Світогляд – система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу

Предметною сферою філософії є дослідження дійсності під кутом зору світоглядних проблем. Тому філо-софія акцентує на вивченні світоглядного боку релігії. Для філо-софів найбільш суттєвим є те, як вирішується у релігії проблема створення буття, що первинне духовний чи матеріальний поча-ток Бог створив цей світ, у тому числі і людину, або людина створила у своїй свідомості Бога.

Наука вивчає релігію як одну із сторін суспільного життя, у її зв'язках та взаємодією з іншими галузя-ми цього життя яким шляхом формується релігія, як ті або інші релігійні системи пояснюють світ, які цінності, норми та образи поведінки вони формують у людей, як діють ті або інші релігійні організації, які функції має релігія у суспільстві.

Результати наукового вивчення релігії, її взаємозв’язку з різними сферами культури виражаються у формулюванні універсальних понять, принципів і теорій, які характеризують об'єкт дослідження. 1 ому релігієзнавство виконує методологічну Функцію щодо інших наук

Наука дає відповідь на питання: «Що являє собою навколишній світі», а релігія намагається дати відповідь людині на питання: «Звідки взявся світі» Наука і релігія не тільки заперечують одна одній, а і взаємно доповнюються. Вони є немовби двома крилами людського життя. Наука допомагає релігії звільнитись від забобонів і міжрелігійної ворожнечі, а релігія застерігає науку від абсолютизму та скеровує її в русло забезпечення добробуту і миру для людства.

Коріння релігії – найважливіші, істотніші, основні причини, передумови, умови, які забезпечують виникнення і відтворення релігії.

Роздивимося декілька коренів релігійної віри.

Соціальне коріння – це об'єктивні чинники суспільного життя, якінеобхідно народжують релігійні вірування. Вони мають дві частини -відношення людей до природи і до один одного. Відносини людей до природиопосередковані наявними засобами і знаряддями праці і виживання. Уставлена певна закономірність: чим менш розвинені дані засоби і знаряддя, тимслабкіші люди перед лицем природи, тим більше панують над ними природнісили.

Гносеологічне коріння релігії – це умови, передумови, можливостіформування релігійних вірувань, виникаючі в процесі пізнавальної активностілюдини. Для зручності розуміння ми виділимо в даній проблемі на декількачастин:

Психологічне коріння релігії – це явища психічного життя людей, пов'язані з переживаннями, настроєм, відчуттями, емоціями. Такі негативніемоції як страх, горе, самота, скорбота і ін. створюють можливість длянародження релігійної віри. Церква тут паразитує на стражданнях людей, підтримуючи ілюзію звільнення від них за допомогою віри в бога.

 

 

69. Поняття культури. Основні сторони, види та соціальні функції культури.

У визначенні поняття і сутності культури немає едності. Так, у філософській енциклопедії відзначено, що культура – «сукупність досягнень суспільства в його матеріальному і духовному розвитку, що використовуються суспільством, що становлять культурні традиції що служать подальшому прогресу людства»

Культура є незамінним та невід'ємним спутніком прогресу людства, цивілізованості. Культура – неодмінна умова формування і руху, розвитку розуму людини, оскільки людина, що володіє культурою, здатна осмислити свої дії, поведінку, критично оцінити їх, побудувати ієрархію цінностей і засобів їх досягнення і свідомо втілювати їх в життя. Культура – скульптор і двигун людського почуття.

Аналіз сутності культури, її місця, ролі в суспільстві дозволяє виділити основні взаємопов'язані сторони, аспекти культури:

1. культура – народжене суспільством, властиве суспільству соціальне явище, що відбиває його якісну характеристику та збагачує духовне життя людини;

2. культура – процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання оточуючого світу і самої людини у цьому світі, на отримання об'єктивної і достовірної інформації про світ, де головну роль грає наука і мистецтво;

3. культура покликана допомогти людині не тільки пізнати світ й саму себе, але й визначити своє місце в світі, світоглядні установки;

4. культура включає в себе сутність досягнутих людиною у процесі освоєння світу матеріальних і духовних цінностей, а також відповідних ціннісних орієнтацій людини в світі;

5. культура, створюючи необхідні для орієнтації людини у світі норми поведінки та оцінки, забезпечує регулювання соціальних відносин людей;

6. культура виступає як потужній фактор формування людських сутнісних сил, формування людини в людині, перетворення її природних захоплень, потреб, емоцій в справжні людські. Саме цьому полягає її гуманістичний зміст.

Види культури:

Залежно від масштабів і форм взаємодії різних суб’єктів з оточенням розрізняють форми і види культури. Соціологи виокремлюють насамперед дві особливі форми культури:

1) матеріальну – сукупність опредмечених результатів людської діяльності, що включає як фізичні об’єкти, створені в результаті діяльності людей (житлові будинки, знаряддя праці, книжки, продукти, одяг, прикраси тощо), так і природні об’єкти, що використовуються людьми. Перші називають артефактами. Артефакти завжди мають певну цінність для людини, певне символічне значення, виконують певні функції.

2) духовну – cукупність результатів діяльності, що включає нематеріальні об’єкти, створені розумом і почуттями людини (мова, знання, традиції, міфи, символи тощо). Вони існують у свідомості людини, підтримуються людським спілкуванням, але до них не можна доторкнутися, фізично відчути. Нематеріальні об’єкти потребують матеріальних посередників: знання містяться в книжках, традиція привітання втілюється в рукостисканні тощо.

Залежно від того, хто створює культуру і яким є її рівень, розрізняють її види.

Загальнолюдська культура – це культура, вироблена людством протягом усієї історії його існування.