Таємниці офіційного некролога Михайла Грушевського

У статті реконструюється історія офіційного некролога на смерть видатного українського історика академіка Михайла Грушевського. Дослідниця висловлює припущення про автора тексту некролога та пропонує пояснення, яким чином у текст офіційного некролога закралась помилкова дата смерті М. Грушевського (25 листопада 1934р. замість 24 листопада), що з того часу стала канонічною в радянській історіографії й досі часто зустрічається у наукових і навіть енциклопедичних виданнях. Авторка відходить від традиційного фактографічно-біографічного аналізу некрологу та розглядає некролог М. Грушевського як радянську схему історії України кінця 19-го – першої третини 20-го століть.

Ключові слова: Михайло Грушевський, історик, помер 24 листопада 1934 року, офіційний некролог, радянська схема історії України.

 

У 1999 р. український історик Ю. Шаповал та генерал СБУ В. Пристайко вперше оприлюднили сенсаційний документ – уривок із копії історії хвороби Михайла Грушевського у Кисловодській міській лікарні ім. О. Рикова у листопаді 1934 р. Ці кілька аркушів, збережені у заведеній в ОГПУ у грудні 1933 р. черговій справі-формулярі на історика, зафіксували перебіг захворювання вченого у період перебування в лікарні та зміни у його фізичному стані, що призвели до смерті. Документ безпристрасно констатував, що Михайло Грушевський помер 24 листопада 1934 р. о 2-й годині дня2.

У тексті, що передував цьому документу, дослідники безапеляційно підкреслювали: «Як відомо, М. Грушевський помер 24 листопада 1934 р. «3 (курсив мій. – О. Ю.), хоча у попередній ґрунтовній документальній книзі, що вийшла три роки перед тим і була присвячена останньому трагічному десятиліттю життя М. Грушевського, ті ж самі автори називали інший день смерті історика – 25 листопада 1934 р. 4

Цю ж дату – 25 листопада 1934 р. – наводили у своїх працях такі відомі дослідники, як Г. Костюк5, Л. Винар6, Р. Пиріг, В. Верстюк7 та багато інших. Натомість «Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові» ще у 1935 р. сповіщала, що «М. Грушевський, довголітній голова і почесний член Наукового Товариства ім. Шевченка, найбільший з українських істориків» помер «дня 24 листопада 1934 р. «8. Така ж дата була подана в «Енциклопедії українознавства»9, проте в «Радянській енциклопедії історії України» останнім днем життя вченого стоїть знову ж таки 25 листопада10.

Ця плутанина із датами продовжується донині, причому не лише у публіцистичній, а й у науковій та навіть довідково-енциклопедичній літературі.

 У сучасній «Енциклопедії історії України» йдеться про 24 листопада11, а в «Енциклопедії Львова» той же автор (цього разу із співавтором) вказує вже 25 листопада12 (звісно, можна припустити, що виправлення було зроблено редакцією без відома авторів). Традиційно датою смерті М. Грушевського позначається 25 листопада 1934 р. у працях російських дослідників13.

На сьогодні не підлягає сумніву, що справжньою датою смерті Михайла Грушевського є 24 листопада 1934 року. Підтвердженням її, крім історії хвороби історика з Кисловодської лікарні, є позначення дати 24 листопада14 на телеграмі, відправленій того страшного дня Катериною Грушевською до Києва на вул. Паньківську, 9 Олександру Грушевському: «Отец умер едем Киев», що на початку 1990-х рр. була виявлена у фонді Грушевських в Центральному державному історичному архіві України у м. Києві співробітниками Історико- меморіального музею Михайла Грушевського у Києві та вперше опублікована дослідницею Іриною Матяш15. Крім рідних, того ж дня К. Грушевська сповістила також телеграмами-блискавками президента ВУАН О. Богомольця, двоюрідного брата Михайла Сергійовича Г. Ломова-Оппокова, що тоді був членом бюро Комісії радянського контролю при РНК СРСР, сусідів по московській квартирі та ін., і це було зафіксовано у справі-формулярі16.

Але звідки ж з’явилась ця помилкова дата смерті – 25 листопада 1934 р.?

Як це не парадоксально виглядає, але її появі спричинився некролог на смерть Михайла Грушевського, вперше оприлюднений 27 листопада 1934 р. Цей невеличкий, розбитий на шість абзаців текст повідомлення про смерть українського історика, що був надрукований одночасно у центральній союзній та українській республіканській пресі в Москві й у Києві, ідентично російською та українською мовами, без підпису, оголошував: «Грушевський помер після важкої хвороби у Кисловодську в санаторії всесоюзного комітету сприяння вченим 25 листопада 1934 року»17.

Вірогідно, зважаючи на те, що некролог вченому був надрукований – небачена та неочікувана річ! – в центральному органі ЦК ВКП (б) газеті «Правда», в історіографії помилково прийнято було вважати, що саме цей некролог був першим із серії повідомлень про смерть Грушевського, всі інші газетні некрологи, начебто, були передруковані18.

Про цей некролог дослідники життя та діяльності М. Грушевського писали вже не раз19, текст офіційного некролога був опублікований і як ілюстрація20, і передрукований як документ21, проте не лише багато питань не були постав- лені22, а й історія появи та оприлюднення цього тексту не була досліджена.

Втім, перш ніж писати детективну історію згаданого некрологу й аналізувати його форму і зміст, варто звернути увагу на кілька загальних та частинних моментів, а саме: а) що таке некролог і яка його стандартна структура, б) як дослідники класифікують некрологи, в) які некрологи були поширені в СРСР та, зокрема, в УСРР у першій половині 1930-х років (тобто у час, коли був написаний цей офіційний некролог М. Грушевського) та якими були некрологи на смерть інших українських істориків того часу. Це