Тактика лікування дітей, хворих на секреторний середній отит

 

 

1. В результаті проведених клінічних, аудіометричних та мікробіологічних досліджень у дітей, хворих на ССО, вирішена важлива наукова задача – створена науково обгрунтована технологія етапності хірургічного та консервативного лікування при вищеназваній патології.

2. Тимпанопункція як метод лікування дітей, хворих на ССО, найефективніша при умові проведення ендоаурального діадинамофорезу глюкокортикоїдів та протеолітичних ферментів і, в певній мірі, має і профілактичні властивості.

3. Порівняння результатів лікування дітей з ССО за допомогою шунтування чи шунтування з попередньою аспірацією вмісту барабанної порожнини і її промиванням сумішшю лікарських засобів свідчить про переваги останньої методики.

4. Жоден із застосованих методів лікування дітей, що хворіють на ССО (санація порожнини носа, ротової та носової частин глотки, відновлення прохідності слухових труб, тимпанопункція і шунтування), не дає 100% результату, однак може бути рекомендований як необхідний компонент алгоритму послідовних втручань.

5. Секреторний середній отит у дітей, як правило, не супроводжується наявністю бактеріальної флори у вмісті барабанної порожнини, але це не перекреслює її ролі в його виникненні, про що свідчить наявність антистрептолізину-О як в секреті, так і в крові всіх обстежених хворих.

6. Використання реєстрації коротколатентних слухових викликаних потенціалів при повітряному та кістковому пред'явленні стимулу є доцільним для встановлення ступеня ураження слуху і наявності кістково-повітряного інтервалу у дітей з ССО, особливо, віком 2 – 4 років, що дозволяє правильно визначитись із тактикою подальшого лікування.

7. У дітей, що хворіють на ССО, виявлено зміни системної імунологічної реактивності у вигляді кількісного та функціонального дефіциту Т-системи імунітету, пригнічення цитотоксичної активності природніх цититоксичних клітин і фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів, гіпоглобулінемії класу G, наявності сенсибілізації реагінового типу до мікробних антигенів.

8. У секреті, отриманому із середнього вуха дітей з ССО, визначається високий вміст секреторної та мономерної форм IgA, а також, IgG, що свідчить про високий рівень гуморальної реакції місцевого імунітету. Разом з тим, наявність у ексудаті IgG вказує на можливість пролонгації запального процесу.

9. Запропонована тактика консервативного і хірургічного лікування дітей, що страждають на ССО, сприяє нормалізації змінених показників гуморального імунітету. В той же час, змінені клітинні механізми імунологічного та неспецифічного захисту не зазнають суттєвих змін, що вказує на доцільність використання імунокоригуючих засобів.

 

 

Лікування дітей, хворих на ССО, повинно проводитись суворо у відповідності з розробленою етапністю дій:

1. Санація порожнини носа, носової та ротової частин глотки при їх патології.

2. При відсутності відновлення слуху впродовж 1 місяця після першого етапу здійснюються заходи по відновленню прохідності слухових труб (продування за Політцером, катетеризація із введенням суміші розчинів глюкокортикоїдів і протеолітичних ферментів, фізіотерапевтичні заходи тощо).

3. Наступний етап при неефективності попереднього полягає у здійсненні тимпанопункції з аспірацією вмісту барабанної порожнини і її промиванні. Призначення після тимпанопункції ендоаурального діадинамофорезу глюкокортикоїдів і протеолітичних ферментів протягом 7 днів значно підвищує ефективність лікування.

4. Одним із заключних етапів лікування дітей з ССО є шунтування. Ефективність останнього підвищується, якщо йому передує аспірація вмісту з наступним промиванням барабанної порожнини сумішшю розчинів глюкокортикоїдів та протеолітичних ферментів.

5. Відсутність ефекту впродовж 3 місяців після шунтування дає підстави для проведення мастоїдотомії з одномоментним дренуванням антрума та барабанної порожнини.

6. В комплексне лікування дітей з ССО доцільно включати імуномодулятори.

 

 

1. Тимен Г. Э., Кузык И. В., Кобзарук Л. И., Писанко В. Н. Тактика лечения детей с секреторными средними отитами // Журнал вушних, носових та горлових хвороб. – 2000. – N 5. – С. 19-25.

2. Мельников О. Ф., Тимен Г. Э., Кузык И. В. Гуморальные реакции местного иммунитета при секреторном отите у детей // Журнал вушних, носових та горлових хвороб. – 2000. – N 6. – С. 15-18.

3. Тимен Г. Э., Кузык И. В., Лисакова И. В., Тур О. В. Применение препарата “Изофра” при гайморите и этмоидите у детей с секреторным средним отитом // Журнал вушних, носових та горлових хвороб. – 2001. – N 2. – С. 69-72.

4. Мельников О. Ф., Кищук В. В., Шматко В. И., Безбах Д. И., Кузык И. В., Верес В. Н., Заболотная Д. Д. Слюна как индикатор состояния мукозального гуморального иммунитета // Иммунология и аллергология. – 1999. – N 4. – С. 38-40.

5. Тимен Г. Э., Кузык И. В., Кобзарук Л. И., Миронюк Б. Н., Хоцяновский К. А. Диагностика и лечение секреторных отитов у детей // Материалы научно-практической конференции, посвященной 100-летию со дня рождения А. И. Коломийченко, Киев 1998, с. 649-654.

6. Тимен Г. Э., Кузык И. В., Кобзарук Л. И., Грабовский Ю. С. Секреторный отит в сочетании с сенсоневральной тугоухостью // Материалы научно-практич. конф. “Патология органа слуха”, г. Донецк. Журнал вушних носових хвороб. – 1999. – N 5. – Дод. 1. – С. 145-147.

7. Кузык И. В., Винничук П. В., Чащевая Е. Г., Хоцяновский К.