Тема 12. Планування оновлення продукції

 

Рис. 12.7. Графік зміни трудомісткості на стадії освоєння в логарифмічних шкалах

 

Дослідження доводять, що криві освоєння, які є гіперболами вищого порядку, не підпорядковуються тому самому закону на всіх етапах освоєння [51]. Фактично в логарифмічних шкалах лінії освоєння мають злами. Ці злами помітні на рис. 12.8 та означають, що в процесі освоєння змінюється величина показника ступеня b або (що є аналогічним) характеристика кривої освоєння. Злами відповідають точці, в якій відсоток переданого виробництву спеціального оснащення й обладнання, призначених для випуску нового виробу, близький до 80.

Початок серійного виробництва до моменту 80 %-ї готовності спеціального обладнання й оснащення призводить до підвищених витрат, величину яких можна знайти графічно (рис. 12.8). Надлишкові витрати праці на стадії освоєння під час виготовлення продукції пропорційні заштрихованій площі, обмеженій фактичною кривою освоєння, зображеною в логарифмічних шкалах, від початку її точки зламу та прямої, проведеної під кутом нахилу, що відповідає кривій освоєння за 80 %-ї готовності основних засобів. Ця пряма збігається з фактичною лінією кривої освоєння після точки зламу. Вилучення цих надлишкових витрат і приводить до економії, пов’язаної з прискоренням освоєння.

 

Рис. 12.8. Графік зміни трудомісткості під час освоєння серійного виробництва (у логарифмічних шкалах)

 

Пояснення: Заштриховані площі пропорційні економії, досягнутій за 80 %-ї готовності технологічного оснащення до моменту початку освоєння; А, В, С — різні типи виробів.

Характер досліджуваних ліній освоєння наочно показує, що більш пологі лінії, кут нахилу яких стосовно осі абсцис невеликий (а менший кут нахилу відповідає меншим значенням показника ступеня b), переважають. Вихідна трудомісткість виробів у цьому разі з початку освоєння виявляється значно меншою завдяки кращій готовності виробництва, ніж за ліній освоєння, які різко знижуються. Отже, правильна організація підготовки й освоєння виробництва приводить до отримання значної економії.

Теорію кривих освоєння досить широко використовують під час:

•планування кількості робочої сили та складання виробничих графіків;

•здійснення закупівель і постачання;

•визначення ціни на нову продукцію;

•планування бюджету, закупівель, матеріальних запасів виробництва [77].

Знаючи перспективи зміни обсягу виробництва продукції під час освоєння випуску, працівникам планового відділу буде легше прийняти правильне рішення про необхідну кількість робітників. Криві освоєння дають змогу кількісно розрахувати прогнозовані майбутні поліпшення у виробничому процесі.

Здійснення закупівель і матеріального постачання виробництва часто передбачає укладання угод на постачання надскладних деталей і комплектуючих. Такі комплектуючі можуть бути необхідними, наприклад, для літаків, комп’ютерів, складного вузькоспеціалізованого обладнання тощо. Вартість праці на кожну одиницю такої продукції тим менша, чим більший обсяг замовлення. Тому сторони, які ведуть переговори про постачання, обговорюють спочатку розмір партії поставки, а потім на її основі домовляються про ціну.

Під час встановлення ціни на новий виріб чи послугу тільки на підставі даних про випуск перших одиниць даного виробу існує ризик завищення ціни. Криві освоєння допомагають керівництву підприємства уникнути переоцінки вартості товару. Під час планування витрат, кількості трудових ресурсів, матеріальних потреб виробництва використовують криві освоєння. Так, зі зростанням продуктивності праці та збільшенням обсягу випуску продукції вся діяльність із матеріального постачання виробництва має відображати збільшення та прискорення використання сировини й комплектуючих. Під дією фактора досвіду, норми витрат матеріалів із часом збільшуватимуться. Отже, ігнорування даних кривої освоєння може призвести до значної переоцінки необхідних трудових ресурсів і недооцінки норм використання матеріальних ресурсів.

Криві досвіду мають стратегічне значення при виході підприємства на ринок, особливо коли підприємство прагне швидко завоювати певну частку ринку. Збільшення частки ринку створює додатковий обсяг випуску, даючи можливість підприємству швидко опускатися вниз по кривій освоєння, зменшуючи собівартість одиниці продукції та процесі цього, здобуваючи додаткові конкурентні переваги.

Зниження собівартості, розрахованої у вигляді суми змінних і умовно-постійних витрат залежно від часу, що минув з початку освоєння, показано на рис. 12.9.

У дослідному виробництві зниження собівартості виробу (Sдосл (t)) відбувається значною мірою завдяки збільшенню ступеня оброблення документації та підвищення навичок у персоналу, що викликає зниження трудомісткості [61]:

Sдосл (t) = Vдосл + (Cдосл / Ni),(12.14)

де Vдосл — змінні витрати у дослідному виробництві; Cдосл — умовно-постійні в часі витрати в дослідному виробництві; Ni — порядковий номер виробу з початку освоєння.

 

Рис. 12.9. Графік зміни собівартості за різних характеристик кривих освоєння (для виробів А, В, С, D)

Для серійного виробництва зміну величини собівартості виробу з урахуванням залежності цієї зміни від рівня відпрацювання виробництва виробу, досягнутого в дослідному виробництві, можна подати такою залежністю [61]:

Sсер (t) = Vсер + ( Sі досл. (t)  Sсер / Sо досл Ni),(12.15)

де Sсер, Vсер — відповідно умовно-постійні та змінні витрати в серійному виробництві;  — перерахунковий коефіцієнт, що характеризує конкретне серійне виробництво; Sі досл (t) — собівартість виробу в дослідному виробництві, що відпрацьовується в певний момент; Sо досл — собівартість виробу в початковий період часу t його відпрацювання в дослідному виробництві.

Якщо в останню формулу підставити значення попередньої, то отримаємо досить складний вираз для визначення зміни величини