Тактика лікування дітей, хворих на секреторний середній отит

p<0, 01 81, 3%

pI, VI>0, 05

VІІ Санація носової та ротової частин глотки + шунтування 34 94, 1%

p<0, 01 88, 2%

pI, VII>0, 05

VІІІ Консервативне лікування 16 62, 5%

p<0, 01 50%

p I, VIII <0, 01

 

Рис 1. Порівняльна оцінка ефективності лікування в групах дітей з ССО безпосередньо після лікування і через 12 місяців

 

Аналізуючи результати терапії в групах дітей, яким виконана тимпанопункція, доведено перевагу поєднання вищезгаданого втручання із ендоауральним діадинамофорезом лідази і гідрокортизону (70 проти 54, 4%, p<0, 05). При порівнянні ефективності лікування в групах дітей, яким здійснено шунтування, виявлено доцільність попередньої аспірації вмісту та промивання барабанної порожнини сумішшю розчинів лікарських засобів (73, 5 проти 64, 7%, p<0, 05), табл. 2.

Незважаючи на подібні показники по відновленню слуху в групі дітей з поетапним лікуванням і в групі, де проводили одномоментну санацію порожнини носа, ротової та носової частин глотки і шунтування, не залишається сумнівів щодо доцільності застосування поетапної методики. По-перше, санація порожнини носа, носової та ротової частин глотки у 52, 2% спостережень сприяє відновленню слуху. По-друге, із 90 спостережень, що підлягали поетапному лікуванню, лише у 8 випадках була необхідність у встановленні вентиляційних трубок. По-третє, тривале перебування стороннього, хоча і інертного, матеріалу в порожнині середнього вуха може призвести до незворотніх змін як самої тимпанальної мембрани, так і слизової оболонки середнього вуха. За нашими даними, із 261 спостережень шунтування здійснено у 110. При цьому мали місце наступні ускладнення: травмування шкіри слухового проходу – у 9 випадках, надмірне порушення цілісності барабанної перетинки при встановленні шунта при вузькому слуховому проході – у 3, у 4 вухах під час втручання вентиляційна трубка провалювалась у барабанну порожнину і у 4 залишилась стійка перфорація після видалення шунта. Осередки тимпаносклерозу без порушень слуху мали місце у 7 вухах. В-четверте, аудіо-тимпанометрична дисоціація, тобто відсутність кістково-повітряного розриву без відновлення тимпанометричної кривої типу «А», частіше зустрічалась серед пацієнтів, які зазнали шунтування (табл. 3).

 

Таблиця 3

Кількість спостережень із нормальним слухом і аудіо-тимпанометричною дисоціацією через 12 місяців після лікування

Групи дітей

Лікувальні заходи Віддалені результати

кількість спостере-жень, абс. (вуха) відстутність кістково – повітряного розриву, % тимпано-грама типу «А», % Частота аудіо-тимпанальної дисоціації, % 

І Поетапне лікування 90 92, 2% 85, 6% 6, 6% *

ІІ Тимпанопункція 11 54, 5% 45, 5% 9% **

p II, III>0, 05

ІІІ Тимпанопункція + діадинамофорез 10 70% 70% 0*

p II, III>0, 05

ІV Шунтування 34 64, 7% 52, 9% 11, 8% *

p IV, V>0, 05

V Аспірація вмісту та промивання барабанної порожнини + шунтування 34 73, 5% 64, 7% 8, 8% *

p IV, V>0, 05

VІ Санація носової та ротової частин глотки + тимпанопункція 32 81, 3% 78, 1% 3, 2% *

VІІ Санація носової та ротової частин глотки + шунтування 34 88, 2% 79, 4% 8, 8% *

VІІІ Консервативне лікування 16 50% 50% 0*

* – p<0, 01;

** – p<0, 05.

Особливої уваги потребують діти з рецидивуючим ССО. У 4 випадках спостерігалась підвищене виділення слизу через отвір шунта. При рентгенологічному дослідженні скроневих кісток за Шуллером спостерігалось зниження пневматизації сосковидного паростка. Протизапальна терапія у поєднанні із введенням у барабанну порожнину розчинів протеолітичних ферментів (трипсин, хімотрипсин чи лідаза) у вигляді крапель призвела до бажанного результату лише у 1 хворого, а решті пацієнтів виконана мастоїдотомія із дренуванням антрума і одночасним шунтуванням барабанної порожнини (заявка на винахід). У всіх випадках отримано позитивний результат із відновленням слуху практично в повному обсязі.

З метою з'ясування деяких ланок етіології та патогенезу ССО нами проведено імунологічні та мікробіологічні дослідження. При бактеріологічному дослідженні вмісту барабанної порожнини при ССО з 61 дитини лише в одному випадку виділено гриби роду Candida, у решті випадків вміст виявився стерильним.

Проведені імунологічні дослідження крові дозволили виявити кількісний і функціональний дефіцит Т-системи імунітету, пригнічення цитотоксичної активності природних цититоксичних клітин і фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів, гіпоглобулінемію класу G, наявність сенсибілізації реагінового типу до мікробних антигенів. У секреті, отриманому із середнього вуха дітей, хворих на ССО, визначався високий вміст секреторної та мономірної форми IgA, а також IgG, що свідчить про високий рівень гуморальної реакції місцевого імунітету, а враховуючи високі адсорбційні властивості секреторного IgA, можна висунути припущення, що в даному випадку він «зв'язує» мікроби. Разом з тим, наявність в ексудаті IgG і високого вмісту імунних комплексів вказує на можливість пролонгації запального процесу, тому в поопераційному періоді дітям з ССО доцільно призначати імуномодулюючі препарати. Антистрептолізин-О в секреті із вух визначався у всіх випадках, причому його титр був нижчим, ніж у сироватці крові, незважаючи на відсутність бактеріальної флори у вмісті барабанної порожнини, що може вказувати на суттєву роль гемолітичних стрептококів у пусковому механізмі цього захворювання.

Після проведеного консервативного та хірургічного лікування спостерігається нормалізація