Суспільне виробництво: сутність, фази, структура та результати

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Суспільне виробництво: сутність та дві сторони

1.2 Фази суспільного виробництва

1.3 Структура суспільного виробництва

1.4 Фактори суспільного виробництва

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ

2.1 Продукт, як результат суспільного виробництва: матеріально-речовий та вартісний підходи

2.2 Ефективність суспільного виробництва: сутність та види

2.3 Показники ефективності суспільного виробництва

РОЗДІЛ 3. СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО, РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ В УКРАЇНІ

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Розвиток суспільного виробництва є об’єктивною умовою і джерелом соціально-економічного прогресу людського суспільства, є вихідною і вирішальною умовою забезпечення життєдіяльності як окремої людини так і людського суспільства в цілому. На економічний розвиток впливають природні ресурси, клімат, природна родючість землі, накопичені людьми знання і досвід, чисельність народонаселення та інші фактори. Однак певного результату суспільство може досягти лише в тому випадку, якщо використовує ефект, закладений у цих факторах, у процесі виробництва. У зв’язку із зазначеним особливої актуальності набуває розкриття сутності суспільного виробництва, його фаз, структури та результатів.

Проблеми суспільного виробництва стали об’єктом дослідження фізіократичної школи економічної науки, важливим здобутком якої стало перенесення об’єкта економічного дослідження із сфери обігу у сферу суспільного виробництва, хоча тільки сільськогосподарського. Класична економічна наука визначила об’єктом дослідження політичної економії суспільне виробництво. Здобутки цієї економічної концепції довершили марксисти, дослідивши процес капіталістичного виробництва, його закони та протиріччя. З тих часів, проблематика суспільного виробництва стала об’єктом пильної уваги економістів, які досліджуючи широке коло економічних питань, так чи інакше розкривали, уточнювали, поглиблювали природу, закони та особливості такої важливої сфери людського життя як сфера виробництва.

Об’єкт дослідження – суспільне виробництво як головна сфера будь-якої економіки.

Предмет дослідження – сутність, фази, структура та результати суспільного виробництва.

Мета дослідження – дослідити теоретичні основи суспільного виробництва, його результатів та ефективності, розглянути проблеми суспільного виробництва, його результатів та ефективності в Україні. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

дослідити сутність та дві сторони суспільного виробництва;

охарактеризувати фази суспільного виробництва;

розглянути структуру та фактори суспільного виробництва;

визначити сутність, види та показники ефективності суспільного виробництва;

дослідити суспільне виробництво, результати та його ефективність в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження стало вивчення й переосмислення основних здобутків світової та вітчизняної науки з проблем суспільного виробництва. Для досягнення поставленої мети дослідження застосовувалися наступні методи: діалектичний – при розкритті сутності суспільного виробництва, а також в обґрунтуванні напрямів підвищення ефективності суспільного виробництва в Україні; аналіз – для виявлення двох сторін суспільного виробництва, які розкривають його внутрішню природу; системний аналіз – при розгляді фаз суспільного виробництва, що складають єдиний процес суспільного виробництва з урахуванням реально існуючих змістовно-логічних зв’язків між ними; абстрактно-логічний – при формулюванні висновків і наданні пропозицій; економіко-математичний і статистичний методи – під час аналізу суспільного виробництва, результатів та його ефективності в Україні.

Структура роботи Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг курсової роботи складає 42 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Суспільне виробництво: сутність та дві сторони

Суспільне виробництво є вихідною і вирішальною сферою життєдіяльності людини. Суспільне виробництво – це сукупна певним чином організована, взаємопов’язана та взаємозумовлена діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для задоволення поточних потреб суспільства та його подальшого розвитку. [11, с. 14]. Як і будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, суспільному виробництву притаманні певні загальні ознаки (рис. 1. 1) [5, c. 113].

Рис. 1. 1 Основні риси суспільного виробництва

Головними складовими суспільного відтворення є[ 16, с. 57]:

Відтворення людини, зокрема його робочої сили;

Відтворення навколишнього середовища існування людей, деяких природних ресурсів;

Відтворення засобів виробництва;

Відтворення виробничих відносин у цілому.

По-перше, виробництво завжди виступає як суспільне виробництво. По-друге, в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва. По-третє, суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється. По-четверте, суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи, яка функціонує і розвивається на основі властивих їй об'єктивних економічних законів[5, с. 114]. Найважливішими елементами процесу виробництва у будь-якому суспільстві є праця, предмети праці, засоби праці (рис. 1. 2).

Рис 1. 2 Основні елементи процесу виробництва

Суспільне виробництво з огляду на його внутрішній зміст завжди є, по-перше, процесом споживання певних економічних ресурсів і, по-друге – процесом людської праці. Мета суспільного виробництва – задоволення різноманітних потреб людей – як кожної окремої людини, так і суспільства в цілому[11, c. 15]. Праця – свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб. Праця виступає як процес функціонування робочої сили. Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує