Тактика лікування дітей, хворих на секреторний середній отит

У 8 із 90 спостережень був виявлений рецидив ССО після поетапного лікування, і на 4-у етапі їм здійснено шунтування.

З діагностичною та лікувальною метою у всіх випадках проводили промивання порожнини середнього вуха розчинами лікарських засобів, що включали неототоксичний антибіотик широкого спектру дії у концентрації, що не перевищувала 10000 ОД в 1 мл, 2, 5% суспензію гідрокортизону та розчин протеолітичних ферментів (трипсину, хімотрипсину чи лідази).

Шунти встановлювались на термін до 6 місяців. Ефективність поетапного лікування оцінювалась по зникненню кістково-повітряного інтервалу і через 6 місяців з моменту шунтування становила 96, 7%, а через 12 місяців – 92, 2%.

Для вибору тактики лікування дітей, хворих на ССО, важливо визначитись із тривалістю кожного з етапів (строки вичікування після того чи іншого втручання). Відомо, що відновні процеси в барабанній порожнині після санації ротової та носової частин глотки (зникнення набряку слизової оболонки та інфільтрації м'яких тканин, очищення від фібринозного налету та кров’яних згустків) завершуються, як правило, до 3 – 4-го тижня. Таким чином, якщо відсутня позитивна аудіометрична динаміка впродовж 1 місяця, недоцільно більше вичікувати, а слід переходити до 2-го етапу лікування, спрямованого на відновлення функції слухової труби. Якщо впродовж 2 – 3 тижнів і ця терапія не приносить бажаних результатів, то не варто баритись із тимпанопункцією та евакуацією вмісту порожнини середнього вуха. У випадку, якщо тимпанопункція не призводить до стійкого відновлення слуху, то слід вдатись до дренування порожнини середнього вуха шляхом шунтування.

Було показано, що у 2 групах дітей, яким здійснена тимпанопункція, результати через 1 місяць були кращими за умови проведення ендоаурального діадинамофорезу глюкокортикоїдів та протеолітичних ферментів (100 проти 90, 9%, p<0, 05). Через 3 місяці різниця зросла і становила 80 проти 63, 6%, (p<0, 05) на користь дітей, у яких тимпанопункція доповнювалась фізіотерапевтичними заходами, а через 12 місяців – 70 проти 54, 4% (p<0, 05), що дозволяє говорити про профілактичну значимість ендоаурального діадинамофонофорезу.

По 39 пацієнтів (68 вух) ввійшли до складу 4-ї та 5-ї груп, котрим проведено шунтування барабанної порожнини. Рівноцінний поділ здійснено з метою оцінки ефективності та доцільності проведення попередньої аспірації вмісту та промивання тимпанальної порожнини. Порівняльна оцінка результатів у двох групах показала перевагу попередньої аспірації вмісту та промивання барабанної порожнини перед шунтуванням (88, 2 проти 73, 5% через 3 місяці і 73, 5 проти 64, 7% – через 1 рік, p<0, 05).

Шоста група складалась із 18 осіб (32 вуха). Їм здійснено одномоментну санацію порожнини носа, ротової та носової частин глотки і тимпанопункцію під загальним знеболенням. Позитивні результати у 3-місячний термін становили 84, 4% (p<0, 05), а через 12 місяців – 81, 3% (p<0, 05).

Сьома група, куди входили пацієнти, яким виконана одномоментна санація порожнини носа, носової та ротової частин глотки і шунтування, складалась із 21 дитини (34 вуха). Встановленню шунта передувала аспірація вмісту та промивання барабанної порожнини сумішшю лікарських засобів. Відновлення слуху в цій групі через 3 місяці після видалення вентиляційної трубки спостерігалось у 94, 1% випадках (p<0, 05), а через 12 місяців – у 88, 2% (p<0, 05).

У восьму групу ввійшло 10 пацієнтів (16 вух), що отримали консервативну терапію по відновленню прохідності слухових труб і ліквідації процесу у барабанній порожнині, тобто продування слухових труб за Політцером, їх катетеризація з транстубарним введенням суміші лікарських засобів, ендоауральний діадинамофорез лідази та гідрокортизону тощо. Внаслідок лікування через 1 місяць відсутність кістково-повітряного інтервалу зареєстрована у 56, 3% (p<0, 05), а через 3 місяці – у 62, 5% (p<0, 05). Через 1 рік в цій групі позитивні результати зафіксовано лише у 50% спостережень (p<0, 05).

При порівняльній оцінці результатів лікування дітей із застосуванням різної тактики через 12 місяців з'ясовано, що найефективнішим для відновлення втраченої слухової функції внаслідок ССО виявився метод поетапного лікування (92, 2%, p<0, 05) та метод одномоментної санації порожнини носа, ротової та носової частин глотки і шунтування з попередньою аспірацією вмісту та промиванням барабанної порожнини (88, 2%, p<0, 05).

 

Таблиця 2

Порівняння результатів лікування дітей з ССО різних груп безпосередньо після лікування і через 12 місяців

 

Групи дітей Метод лікування Кількість спостережень 

до лікування, абс. із відновленням слуху

після лікування, % через 12 місяців, % 

І Поетапне лікування 90 96, 7% 92, 2% 

ІІ Тимпанопункція 11 63, 6%

p II, III>0, 05 54, 5%

p I, II <0, 01

p II, III >0, 05

ІІІ Тимпанопункція + діадинамофорез 10 80%

p II, III>0, 05 70%

p I, III>0, 05

p II, III >0, 05

ІV Шунтування 34 73, 5%

p IV, V>0, 05 64, 7%

p I, IV<0, 01

p IV, V>0, 05

V Аспірація вмісту і промивання барабанної порожнини + шунтування 34 88, 2%

p IV, V>0, 05 73, 5%

p I, V<0, 01

p IV, V>0, 05