Тактика лікування дітей, хворих на секреторний середній отит

Показано, що тимпанопункція з аспірацією вмісту барабанної порожнини і її промивання в комплексі з ендоауральним діадинамофорезом глюкокортикоїдів і протеолітичних ферментів (заявка на винахід) є не лише ефективним методом лікування дітей із ССО, але і одночасно є профілактикою його рецидивування.

Доведено, що вміст барабанної порожнини при ССО, як правило, не містить бактеріальної флори, що, можливо, пояснюється наявністю в секреті високої концентрації секреторного імуноглобуліну А (sIgA).

Вперше у дітей з ССО визначені зміни системної імунологічної реактивності у вигляді кількісного і функціонального дефіциту Т-системи імунітету, пригнічення цитотоксичної активності природних цитотоксичних клітин (ПЦК) і фагоцитарної активності поліморфоядерних лімфоцитів (ПЯЛ), а також гіпоімуноглобулінемії класу G і наявності сенсибілізації реагінового типу до мікробних антигенів.

Показано, що у секреті, отриманому із середнього вуха осіб, хворих на ССО, визначається високий вміст секреторної і мономерної форм імуноглобуліна А, а також імуноглобуліна G, що вказує на високий рівень гуморальної реакції місцевого імунітета. Водночас наявність високого вмісту в секреті IgG свідчить про імовірність продовження запального процесу.

Доведено, що проведене лікування сприяє нормалізаії показників гуморального імунітету у дітей з ССО при незначних змінах клітинних механізмів імунологічного і неспецифічного захисту.

Таким чином, імунологічні дослідження, з одного боку, свідчать про суттєвий внесок імунологічних реакцій в розвиток ССО, а з другого – дають обгрунтування доцільності використання імунокоригуючих засобів у комплексній терапії хворих на ССО з метою підвищення ефективності лікування.

Практичне значення роботи. Встановлено, що при лікуванні дітей з ССО необхідно суворо дотримуватись запропонованої послідовності лікарських заходів: при наявності патологічних змін у порожнині носа, носової і ротової частин глотки – їх санація. При відсутності відновлення слуху впродовж 1 місяця слід переходити до заходів по відновленню прохідності слухових труб шляхом продування за Політцером чи катетеризації із введенням суміші розчинів глюкокортикоїдів і протеолітичних ферментів, а у випадку невдачі вдаватись до тимпанопункції, при її неефективності – до шунтування. Якщо впродовж 3 – 6 місяців після останнього відсутній позитивний результ або виникли ускладнення, то здійснюється мастоїдотомія з дренуванням антрума і одночасним шунтуванням барабанної порожнини (заявка на винахід).

Показано, що тимпанопункція, як метод лікування при секреторному середньому отиті, ефективніша у поєднанні із ендоауральним діадинамофорезом глюкокортикоїдів і протеолітичних ферментів.

Доведено, що лікування дітей з ССО повинно включати призначення імуномодуляторів.

Впровадження результатів роботи у практику. Впровадження результатів досліджень проводиться шляхом включення їх до програми і в викладанні їх на курсах стажування отоларингологів у дитячому відділенні Інституту отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка АМН України і дитячому слуховідновлюючому центрі, при виїздах на місця, читанням лекцій, виступах на з'їздах, практичних обласних і міжобласних семінарах і конференціях, публікаціях.

Особистий внесок дисертанта. Всі клінічні розробки та їх інтерпретація належать пошукачеві. Окремі методики лабораторних досліджень здійснено у співпраці із співавторами, що відображено у сумісних публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались і обговорювались на: науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження проф. О. С. Коломійченка, Київ, 1998; науково-практичній конференції «Запальні і алергічні захворювання носа і навколоносових пазух», Одеса, 1998; науково-практичній конференції «Патологія органа слуху», Донецьк, 1999; засіданні наукового медичного товариства отоларингологів «Фармакотерапія в отоларингології», Львів, 1999; науково-практичній конференції «Запальні та алергічні захворювання…, Миргород, 2000; IX з'їзді отоларингологів України, Київ, 2000; науково-практичній конференції, присвяченій 65-й річниці МНДІ вуха, горла, носа, Москва, 2000; IV Європейському конгресі отоларингологів, Берлін, 2000; V науково-практичній конференції «Актуальні питання алергології, клінічної та лабораторної імунології», Київ, 2000; IУ міжнародному симпозіумі «Сучасні проблеми фізіології та патології слуху», Суздаль, 2001; науково-практичній конференціїї «Щорічна традиційна осіння конференція Українського наукового медичного товариства оториноларингологів», Вінниця, 2001.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 робіт, з них 4 у фахових журналах, що входять до переліку ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 223 сторінках машинопису. Складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних джерел, який включає 204 найменувань вітчизняних та іноземних авторів. Робота ілюстрована 81 таблицями та 8 малюнками.

 

Об'єкт та методи дослідження.

Всього під нашим спостереженням знаходилось 154 дитини віком від 2 до 14 років, що були на обстеженні і лікуванні в дитячому відділенні Інституту отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка АМН України. З них дівчат було 64, хлопчиків – 90. Частіше всього захворювання зустрічалось у віці 3 – 5 років.

Для встановлення діагнозу і оцінки ефективності лікування дітей, хворих на ССО, використовували сучасні методи клініко-лабораторних обстежень, в тому числі аналіз скарг, даних анамнезу, лабораторні дослідження, загальний та ЛОР-огляд, що включав риноскопію (передню та задню), орофарингоскопію, отоскопію, отомікроскопію, при необхідності – пальцьове дослідження носової частини глотки, оцінку носового дихання за допомогою ринопневмотахометра, аудіометричне обстеження, що складалось із умовно-рефлекторної аудіометрії у дітей молодшого віку, об'єктивної аудіометрії (реєстрація коротколатентних слухових викликаних потенціалів по повітряній і кістковій провідності і їх подальший аналіз), суб'єктивної аудіометрії у дітей старшого віку (тональна порогова, при необхідності – надпорогова та мовна), динамічної імпедансометрії (тимпанометрія, реєстрація акустичного