Тема 12. Планування оновлення продукції

Т = (tmin + 4tнв + tmax) / 6,(12.23)

де tmin — мінімальний час на виконання роботи; tнв — найвірогідніший час виконання роботи; tmax — максимальний час виконання роботи з урахуванням ризиків та зовнішніх обставин.

Тривалість часу за умови допущення помилки, що не перевищує 1 , можна обчислити й за двома оцінками [1]:

Т = (3tmin + 2tmax) / 5,(12.24)

Розраховані за цими формулами усереднені значення тривалості робіт дають змогу розглядати ймовірнісну модель сіткового графіка як детерміновану. Знайдені середні значення тривалості виконання робіт необхідно відображати на сітковому графіку (рис. 12.10) чи в таблиці вихідних даних (табл. 12.1). На їхній основі виконують подальший розрахунок найважливіших параметрів сіткового графіка.

Основними параметрами сіткових моделей є планові вартісні та часові показники виконання робіт. Часові та вартісні характеристики сіткових моделей є найважливішими узагальнюючими показниками використання економічних ресурсів, необхідних для виконання всього комплексу робіт.

До основних планових параметрів у сіткових моделях належать такі часові показники, як тривалість виконання робіт, критичний шлях, резерви часу здійснення подій тощо. На наведеному сітковому графіку освоєння та підготовки виробництва нового виробу (рис. 12.11) критичний шлях проходить через ланцюг робіт, позначених номерами 1-2-6-7-8-9-10-11-12-13, і дорівнює 165 днів.

 

Рис. 12.11. Сітковий графік науково-технічної підготовки випуску нового виробу

У сіткових графіках є ще інші повні шляхи, які можуть або цілком, або частково співпадати з критичним. Тому в сітковому плануванні вирізняють напружені та ненапружені шляхи. Напружений шлях — це критичний шлях. Ненапружений шлях — це повний шлях сіткового графіка, який за своєю тривалістю менше критичного шляху. Ненапружені шляхи мають на ділянках, що не співпадають з критичними роботами, резерви часу настання подій. Резерв часу настання подій визначають за формулою [2]:

 (12.25)

де Ri — резерв часу настання і-ї події;   — пізній термін здійснення і-ї події;   — ранній термін настання і-ї події.

Розрахунок ранніх термінів здійснення подій проводять від початкової до кінцевої в такий спосіб [1]:

 (12.26)

де max t0-i — максимальний час виконання всіх робіт, що приводять до даної події.

Значення ранніх термінів здійснення подій вказуються у правому верхньому секторі кола, яке позначає певну подію. Для описаного вище прикладу отримаємо такі дані ранніх термінів здійснення подій:

Тр1 = 0;

Тр2 = 25 + 0 = 25;

Тр3 = 0;

Тр4 = 25 + 10 = 35;

Тр5 = 35 + 4 = 39;

Тр6 = 35;

Тр7 = 35 + 40 = 75;

Тр8 = 75 + 20 = 95;

Тр9 = 95 + 15 = 110;

Тр10 = 110 +10 = 120;

Тр11 = 120 + 12 = 132;

Тр12 = 132 + 3 = 135;

Тр13 = 135 + 10 = 145.

Пізній термін здійснення події — це період допустимого часу, перевищення якого викликає відповідну затримку настання завершальної події. Якщо встановлено плановий термін закінчення всього комплексу робіт, то кожна подія має наставати не пізніше розрахованого критичного терміну. Цей період і є гранично допустимим терміном виконання робіт. Розрахунок пізнього терміну здійснення подій проводять від кінцевого до початкового. Пізній час настання кінцевої події беруть рівним критичному шляху. Пізній термін здійснення подій визначається різницею між тривалістю робіт критичного шляху й максимальною тривалістю наступних за даною (і-ю) подією робіт до завершальної за формулою [1]:

 (12.27)

де Lкр — тривалість критичного шляху; max ti–c — максимальна тривалість шляху від даної події до завершальної.

Значення пізніх термінів здійснення подій вказують у правому нижньому секторі кола, яке позначає ту чи іншу подію. 

Для наведеного прикладу значення пізніх термінів здійснення подій такі:

Тп13 = 165;

Тп12 = 165 – 20 = 145;

Тп11 = 145 – 10 = 135;

Тп10 = 135 – 3 = 132;

Тп9 = 132 – 12 = 120;

Тп8 = 120 – 10 = 110;

Тп7 = 110 – 15 = 95;

Тп6 = 95 – 20 = 75;

Тп5 = 132; 

Тп4 = 132 – 26 = 106; 

Тп3 = 35;

Тп2 = 75 – 40 = 35;

Тп1 = 35 – 10 = 25.

Визначимо резерви часу настання подій за формулою

 (12.28)

R1 = 25 – 25 = 0;

R2 = 35 – 35 = 0;

R3 = 35 – 35 =0;

R4 = 106 – 39 = 67;

R5 = 132 – 132 = 0;

R6 = 75 – 75 = 0;

R7 = 95 – 95 = 0;

R8 = 110 – 110 = 0;

R9 = 120 – 120 = 0;

R10 = 132 – 132 = 0;

R11 = 135 – 135 = 0;

R12 = 145 – 145 = 0;

R13 = 165 – 165 = 0.

Скористаємося даними табл. 12.1 та побудуємо графік передування для науково-технічної підготовки виробництва нового виробу на підприємстві (рис. 12.13). Ключ умовних позначень ілюструє рис. 12.12.

 

Рис. 12.12. Розміщення параметрів сіткового графіка

 

Рис. 12.13. Сітковий графік (передування) науково-технічної підготовки випуску нового виробу 

Критичний шлях на графіку позначено жирними лініями.

На основі проведених розрахунків можна також побудувати календарний план — перелік планових робіт та календарних дат їх виконання. Планові параметри проекту робіт порівнюють із фактичними термінами їх виконання. Існує два прийнятних способи подання календарного графіка виконання робіт:

1)табличний (перелік робіт із зазначенням тривалості їх виконання);

2)діаграмний (діаграми Гантта).

Відмінною рисою діаграми Гантта є паралельно-послідовний порядок проведення робіт, що дає змогу скоротити загальну тривалість підготовки й терміни освоєння нового виробу у виробництві. На рис. 12.14 показано просту лінійну діаграму для підготовки виробництва нового продукту. (Примітка: для побудови графіка Гантта використано інформацію табл. 12.1 та рис. 12.11.)

Виконані розрахунки основних параметрів сіткових графіків має бути використано під час аналізу й оптимізації сіткових стратегічних планів.

Оптимізація сіткових графіків полягає в поліпшенні процесів планування, організації та управління комплексом робіт з метою скорочення витрат економічних ресурсів та підвищення фінансових результатів за заданих планових обмежень.

Розглянемо спосіб оптимізації сіткових графіків за критерієм мінімізації затрат часу на виконання окремих робіт. Загальний термін здійснення всіх робіт у сітковій моделі потрібно скорочувати насамперед завдяки зменшенню критичного шляху. Аналіз сітки проводять з метою вирівнювання тривалості найбільш напружених шляхів. У загальному вигляді коефіцієнт напруженості (Кн) будь-якого шляху розраховують за формулою:

Кн = Li / Lкр,(12.29)

де Li — тривалість будь-якого повного шляху; Lкр — тривалість критичного шляху.

Досить поширеним є спосіб оптимізації сіткових графіків за рахунок мінімізації витрат матеріальних ресурсів. У загальному вигляді завдання планування різних виробничих ресурсів можна звести до визначення оптимальних норм їх використання на одиницю виконаної роботи чи розподілу наявних ресурсів на весь комплекс робіт. Одним із можливих способів скорочення критичного шляху може слугувати перерозподіл різних ресурсів з ненапружених шляхів на виконання критичних робіт.

 

Рис. 12.14. Проста лінійна діаграма з резервом часу 

 

Цінним для оптимізації сіткових графіків є спосіб мінімізації вартості, що характеризується найменшими сумарними витратами на здійснення всього комплексу запланованих робіт з освоєння та підготовки виробництва нового виробу. За цим методом виходять із такого економічного припущення, що величина витрат на виконання будь-якої роботи перебуває за інших рівних умов в оберненій залежності від затрат робочого часу на її виконання. Якщо всі заплановані роботи виконуватимуться з розрахованою у сітковому графіку точністю, то загальна вартість розробленого плану-проекту буде мінімальною. Із прискоренням робіт витрати зростають, а з їх уповільненням — знижуються. До того ж за мінімальної тривалості робіт їхня вартість стає максимальною, і навпаки — за максимальної тривалості витрати будуть мінімальними.

Використання передових методів та технічних засобів у процесі планування технічної підготовки виробництва дає змогу скоротити шлях від початкової її стадії — наукових досліджень до кінцевого результату — отримання нової продукції. Поряд з цим мають скорочуватися питомі витрати на підготовку кожного нововведення.

 

 

1.«Життєвий цикл» продукції, його склад і структура.

2.Зміст і етапи науково-технічної підготовки виробництва нової продукції.

3.Завдання підготовки виробництва нової продукції в сучасних умовах господарювання.

4.Обчислення трудомісткості, тривалості та вартості підготовки виробництва нової продукції.

5.Економічне обґрунтування освоєння нової продукції на етапі проектування:

а) основні методичні підходи до оцінювання економічної ефективності освоєння нової продукції;

б) обґрунтування оптимального варіанта технологічного процесу та визначення критичної програми випуску продукції.

6.Закономірності зміни трудомісткості виготовлення одиниці виробу. Сукупність «кривих освоєння».

7.Графіки зміни собівартості, якщо «криві освоєння» мають різні характеристики.

8.Складання кошторису витрат на підготовку виробництва.

9.Обчислення трудомісткості окремих циклів робіт та тривалості етапів технічної підготовки виробництва нового виробу.

10.А. Визначення тривалості робіт, термінів настання подій, напруженості виконання окремих процесів і робіт у сітковому плануванні підготовки виробництва та освоєння нових виробів.

11.Б. Визначення критичного шляху на сіткових графіках та види шляхів у сіткових моделях.

12.В. Правила побудови сіткових графіків (з використанням ситуацій зі створенням нової продукції).

13.Г. Критерії оптимізації сіткових моделей.