Світогляд – система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Міфологія

Тип роботи:

Індивідуальне завдання

К-сть сторінок:

162

Мова:

Українська

Оцінка:

це природне благо і зло, споживча вартість предметів праці (корисність), культурна спадщина, корисний ефект пізнання, моральне добро і зло, естетичні характеристики природних і суспільних об'єктів, предмети релігійного поклоніння тощо. Людський світ, тим самим, не є простою сукупністю об'єктів пізнання або перетворення. Він набуває суб'єктивного значення, переживається людиною як частина її самої, на нього розповюджуються людські якості і властивості. Предметні цінності і є відображенням значення предметів-в людському житті, вони оцінюються людиною в поняттях «позитивного» і «негативного»: добра і зла, істинного і хибного, дозволеного і забороненого, справедливого і несправедливого, правди і брехні, прекрасного і потворного, доброго і поганого тощо. Способом і критерієм оцінки виступають суб'ектні цінності. Вони є сукупністю настанов і оцінок, імперативів і заборон, ідеалів і принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її життєдіяльності. Здатність цінностей бути регуляторами і орієнтирами людських відносин і поведінки індивідів обумовлена їх суспільним характером. Цінності є продуктом колективної діяльності людей – соціальних груп, націй, класів, суспільства. Тому будь-яка цінність формується як суспільна цінність. Цінності різноманітні і розповсюджені нерівномірно серед всіх членів суспільства. Можна виділити такі рівні цінностей: загальнолюдські, загальносоціальні, соціально-групові і індивідуально-особистісні.

Загальнолюдські можуть співпадати з загальносоціальними (цінності життя, любові, добра, істини, краси, свободи, творчості тощо), але можуть і відрізнятися. Сощально-групові цінності- це цінності певного класу, соціальної групи чи спільноти (молодіжні цінності, етнічні тощо). Індивідуальні цінності завжди залежать від рівня матеріального і духовного розвитку суспільства, від особистої культури індивіда. Сукупність цінностей, притаманних особистості, відмежовує для неї у її власній життєдіяльності суттєве від несуттєвого, важливе від неважливого, спрямовує її потреби і інтереси у певному напрямку. Ціннісна орієнтація – це спрямованість всіх проявів життєдіяльності людини на певну систему цінностей, що надає життю сенс і значення. Основним змістом ціннісних орієнтацій особистості є політичні, філософсько-світоглядні, моральні переконання, глибинні і усталені симпатії і прихильності, моральні принципи поведінки. У своєму житті особистість завжди здійснює вибір духовних цінностей, що само по собі є проявом людської свободи.

66. Релігійні вірування, яких сьогодні на Землі багато, – це продукт суспільного розвитку. Вони відображають у своїх вченнях і доктринах риси соціальних епох. Тому релігія у сучасному світі є універсальним духовним явищем життя суспільства. Вона об'єднує на грунті моральних і духовних цінностей, догматів цілі народи, визначає конфесійні ознаки, консолідує громади віруючих, спрямовує їх на боротьбу проти негативних, з точки зору теології, явищ, зумовлює відправлення того чи іншого культу.

Релігійні вірування пройшли через певні рівні трансформації свідомості людини, магічні дії, уявлення про струнко вибудовану систему світу, гіперболізовані та виведені до рівня моральних постулатів обряди, що є обов'язковими для кожного віруючого.

67. Поняття релігії, її сутність та структурні елементи. Основні функції релігії.

Релігія – складне соціальне і духовне явище, коріння якого сягають у глибини суспільної історії. Соціальна природа, риси релігії свідчать про її зв'язок з розвитком суспільства – певної самовідтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим.

Релігія, на відміну від конкретніших форм суспільної свідомості, моралі, політики, права, претендує на всебічне відображення дійсності, виступає і як світогляд, а саме – як система поглядів на світ і місце людей у ньому, на принципи їх повсякденної поведінки. Релігія – форма суспільної свідомості та світогляд є однією з найдавніших, найпоширеніших сфер духовної культури людства. Істотна особливість релігії в тому, що є фантастичною формою відображення дійсності.

В історії релігії поворотним пунктом стало виникнення світових релігій: буддизму, християнства та ісламу. Особливістю світових релігій, що дозволяла їм подолати національні і державні кордони, є космополітизм. Світові релігії звернені до всіх народів незалежно від національності, спростили культ, відмовилися від специфічної національної обрядовості, пропагуючи загальну рівність перед Богом, і переносять на небо здійснення соціальної справедливості.

Структура релігії – складові, без яких неможливе існування релігії, які у своїй єдності становлять релігію.

Проблема структури релігії має кілька аспектів. Перший з них пов'язаний з релігійною свідомістю – особливістю поглядів, уявлень, почуттів та переживань віруючих; другий – з культовою діяльністю; третій – з релігійними організаціями.

Однією з важливих функцій релігії є функція світогляду, що полягає в поясненні, що релігія намагається створити власну картину світу, більш того, – власні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення суспільного життя, визначити місце і роль людини в системі природи та суспільства. Зміст релігійного світогляду – не божественний, а людський, або, краще сказати – суспільний, незважаючи на фантастичність.

Релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких полягає насамперед у збереженні й закріпленні віри у надприродне.

За певних історичних умов релігія виконує функцію інтегрування, тобто функцію збереження і зміцнення існуючої соціальної системи.

Релігії притаманна також і комунікативна функція, яка полягає в підтримуванні зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побутових відносинах, а також стосунках у межах різноманітних клерикальних організацій і навіть клерикальних політичних партій. В умовах сучасного суспільства релігія виконує, переважно ілюзорно-компенсаторну функцію. Не будучи панівною формою масової свідомості, релігія задовольняє тільки особисті почуття віруючих.

68. Науково-пізнавальний та світоглядний