Технологія технічного обслуговування і ремонту системи охолодження ВАЗ 2110

Є три види рідинного охолодження: термосифонне, змішане, примусове.

Рідинна система охолодження складається з оболонки блока і головки блока, рідинної помпи, вентилятора, радіатора, термостата, жалюзей і різних патрубків, шлангів і краників.

Основна перевага термосифонної системи охолодження простота пристрою, а недолік — порівняно повільна циркуляція води в ній, що приводить до посиленого випарування води із системи, а отже, до необхідності частої перевірки рівня води і поповнення нею системи.

Зараз термосифонною системою охолодження обладнані тільки пускові двигуни П-1ОУД і П-350.

Різниця температур нагрітої й охолодженої води для системи з примусовою циркуляцією води не перевищує 100.

Радіатори тракторних і комбайнових двигунів спереду закриті облицюванням із запобіжною сіткою.

Термостат прискорює прогрів води при запуску двигуна й автоматично підтримує її температуру у визначених межах. Вони можуть бути з рідким чи твердим наповнювачем.

Недолік рідинних термостатів — велика чутливість до зміни тиску в системі, що робить роботу їх нечіткою. У двигунів ЗИЛ-130 і СМД-60 встановлені термостати з твердим наповнювачем, що позбавляє цього недоліку.

Температура води в системі охолодження контролюється за допомогою дистанційного чи електричного покажчика. У деяких двигунів (3М3-53, СМД-60) для контролю за температурою води в системі охолодження застосований електричний сигналізатор з контрольною лампою.

 

Види рідинного охолодження

 

Термосифонна система охолодження . У ній циркуляція води

відбувається в результаті різниці густини холодної і гарячої води. При нагріванні у водяній сорочці щільність води зменшується, і вона по патрубку  піднімається у верхній бак  радіатора. В серцевині радіатора вода прохолоджується, її щільність підвищується, і по патрубку вона надходить у водяну сорочку, витісняючи воду з меншою щільністю.

Для поліпшення охолодження води за радіатором встановлений вентилятор .

Основна перевага термосифонної системи охолодження — простота пристрою, а недолік - порівняно повільна циркуляція води в ній, що приводить до посиленого випарування води із системи, а отже — до необхідності частої перевірки рівня води і поповнення нею системи.

Змішана система охолодження. Насос встановлено у верхньої зоні сорочки охолодження; рідина, охолоджена в радіаторі, подається в верхню зону сорочки охолодження й під дією різниці тисків холодної та гарячої охолоджувальної рідини опускається вниз. Задля підтримки постійного температурного режиму двигуна та його швидкого прогріву під час пуску необхідно при малій температурі охолоджувальної рідини вимкнути радіатор з цього кола циркуляції. Цю функцію виконує спеціальний електронний пристрій, званий термостатом.

Примусова система охолодження. Під час роботи двигуна циркуляція рідини в системі охолодження створюється відцентровим насосом, що приводяться в дію клиновидним ременем від шківа колінчастого вала.

 

Системи повітряного охолодження

 

Перевагою повітряної системи охолодження є менша вага, більша простота й відсутність небезпеки руйнування двигуна при замерзанні охолодної води в системі, а також спрощення експлуатації двигуна в безводних місцевостях. Однак внаслідок труднощів пуску двигуна з повітряним охолодженням при низькій температурі навколишнього повітря й ряду інших конструктивних і експлуатаційних недоліків ці системи застосовують тільки в авіаційних, мотоциклетних і деяких спеціальних двигунах, для яких переваги цієї системи є вирішальними. Кількість тепла, що приділяється від двигуна при повітряному охолодженні, становить від 400 до 700 ккал/э.л. с. ч., тому при нагріванні охолодного повітря звичайно в межах 10-20° С необхідно 100-300 кг повітря на 1 э.л. с. ч.

      Для того щоб забезпечити таке знімання тепла склянки й головки циліндрів роблять із ребрами, у результаті чого значно збільшується поверхня охолодження. Температура найбільш нагрітих деталей двигуна (головки біля випускних патрубків) не повинна перевищувати 300° С. У мотоциклетних двигунах ребра звичайно виконують литими, довжиною 15-30 мм, товщиною в кінця 1,5-2 мм і в кореня 3-4 мм; крок ребер 8-12 мм. 

     Розмір поверхні охолодження не піддається точному розрахунку, і його приймають на підставі практичних даних рівним 250-500 див/л. з, причому близько 2/3 цієї поверхні повинне бути здійснене на головці, а інша - на циліндрі. Для більше рівномірного охолодження окремих частин циліндра в потоці повітря встановлюють спеціальні щитки - дефлектори, що направляють і розподіляють потік повітря по поверхнях охолодження. Швидкість повітря між ребрами дорівнює 10-30 м/с.

 

Будова системи охолодження ВАЗ-2110(карбюратор)

 

Система охолодження двигуна ВАЗ-2110 (з карбюратором):

1 - радіатор отоплювача. 2 - паровідводячий шланг радіатора отоплювача. 3 - шланг відвідний. 4 - шланг підвідний. 5 - датчик температури охолоджуючої рідини (в головці блоку). 6 - шланг труби, що підводить насоса. 7 - термостат8 - заправний шланг. 9 - пробка розширювального бачка. 10 - датчик покажчика рівня охолоджуючої рідини. 11 - розширювальний бачок. 12 - випускний патрубок. 13 - рідинна камера пускового пристрою карбюратора. 14 - відвідний шланг радіатора. 15 - шланг радіатора. 16 - паровідводячий шланг радіатора. 17 - лівий бачок радіатора. 18 - датчик включення електровентилятора. 19 - електродвигун вентилятора. 20 - крильчатка електровентилятора. 21 - правий бачок радіатора. 22 - зливна пробка. 23 - кожух електровентилятора. 24 - зубчастий ремінь приводу механізму газорозподілу. 25 -