Театралізований концерт «Оживші іграшки»

Ще у часи античного світу вважалось, що для формування розвиненої, повноцінної особистості необхідна різноспрямована освіта, тому музика і танці вважалися дисциплінами не менш важливими, ніж точні науки.

На початку ХХ століття швейцарський композитор та педагог Еміль Жак Далькроз припустив, що завдяки музиці і танцям діти навчаються пізнавати світ та самих себе, відкривати у собі нові творчі здібності, розвивати музичність, увагу, волю та комунікабельність. Не так давно американські вчені провели дослідження, які довели, що діти, які займаються танцями, швидше розвиваються і краще навчаються.

У наш час існує багато різних шкіл, гуртків, де пропонують багато цікавих програм, від балету до клубного танцю. Якщо у дитини розвинена артистичність, є відчуття ритму, слух, йому обов’язково варто спробувати заняття дитячими танцями.

На створення цього сценарію мене наштовхнули дитячі казки та мультфільми. Мене зацікавила саме ця тема, тому що в ній багато добра, чаклунства та дива. У світі казок та мультфільмів можна жити будь-якій людині, незалежно від її віку, статусу, географічного положення. Головне, щоб була чиста відкрита душа та добрі думки.

У наш час стало популярним створення нових мультфільмів, як у звичайному форматі, так і у форматі 3D. Багато сімей ходять до кінотеатру, щоб відкрити для себе нову історію та опинитися на деякий час у центрі незабутніх подій.

Пам’ятаючи про те, що не одна казкова історія не обходиться без пластичного рішення, через яке герої виражають свою радість, тугу, печаль, любов, мені хотілось саме через танець донести до глядача, що усі персонажі мають людські якості. Саме в танці гармонія рухів, чаруюча сила музики, незвичайні постановки дарують глядачеві незабутні враження.

Магія танцю безгранична, його чарування і чуттєвість захоплює глядача і тягне за собою у чарівний світ, який ми кохаємо з дитинства.

Сценарій мого театралізованого концерту спрямований на різновікову аудиторію, та мені б хотілось донести до людей різного віку, що вчитися танцям та отримувати від цього задоволення ніколи не пізно. Кожен танець – це маленька історія життя. Чим доросліша людина, тим більш цікава та насичена її історія.

У більшості випадків дитина від народження володіє музикальністю. Але якості музикальності можуть напрацьовуватись та прививатися із віком. Відома суперечка: чи можливо навчитися ритму та музикальності? Як свідчать останні дослідження у американських та японських школах – можливо. Трохи більше проблем із ритмом, бо це почуття у порівнянні із музикальністю вважається трохи більше уродженим, а не набутим. Головне – це навчитися створювати танець разом із звуками музики, починаючи від основних простих рухів і переходячи до більш складних. Якщо думки не безцільні, а рухи танцюриста здійснюються із наміром, якщо прагнення музично танцювати у людині достатньо сильне, воно знайде свій шлях. Японці говорять: «Нехай Ваш розум знає, що Ви збираєтесь щось робити – навіть якщо Ви ще не знаєте, що це буде… Приготуйте себе до танцю». Взагалі, коли танцюєте – танцюйте!

Почуття у танці – це гармонія духовного та технічного, яка говорить прямо від серця танцюриста до серця глядача. Без почуття немає танцю. Як і навпаки.

Будь-яке навчання ґрунтується на чуттєвому світі, світі відчуттів власних виконаних рухів.

Досконалість у танці – це технічність, музикальність, натхненність, виразність та естетичність виконання.

Робочих правил досконалості так багато, що в сутності їх немає. Головне – постійно навчатися, здобувати знання з усіх доступних джерел, однак, зберігаючи власний стиль, власний темп танцювання, ґрунтуючись лише на власному смаку.

Показником досконалості можна вважати стан комфорту. Завдання лише полягає у тому, щоб довести стан комфорту до рівня гарної стабільної звички. Необхідно особливо спрямовувати увагу танцюриста на ту справу, якою він займається. І ця звичка перейде на усе, щоб він не робив.

Тобто гармонія в усьому. Рух без гармонії – ніщо. Танцюристу необхідно знаходити гармонію як у собі, так і у відносинах з іншими. У цьому полягає сутність будь-якого руху.

 

 

Для створення свого сценарію театралізованого концерту «Ожилі іграшки» я використала оригінальний спосіб написання. Допоміжним матеріалом для створення сценарної драматургії послужили такі мультиплікаційні фільми, як: «Ожилі іграшки», «Корпорація монстрів», «Смурфіки», «Маша та Ведмідь», «Різдвяна історія», «Барбі та Лускунчик», «Ріо». Виокремивши найважливіше та найцікавіше з кожного мультиплікаційного фільму, я розпочала розробку свого сценарію. Саме цей документальний матеріал наштовхнув мене на створення моєї роботи.

 

 

Темою мого театралізованого концерту «Ожилі іграшки» є відображення дитячої фантазії, мрії, уяви у танці. Це все передається через неіснуючих видуманих героїв та ожилих іграшок, котрі