Суспільне виробництво: сутність, фази, структура та результати

ознаками виробництва є:

Виробництво завжди виступає як суспільне виробництво;

У процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності;

Суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється, удосконалюється;

Виробництво є важливою складовою частиною тієї чи іншої економічної системи.

Результатом виробництва – є продукт, відповідне благо, або послуга. Блага та послуги, створені в суспільному виробництві, використовуються як предмети споживання та засоби виробництва. Перші надаються для задоволення життєвих потреб населення, а другі використовуються для продовження процесу виробництва і є предметами й засобами праці[6, с. 21].

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ

2.1 Продукт, як результат суспільного виробництва: матеріально-речовий та вартісний підходи

Результатом суспільного відтворення, незалежно від його типу, є сукупний суспільний продукт (ССП). Він являє собою виражений у ринкових цінах обсяг товарів і послуг, створених протягом певного часу (як правило, року). ССП перебуває в постійному русі, вихідним пунктом якого є виробництво, а кінцевим – споживання[20, c. 153].

Детальніше характеризує результати господарської діяльності кінцевий суспільний продукт. Він являє собою всю масу виробленої за певний період часу готової продукції. Розраховується кінцевий продукт як сума валової продукції не всіх галузей матеріального виробництва, а лише тих, де формується готовий продукт.

Сукупний суспільний продукт визначається додаванням продуктів, отриманих на окремих підприємствах. Проте внаслідок суспільного поділу праці та кооперації між підприємствами виникає проміжна продукція, внаслідок чого з'являється повторний рахунок. Уникнути повторного рахунку можна за допомогою показника доданої вартості – ринкової ціни товарів та послуг підприємства, крім вартості спожитих предметів праці, куплених у постачальників. Якщо ССП звільнити від повторного рахунку, отримаємо кінцевий продукт.

За своєю натурально-речовою структурою ССП поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Якщо підходити до його оцінки з погляду функціональної ролі окремих складових фактичного використання, то розрізняють фонд заміщення, фонд споживання і фонд нагромадження.

Фонд заміщення – частина суспільного продукту, яка використовується на відновлення зношених засобів виробництва, а за натуральним складом є засобами та предметами праці.

Фонд споживання – частина суспільного продукту, яка використовується для індивідуальних і суспільних потреб членів суспільства[3, с. 222].

Якщо позначити фонд заміщення буквою с, необхідний продукт – v, додатковий – m, то за своєю вартісною будовою сукупний суспільний продукт (W) визначається за формулою:

W = с + v + m (2. 1)

Якщо із ССП вирахувати фонд заміщення, можна отримати створений у суспільстві чистий продукт, або національний доход (НД). Його можна записати формулою:

НД = v + m (2. 2)

Національний доход – це чистий продукт суспільства, частина ССП, що дорівнює створеній протягом даного року новій вартості[18, с. 99]. Він є частиною валового продукту, крім тих засобів праці, що витрачаються на відшкодування їх зношеної частини. Щодо суспільства чистий продукт є національним доходом. Його поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження. Національній доход з погляду витрат праці також поділяють на необхідний і додатковий продукт.

Необхідний продукт – частина національного доходу, яка використовується на відтворення людини.

Необхідний продукт за своєю величиною у розвинутих країнах зіставний з обсягами додаткового продукту.

Додатковий продукт – частина національного доходу, яка використовується для розширення виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу.

Фонд нагромадження – частина національного доходу, що використовується для розширеного відтворення та утворення суспільних резервів і страхових запасів.

Підсумувавши додані вартості, створені на всіх підприємствах, отримують валовий національний продукт (ВНП).

Валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами. Валовий національний продукт підраховується за національним принципом. ВНП обчислюється як валовий внутрішній продукт і відрізняється від нього на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків із зарубіжними країнами[15, с. 289]. Модифікацією ВНП є валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий внутрішній продукт – сукупність вартостей усіх товарів і послуг (або доданих вартостей), створених всіма виробниками і резидентами (громадяни країни, які проживають на її території, крім іноземців, які мешкають тут менше 1 року) [3, с. 224].

При обчисленні ВВП враховують лише продукт, виготовлений всередині країни, і не враховують продукт, створений закордонними філіалами та відділеннями національних компаній.

Для обчислення ВНП використовують такі методи: за витратами, за доходами, через виробництво (підсумовуванням доданих вартостей). При правильному обчисленні кінцева сума за всіма трьома методами повинна збігатися. Збігання перших двох показників використовується для складання балансу (вони відповідно отримали назву активів і пасивів).

ВНП обчислюють, насамперед, за ринковими цінами, отримуючи його номінальне значення. Щоб отримати реальний ВНП, ринкові показники ціни «очищають» від інфляції (за допомогою індекса цін). Відношення номінального ВНП до реального показує зростання цього показника за рахунок цін і має назву дефлятор ВНП.

Якщо ВВП зменшити на суму річних амортизаційних відрахувань, буде отримано показник чистого національного продукту (ЧНП). Після вирахування із ЧНП непрямих податків, одержують показник національного доходу. Найбільш узагальнюючим показником є національне багатство.

Національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня