Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Світогляд – система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу

Предмет: 
Тип роботи: 
Індивідуальне завдання
К-сть сторінок: 
162
Мова: 
Українська
Оцінка: 

justify;">Засновником школи законників вважається Гуань Чжун (VIII – VII ст. до н. е..), хоча найбільший внесок у розробку доктрини цієї школи внесли Шан Ян (IV ст. до н. е..) і Хань Фей (III ст. до н. е..). Шан Ян, окрім свого теоретичного вкладу, прославився своїми реформами, які він здійснив, будучи радником правителя імперії Цинь. Суть його новацій полягала в тому, що він ввів приватну власність на орні землі і створив систему загального доносу. Хань Фей навчався у конфуціанця Сюнь-цзи і успадкував його теорію про спочатку злий природі людини, вписавши її в доктрину легізму. Центральним поняттям школи законників, завдяки якому вона і отримала свою назву, є закон (фа). Філософи цього напрямку китайської думки протиставляли юридичний єдиний закон конфуціанської благопристойності.

 
 
7. Філософія Античності. Мілетська школа, натурфілософія Геракліта, атомізм Демокріта.
Мілетська школа (іонійська школа натурфілософії) – філософська школа, заснована Фалесом у Мілеті, грецькій колонії в Малій Азії (перша половина VI ст. до н. е.), школа давньогрецької філософії, представлена Фалесом, Анаксімандром й Анаксіменом.
Натурфілософія стала першим філософським вченням Давньої Греції, в якому започаткувалася моральна проблематика. Вона вийшла з грецької міфології, але на відміну від неї ставила запитання не про те, хто народив усе сущє, а з чого це сушє вийшло, при цьому майже не розглядався моральний бік існування людини. Представниками натурфілософії були: мілетці (Фалес, Анаксімен, Анаксімандр – VI ст. до н. е.), Геракліт, елєати, піфагорійці, софісти, Емпедокл, Анаксагор і Демокрит.
У рамках натурфілософії були висунуті перші космологічні моделі світу (мілетська школа), в яких Космос вважався живим, мав розум і душу і розвивався за своїми законами, головним з яких був Логос (закон), а Земля зображалася здебільшого у вигляді диска, оточеного повітрям або водою. Космос був своєрідним абсолютним принципом, універсальним зразком, що породжував подібний до нього тип людського існування – гармонійна відповідність Універсуму. Вважаючи за першооснову одну з матерій – у Фалеса це вода, у Анаксімена – повітря, у Анаксімандра – невизначена матеріальна сутність (апейрон) – перші натурфілософи розглядали фізичні взаємодії різних речовин (взаємовідносини праматерії та руху), не приділяючи уваги моральній стороні поведінки окремої людини.
Вчення Геракліта стало одним із великих досягнень давньонр. Культури. Твір Геракліта, який дійшов до нас під назвою «Про природу» складається з 3 глав: про всесвіт, про державу і про богослів’я. Вказуючи на матеріальну основу буття, Геракліт говорить, про нескінченність матерії, яка не твориться і не знищується. Єдиним матеріальним першоелементом світу Геракліт вважав вогонь, бо «на вогонь обмінюється все і вогонь на все, як золото на товари і товари на золото».
Демокріт вчив, що весь світ і всі предмети складаються з найдрібніших частинок – атомів, однакових за речовиною, але різних за своєю формою і розміром. Згідно з цим вченням, атом найменша частинка вічної і незмінної матерії, яка далі не може поділитися. Він вважав, що рухаючись в усі боки, атоми зіштовхуються і створюють вихорі. Демокріт вказував, що у Всесвіті існують лише атоми у вічному русі і порожнеча; зіштовхуючись під час свого руху атоми утворюють найрізноманітніші сполуки, які презентують усе розмаїття речей у Всесвіті. Ці речі існують доти, доки не розпадуться сполуки атомів. Душа – це теж сполука особливих атомів, які найбільш рухомі і подібні атомам вогню. Що спричинює рух атомів – Демокріт не дав визначення на це запитання. Атом НЕ є неподільною частинкою.
 
 
8. Філософія античності. Суб'єктивна діалектика Сократа. Онтологічні та гносеологічні проблеми філософії Платона. Філософська система Аристотеля.
Діалектика, у розумінні Сократа, є метод дослідження понять, спосіб установлення точних визначень. Визначення якого-небудь поняття для нього було розкриттям змісту цього поняття, перебуванням того, що укладено в ньому. Для встановлення точних визначень Сократ розділяв поняття на пологи і види, переслідуючи при цьому не тільки теоретичні, але і практичні цілі. Сократ настійно вимагав, щоб співрозмовник насамперед виходив з того, що він вважає щирим від еристики, мистецтва суперечки, словесного змагання. Тільки в «слові і міркуванні» народжується істина, тільки в діалозі відповідно до діалектичного (питально-відповідним) мистецтвом «вести міркування» стає можливим збагнення щирої сутності речей. Сократ вважав діалектиком того, хто «уміє ставити питання і давати відповіді». Вчення про буття. Арістотель піддає критиці вчення свого вчи­теля Платона. Критика ця мала принциповий характар; «Платон мені друг, але -істина дорожча» Арістотель – критик теорії ідей. З його точки зору суще не може існувати окремо від речей. Буття у нього існує як єдність матерії та форми. Матерію Арістотель розглядає як можливість, для того, щоб із можливості виникло щось дійсне матерія повинна мати форму, яка паретворює її на актуальне суще. Матерія подільна до нескінченності, форма неподільна і тотожня самій речі. Найвищою сутністю Арістотель вважав чисту /очищену, звільнену від матерії форму. Звільнена від матерії форма – це вічний двигун. котрий служить джерелом руху і життя, космічного цілого. В цьому якраз і виявляється ідеалізм в філософії Арістотеля.
Вчення про пізнання. Знати, за Аристотелем, значить знати загальне, бо воно є першоначалом за своїм буттям. Аристотель вивчає 10 основних категорій: сутність, кількість, якість, відношення, місце, час, стан, володіння, дія, страждання.
Фото Капча