Тактика лікування дітей, хворих на секреторний середній отит

Інститут отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка академіїї медичних наук України

 

КУЗИК Ірина Віталіївна

 

УДК 616. 284-002. 155. 253.

 

 

14. 01. 19 – ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ

 

Автореферат

Дисертаці на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка Академії медичних наук України.

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, завідувач дитячого відділення Інституту отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка АМН України Тімен Григорій Еліазарович.

Офіційні опоненти:

1. Доктор медичних наук, професор Шидловська Тамара Василівна, Інститут отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка Академії медичних наук України, завідувач лабораторії професійних порушень слуху та голосу.

2. Доктор медичних наук, професор Косаківський Анатолій Лук’янович, кафедра дитячої оториноларингології Київської медичної академії післядипломно освіти ім. П. Л. Шупика, завідувач кафедри.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. акад. О. О. Богомольця, кафедра оториноларингології, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться 07. 05. 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 611. 01 в Інституті отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка Академії медичних наук України за адресою: 03057, Украна, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту отоларингології ім. проф. О. С. Колломійченка Академі медичних наук Украни за адресою: 03057, Україна, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

 

 

Актуальність проблеми. Секреторний середній отит (ССО) – одне із тяжких захворювань середнього вуха, що у різних країнах зустрічається у 15 – 80% дітей, причому пік захворюваності припадає на вік від 2 до 5 років, коли проходить основна закладка формування мови і психоемоційного складу дитини, що, зрозуміло, не може не вплинути на її розвиток. На жаль, питання ефективності лікування дітей з ССО ще далеко не вирішене, що і становить суть проблеми, яка розглядається.

На ефективність лікування дітей з ССО впливає несвоєчасна діагностика, що зумовлена пізнім пред'явленням скарг з боку дітей, а часто – і повною їх відсутністю, невиразністю симптоматики на початковій стадії захворювання, неможливістю у багатьох випадках об'єктивної діагностики через відсутність сучасної апаратури і інструментарія (імпедансометра, приладу для проведення об'єктивної аудіометрії, мікроскопа тощо), хронізацією процесу, виникненням незворотних змін в середньому вусі, в тому числі розвитком адгезивного, рубцевого процесів, ретракційних кишень, атрофії, навпаки, гіпертрофії слизової оболонки середнього вуха, трансформації в гнійне запалення, з утворенням стійких перфорацій і холестеатоми; поліетіологічність ССО (навіть не підтверджена участь бактерій, вірусів чи грибів в їх виникненні), недослідженість патогенетичних механізмів (останнім часом провідну роль відводять патологічним імунним реакціям).

Найпоширенішим та найефективнішим методом лікування при ССО на сьогоднішній день є шунтування. Однак варто брати до уваги, що багато дітей внаслідок гіпердіагностики (зокрема, дані імпедансометрії не завжди відповідають операційним знахідкам: при тимпанограмі типу «В» можна не виявити рідини в барабанній порожнині) реально стають жертвами цого метода, а перебування стороннього матеріалу в порожнині середнього вуха може призвести до незворотніх ускладнень

Зв'язок теми з планом наукових робіт установи. Дисертаційна робота є фрагментом НДР дитячого відділення Інституту отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка АМН України «Розробити тактику комплексного лікування дітей, хворих на ССО» (2000 – 2002, державний реєстраційний номер 0100U002966 шифр ОК. 6. 2000)

Мета дослідження. Оптимізація алгоритму лікування дітей, хворих на ССО, на підставі покращення якості діагностики, підвищення ефективності консервативних та хірургічних втручань, розкриття деяких механізмів етіології і патогенезу, попередження ускладнень.

Задачі дослідження.

1. Оцінити ефективність санації порожнини носа, носової і ротової частин глотки в реабілітації слухової функції у дітей з ССО.

2. З'ясувати ефективність тимпанопункції з подальшим промиванням середнього вуха сумішшю розчинів антибіотика, глюкокортикоїдів та протеолітичних ферментів, а також їх діадинамофорезу, та шунтування у дітей, хворих на ССО.

3. Вивчити види тимпанометричних кривих у пацієнтів з ССО і порівняти їх із результатами клініко-електрофізіологічних та лабораторних досліджень.

4. Провести аналіз показників коротколатентних слухових викликаних потенціалів у дітей з ССО, в яких в силу різних причин при дослідженні як повітрянопроведенних, так і по кістковопроведенних звуків при суб'єктивній аудіометрії не вдається зафіксувати наявний кістково-повітряний інтервал.

5. Визначити у пацієнтів з ССО локальні і системні зміни імунного статуса.

6. Дослідити мікрофлору вмісту (чи змиву) порожнини середнього вуха у дітей, хворих на ССО.

7. На основі клінічних, аудіологічних та лабораторних обстежень оптимізувати алгоритм лікування дітей із ССО.

Наукова новизна отриманих результатів. В результаті проведення клініко-лабораторних досліджень вирішена важлива наукова задача: створена технологія послідовності консервативного та поетапного хірургічного лікування дітей з ССО. Доведено, що лікування при ССО при наявності патології носової і ротової частин глотки, а також порожнини носа слід починати з їх санації з наступним консервативним лікуванням, поліпшуючим прохідність слухових труб, і лише у випадку невдачі переходити до тимпанопункції. Тільки при неефективності останньої здійснюється шунтування. У випадку відсутності позитивного результату продовж 3