+3 8(066) 185-39-18
fОб'єктивною закономірністю має бути зростання ефективності виробництва саме такої продукції, яка дійсно потрібна суспільству для задоволення його потреб, в цьому розкривається суть взаємозв'язку економічної і соціальної ефективності господарської діяльності (рис. 2. 2) [21, с. 1].
Рис. 2. 2 Ефективність виробництва
Ефективність суспільного виробництва – це найвищий критерій результативності економіки. Він виражає найглибше загальне співвідношення між витратами і цільовою функцією виробництва, ступінь використання йог факторів[12, с. 51].
У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного за певний період часу національного доходу до витрат суспільної праці – це відношення величини чистої продукції до витрат суспільної праці[2, с. 35].
Підвищення ефективності виробництва знаходить своє відображення в зростанні добробуту населення[20, c. 106]. Вона свідчить про якість економічного зростання.
Розрізняють ефективність процесу відтворення в цілому та окремих його фаз. Виокремлюють ефективність всього народного господарства, окремих його галузей, підприємств та ефективність господарської діяльності окремого працівника. Беручи до уваги інтенсивний розвиток міжнародних інтеграційних процесів, визначають ефективність зовнішньоекономічних зв'язків та світового господарства[5, с. 128]. Все це дає змогу зробити висновок про те, що ефективність – це закономірний, стійкий, об'єктивний процес функціонування економіки.
У найзагальнішій методологічній формі економічна ефективність суспільного виробництва визначається як співвідношення «результати – витрати» за формулою (рис. 2. 3) [5, с. 129]:
(2. 3)
Рис. 2. 3 Економічна ефективність суспільного виробництва
У західній економічній літературі в центрі проблеми економічного зростання стоїть ідея оптимальної ринкової системи, яка зумовлює найбільш повне використання всіх виробничих факторів. Тобто економічна рівновага і прогрес суспільного виробництва залежать від ефективного використання факторів виробництва та раціонального розподілу доходів, що забезпечує формування його оптимальної структури[7, с. 108].
2.3 Показники ефективності суспільного виробництва
Для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників (рис. 2. 4).
З метою визначення рівня і динаміки продуктивності праці її оцінюють різними показниками. Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зайнятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу[5, с. 130]:
Продуктивність праці = Обсяг продукції/Кількість працівників. (2. 4)
Рис. 2. 4 Показники економічної ефективності
Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні (рис. 2. 5).
(2. 5)
Рис. 2. 5 Продуктивність суспільної праці
Трудомісткість – це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції (рис. 2. 6).
(2. 6)
Рис. 2. 6 Трудомісткість
Фондовіддача – випуск продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів, відображає ефективність використання засобів праці. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів (рис. 2. 7).
(2. 7)
Рис. 2. 7 Фондовіддача
Фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції (рис. 2. 8).
(2. 8)
Рис. 2. 8 Фондомісткість
Матеріаловіддача характеризує ефективність використаних предметів праці, тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (рис. 2. 9).
(2. 9)
Рис. 2. 9 Матеріаловіддача
Матеріаломісткість є зворотним показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції (рис. 2. 10).
(2. 10)
Рис. 2. 10 Матеріаломісткість
Капіталомісткість – це показник, близький до показника фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції (рис. 2. 11) :
(2. 11)
Рис. 2. 11 Капіталомісткість
де К – капіталомісткість продукції; К – обсяг капіталовкладень; ΔQ – приріст обсягу виробленої продукції.
Сучасна економічна наука вважає, що слід визначати й ефективність природокористування суб'єкта господарювання за допомогою показника еколого-економічної ефективності (Е) за такою формулою (рис. 2. 12) :
(2. 12)
Рис. 2. 12 Екологоефективність
Де Ео – загальноекономічний ефект суб'єкта господарювання; А – вартість природоохоронних заходів; В – втрати від пошкодження природного середовища; С – вартість природних ресурсів.
Означені показники економічної ефективності виражають лише окремі характеристики результативності господарської діяльності підприємства. Тому для всебічного визначення ефективності слід застосовувати інтегруючий показник, який враховує різноспрямованість руху окремих показників. Він розраховується за формулою (рис. 2. 13) :
(2. 13)
Рис. 2. 13 Інтегральний показник ефективності
де Е – ефективність виробництва; П – обсяг виробленої продукції; Р – затрати робочої сили (живої праці) ; М – витрати матеріалів; Ф – витрати основних виробничих фондів; γ – коефіцієнт переведення витрат одноразових вкладень в основні фонди[5, с. 130-132].
Може бути дві причини неефективної діяльності підприємства. Перша – зайві витрати (велика кількість відходів), друга – неефективна система їх вибору і розподілу, коли ресурси неправильно розподілені між різними типами діяльності[5, с. 133].
Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної мети