Тактика лікування дітей, хворих на секреторний середній отит

Двобічне ураження звукопровідного апарата виявлено у 107 хворих, однобічне – у 47, всього 261 вухо. У 127 дітей спостерігалось ізольоване підвищення порогів по повітряній провідності, у 19 – ССО поєднувався із хронічною сенсоневральною приглухуватістю, у 8 – підвищення порогів провідності по повітрю супроводжувалось сенсоневральним компонентом на високих частотах, що зумовлено у 3 дітей гострою сенсоневральною, а у 5 – «скалярною» приглухуватістю.

При проведенні клінічного і аудіологічного обстеження не виявлено чіткого взаємозв'язку між величиною кістково-повітряного інтервалу, тиском в барабанній порожнині і компліансом тимпанометричної кривої, що узгоджується з результатами дослідження О. В. Стратієвої та співавторів. (1997).

В процесі лікування трансформація тимпанограми із типа «В» в тип «А» «відстає» від відновлення аудіометричних показників: на тлі скорочення кістково-повітряного інтервалу на аудіограмі можна виявити пологу тимпанометричну криву. Подібні дані наводять В. П. Карпов та співавтори (2001). Також слід зазначити, що в першу чергу збільшується амплітуда піку, а вже потім змінюється тиск в барабанній порожнині.

Для з'ясування ролі бактеріальної флори у генезі ССО проведено бактеріологічне дослідження вмісту порожнини середнього вуха у 41 дитини. Для цього матеріал висівали на кров’яний агар, середовища Ендо, Сабуро, агар та бульйон Шедлера. Для виявлення анаеробної флори застосовували поживні середовища фірми «BioMerieux» виробництва Франції.

Імунологічне обстеження за різними показниками проведено 45 дітям. Системну імунологічну реактивність оцінювали шляхом визначення числа Т-лімфоцитів та їх функціональної активності по величині індексу взаємодії лімфоцитів (ІВЛ), рівня функціональної активності природних цитотоксичних клітин (ПЦК), вмісту сироваткових імуноглобулінів класів M, G, A та антимікробних IgE-антитіл, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), фагоцитарної активності поліморфноядерних лімфоцитів (ПЯЛ) крові. Стан локального імунітету визначали за вмістом імуноглобулінів різних класів, в тому числі секреторного IgА у секреті із вуха хворих на ССО. Враховуючи важливу роль гемолітичних стрептококів в індукції запальних процесів в носовій частині глотки, проведено дослідження на наявність антитіл в секреті із вуха та сироватці крові до одного з антигенів цього виду мікроорганізму – стрептолізину-О, а також вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК).

В залежності від лікувальних заходів усі хворі були розподілені на 8 груп:

І. Хворі з секреторним середнім отитом, які пройшли поетапне лікування: 1-й етап – санація порожнини носа, носової та ротової частин глотки (за показаннями здійснювалась аденотомія, тонзилотомія, тонзилектомія, ультразвукова дезінтеграція нижніх носових раковин, підслизова резекція перетинки носу, лікування запальних захворювань навколоносових пазух і т. д.) ; 2-й – відновлення прохідності слухової труби (продування за Політцером, катетеризація із транстубарним введенням протеолітичного ферменту (трипсину чи хімотрипсину) 1, 0 у концентрації 1: 1000 із 0, 5мл 2, 4% суспензією гідрокортизону, ендоауральний діадинамофорез лідази і гідрокортизону) ; 3-й – тимпанопункція; 4-й – шунтування.

ІІ. Діти, яким виконана лише тимпанопункція.

ІІІ. Пацієнти, котрим тимпанопункція була доповнена ендоауральним діадинамофорезом глюкокортикоїдів і протеолітичних ферментів.

ІV. Діти, яким проведено лише шунтування.

V. Хворі, у котрих введенню вентиляційної трубки передувала аспірація вмісту і промивання порожнини середнього вуха сумішшю розчинів лікарських засобів.

VІ. Діти, у яких виконана одномоментна санація носової та ротової частин глотки із тимпанопункцією.

VІІ. Хворі, яким проведена одномоментна санація носової та ротової частин глотки із шунтуванням.

VІІІ. Діти, що отримали консервативне лікування, спрямоване на відновлення прохідності слухової труби і ліквідацію патологічного процесу в барабанній порожнині (продування слухових труб, катетеризація, ендоауральний діадинамофорез лідази та гідрокортизону), табл. 1.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили із використанням непараметричного критерію «U» Вілкоксона-Манна-Уітні і за методом кутового перетворення Фішера (Є. В. Гублер, 1978).

Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведеного першого етапу лікування дітей з ССО, котрим проводилась санація порожнини носа, носової та ротової частин глотки, кількість спостережень із відновленим слухом чи ліквідацією кістково-повітряного інтервалу, відсутністю рецидиву і ускладнень ССО через 3 місяці становила 52, 2% (p<0, 05). Отримані нами дані певною мірою відповідають спостереженням С. А. Дьякової та співавторів (2001).

В результаті консервативних заходів по відновленню прохідності слухової труби, проведених дітям, у яких хірургічне лікування ротової та носової частин глотки виявилось недостатнім, повної ліквідації кістково-повітряного інтервалу вдалось досягти у 61, 7% (p<0, 05), але через 3 місяці ця кількість зменшилась до 31, 9% (p<0, 05), що відповідає даним О. В. Стратієвої та співавторів (1997).

 

Таблиця 1.

Розподіл дітей із ССО в залежності від лікувальних заходів.

Групи дітей Лікувальні заходи Кількість

хворі вуха

І Поетапне лікування 54 90

ІІ Тимпанопункція 6 11

ІІІ Тимпанопункція + діадинамофорез 6 10

ІV Шунтування 20 34

V Аспірація вмісту і промивання барабанної порожнини + шунтування 19 34

VІ Санація носової та ротової частин глотки + тимпанопункція 18 32

VІІ Санація носової та ротової частин глотки + шунтування 21 34

VІІІ Консервативне лікування 10 16

Всього 154 261

 

При тимпанопункції у дітей, у котрих 2-й етап лікування не дав позитивних результатів, нами не виявлено жодного клініко-аудіологічного зв'язку між характером вмісту барабанної порожнини, аудіограмою та тимпанометричною кривою, що відображає тиск у барабанній порожнині та компліанс.

В результаті тимпанопункції ліквідація кістково-повітряного інтервалу через 1