” (Ф. 115, 114027 од. зб.), “Повітові суди” (6 фондів, 13223 од. зб.).

Особливе значення має фонд “Крайовий суд Буковини”, що складається з 10 описів, які нараховують 114 027 одиниць зберігання: матеріали про діяльність Крайового суду Буковини, циркуляри Галицького губернаторства з питань судочинства, директивні вказівки Міністерства юстиції, листування з президією Крайового суду, матеріали про прийняття іспитів у службовців суду, про штатний розклад, статистичні звіти про розглянуті справи, відомості про судові витрати, рапорти і циркуляри повітових судів, звіти суддів та ін. Подаються відомості про розгляд цивільних справ, зокрема про оцінку майна, його спадкування, призначення опікунів і піклувальників, про розірвання шлюбів, про порушення торгових угод, договорів про оренду та ін. Містяться також кримінальні справи про неправдиві свідчення в суді, про вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, про несвоєчасне повідомлення про банкрутство, про ухиляння від військової служби, посягання на честь і гідність особи та ін.

З досліджуваної проблеми опрацьовано також документи Центрального державного історичного архіву України у Львові (Ф. 146, 152, 156, 181, 475). Документи цих фондів містять унікальні за своїм характером матеріали про діяльність судових установ, про систему судочинства, судові реформи в Галичині і на Буковині, розпорядження, директивні вказівки, циркуляри Галицького апеляційного суду та ін.

У фонді 146 “Галицьке губернаторство” містяться документи про судові процеси над агітаторами за підбурювання населення до виїзду в Америку, відомості повітових судів про конфіскацію майна в осіб, які брали участь у антидержавних виступах, матеріали про покриття грошових видатків поміщиків на утримання домініальних судів тощо.

Статистичні звіти прокурорів про діяльність судів першої інстанції, дисциплінарні справи службовців судів, які звинувачувалися у службових зловживаннях, рішення і повідомлення Вищого апеляційного суду зберігаються у фонді 156 “Вища державна прокуратура”.

Фонд 152 “Крайовий суд” дає можливість ознайомитись зі звітами прокурорів про кількість розглянутих справ судами із зазначенням характеру злочинів та строків ув’язнення злочинців. Цікаві відомості можна почерпнути з матеріалів фонду 181 “Графи Лянцкоронські”, зокрема інструкції про порядок судочинства при розгляді апеляцій; фонду 475 “Вірменська митрополія у Львові”, де зібрано розпорядження, повідомлення, листування про розшук політично-підозрілих осіб та карних злочинців.

Досліджуючи судову систему Буковини, чинні законодавчі акти на території краю, авторка опрацювала збірники урядових законів і розпоряджень, зокрема у збірнику під редакцією Кропачека.

Цінним для досліджень був довідник Джона-Поля Хімки, в якому наведені статистичні дані з історії Буковини ХІХ – поч. ХХ ст. про кількість населення краю, адміністративний устрій, поділ території на судові повіти, зміну кількості повітів та ін.

Серед опрацьованих джерел важливе місце посідають статистичні матеріали. Це і результати переписів населення, і щорічні звіти крайової статистичної служби Буковини, і матеріали галицьких статистичних відомств.

Отже, для дослідження питань судочинства на Буковині авторці довелося виконати чималу пошукову роботу, опрацювати багато різнопланових джерел з різних фондів у Державному архіві Чернівецької області та Центральному державному історичному архіві України, м. Львів, написаних здебільшого німецькою мовою. Вивчення цих джерел, їх науковий аналіз та систематизація сприяло, вважаємо, виконанню поставленої мети.

У другому розділі “Становлення судової системи” подано загальну характеристику регіону, проаналізовано створення системи судових установ на Буковині у 1774-1914 рр., досліджено основні аспекти організації діяльності судових органів. З’ясовано, що в буковинському краї діяли судові установи, які впродовж вищеназваного періоду зазнали ряду змін, особливо після прийняття конституції Австро-Угорської імперії 1867 р.

В Галичині, до складу якої у 1786-1849 рр. входила й Буковина, було утворено три судові установи, які, поряд з крайовим судом у Львові, діяли ще в Тарново і Станіславі з 1 січня 1787 р. До Станіславського крайового суду належали Станіславський, Заліщицький, Стрийський, Тернопільський і Буковинський округи.

До середини ХІХ ст. на Буковині, як і в Галичині, для розгляду цивільних справ існували 4 крайових суди, у т. ч. в Чернівцях. Кримінальні справи розглядали 8 судів з апеляційною інстанцією у Львові. Крім того, у містах діяли магістратські суди, а по селах функції правосуддя здійснювали мандатори. Суди в той час перебували на послугах державної адміністрації.

Наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст. на Буковині діяли домініальні суди. Згідно з циркуляром королівського Галицького губернаторства від 12 квітня 1787 р. між домініями (володіннями великих землевласників) і судами встановлювалась залежність останніх і нагляд перших. Домінії надавали право дії судам у вирішенні спірних справ, але разом з тим мали право втручатися в правові справи і впливати