Техногенні небезпеки і їх наслідки на об'єкти c/г виробництва

Час від часу необхідно робити вправи для зігрівання: активно рухатися, розмахувати руками, поплескавши себе по спині. Зігрівають також біг на місці, стрибки у висоту і так далі

Якщо ж відключили центральне опалювання, але збережено електропостачання, користуйтеся промисловими обігрівачами, розгоньте тепло по кімнаті за допомогою побутового вентилятора. Простий обігрівати, можна виготовити самому, спорудивши своєрідний рефлектор навколо лампочки розжарювання (зробити з фольги півсферу, помістивши в центрі лампочку).

Якщо електроенергія відключена, можна використати газ для обігріву квартири, але при цьому не з ранку до вечора щоб уникнути отруєння чадним газом і продуктами його неповного згорання, а шляхом нагрівання тепломістких матеріалів, які поступово віддаватимуть тепло.

Висновок. При відключенні систем життєзабезпечення треба не панікувати, діяти відповідно до обстановки, налагоджувати контакти з сусідами. При нормальному функціонуванні систем життєзабезпечення у будинку завжди мають бути аварійний запас води, ліхтар, гасова лампа або свічки, в холодну пору року усі щілини в квартирі мають бути законопачені, двері утеплені.

 

 

Гідродинамічно небезпечний об'єкт (ГНО) – споруда або природна освіта, що створює різницю рівнів води до і після його. До них відносять гідротехнічні спорудження напірного типу і природні греблі. Особливістю таких споруд є утворення хвилі прориву при руйнуванні.

Верхній б'єф – верхній рівень води і займаний ним простір. Нижній б'єф – нижній рівень води.

Гідротехнічні споруди – це об'єкти, що створюються з метою використання кінетичної енергії води (ГЭС), охолодження технологічних процесів, меліорації, захисту прибережних територій (греблі), водозабору води для водопостачання, зрошування, рыбзащиты, регулювання рівня води, забезпечення діяльності морських і річкових портів, для судноплавства (шлюзи).

Гідротехнічні спорудження напірного типу – це греблі, що створюють підйом і, отже, натиск води, який потім використовується для обертання яких-небудь механізмів: турбін, лопатей млина.

Тут слід розрізняти три терміни: загата, гребля, гідровузол. Загата зазвичай створює підйом води, але не має стоку або він дуже обмежений. Гребля – споруда, що теж створює натиск води, але майже з постійним її витоком. Гідровузол – система споруд і водосховища, пов'язані єдиним режимом водоперетікання. У гірських районах в результаті землетрусів, обвалів, зсувів утворюються природні греблі (загати), які майже завжди представляють небезпеку для розташованих нижче населених пунктів, об'єктів промисловості і сільського господарства.

Дуже небезпечні руйнування гребель. У цих випадках вода з великої висоти і з величезною швидкістю спрямовується в нижній бар'єр, заливаючи все на своєму шляху.

У таких випадках діють два чинники: хвиля прориву і зона затоплення, кожен з яких має свою характеристику і для людей представляє небезпеку.

Прориви можуть статися із-за дії сил природи: землетрусів, ураганів, обвалів, зсувів, конструктивних дефектів, порушення правил експлуатації, дії паводків, руйнування основи, недостатності водозборів, а у військовий час – в результаті дії засобів поразки.

При прориві в греблі або в іншій споруді, утворюється пропан, від розмірів якого залежать об'єм, швидкість падіння води і параметри хвилі прориву – основного вражаючого чинника цього виду аварій.

Хвиля прориву утворюється при одночасному накладенні двох процесів: падіння води з водосховища в нижній б'єф, що породжує хвилю, і різкого збільшення об'єму води в місці падіння, що викликає підйом і перетікання в низовинні місця.

Дія хвилі прориву на об'єкти подібно до ударної хвилі повітряного ядерного вибуху, але відрізняється від нього в першу чергу тим, що головним впливаючим чинником тут є вода.

Прорив гребель призводить до затоплення місцевості і все того, що на ній знаходиться. Тому будувати житлові і виробничі будівлі в цій зоні заборонено. Проте місцева влада Республіки Башкортостан, Воронежською, Ростовською і Рязанською областей нехтують цією вимогою, свідомо наражаючи на небезпеку людей.

Хвиля прориву у своєму русі уздовж русла річки безперервно змінює висоту, швидкість руху, ширину і інші параметри. Тому вона має зони підйому і зони спаду. Передня частина маси води, що рухається, називається фронтом хвилі прориву. Вона може бути дуже крутою (поблизу прориву) і відносно пологою – на значному видаленні від нього. Услід за фронтом хвилі прориву висота води починає інтенсивно збільшуватися, досягаючи через деякий проміжок часу максимуму, що перевищує висоту берегів річки, внаслідок чого і починається затоплення.

Після припинення підйому рівнів по усій ширині потоку настає більш менш тривалий період руху, близький до того, що встановився. Він буде тим довше, чим більше об'єму водосховища – доки звідти витече уся вода. Останньою фазою утворення зони затоплення є спад рівнів.

Після проходження хвилі прориву залишається перезволожена заплава і сильно деформоване русло річки.

Руйнівна дія хвилі прориву полягає, головним чином, в русі великих мас води з високою швидкістю і таранної дії все тієї, що переміщається разом з водою (камені, дошки, колоди, різні конструкції).

Висота і швидкість хвилі прориву залежать від гідрологічних і топографічних умов річки. Наприклад, для рівнинних районів швидкість хвилі прориву коливається від 3 до 25 км/год., а в гірських і передгірних місцях досягає до 100