Теоретичні концепції перекладознавства та військового перекладу

- різко специфічним емоційним забарвленням (при переважанні елементів з негативною і грубо фамільярною забарвленням) [16, c. -14].

Окрім просторічної лексики, у складі військового сленгу слід особливо виділити вульгаризми, жаргонізми декласованих елементів, що не позначають спеціальні військові поняття, але США, що вживаються в озброєних силах, і Англії інтенсивніше, ніж в інших сферах діяльності [14, с. – 56].

 

 

Поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища – досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов'язане з лексичним i спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення. Одне и те ж граматичне явище залежно від конкретного лексичного вираження може перекладатися різними способами. Однак існують певні загальні закономірності співвідношення та відповідності граматичних форм і конструкцій мов оригіналу і перекладу, тому докладний опис таких співвідношень, орієнтований на переклад, видається не тільки доцільним, а й необхідним, аби достатньо чітко уявляти, які можливості має перекладач у своєму розпорядженні для адекватної передачі у перекладі граматичних явищ оригіналу [32, с. -15].

Обов'язковою умовою адекватного перекладу е вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу и конструювати речення у переклад відповідно до норм мови i жанру перекладу [32, с. -16]. Зрозуміло, що перекладач повинен бути добре обізнаним з граматичними особливостями вихідної та цільової мов, основами теорії перекладу взагалі та економічного перекладу зокрема, а також із перекладними відповідниками у галузі граматики та лексики, перекладацькими трансформаціями, способами перекладу різних мовних та мовленнєвих явищ. Все це становить частину загальної компетенції перекладача, яка, звісно значно ширша від означеної нами. Для перекладача економічної літератури особливо важливе значення предмета галузі, до якої належить призначений для перекладу текст.

Під час перекладу потрібно правильно зрозуміти зміст речень, смислові відношення між реченнями та значення мета текстових елементів, що беруть участь в організації тексту[8, c. -115]. Природно. що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов'язаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що е безпосередніми носіями предметної інформації.

Як відомо, англійська i українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша – до германської, друга – до слов’янської), а й до різних структурних типів мов: перша – переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга – флективна мова, де граматичні значення и відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем – флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкції i становлять першу велику групу граматичних труднощів перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних підметових та додаткових інфінітивних конструкції, а в англійській мові – дієприслівників, категорії роду іменників i прикметників тощо. Певні відмінності існують у побудові речення: на відміну від української мови, де група підмета нерідко може міститися після групи присудка, в англійській мові порядок головних членів речення значно фіксованіший, що може вимагати перебудови речення при перекладі.

Друга група граматичних труднощів перекладу пов'язана з різним обсягом змісту подібних у двох мовах форм i конструкції [4, c. -93]. Так, форма теперішнього часу дієслова-присудка в українській мові відповідає за своїм змістом англійським відповідним формам Present Indefinite, Present Continuous та частково Present Perfect, а форма родового відмінку українського іменника може відповідати за своїм граматичним значенням англійській прийменниково-іменниковій конструкції «of -I- N» або формі загального відмінку іменника в препозиції до іншого іменника.

Третю трупу граматичних труднощів перекладу складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відміну від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики: наприклад, форми однини i множини іменника наявні i в українській, i в англійській мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися (англійське evidence вживається тільки в однині, але може перекладатися формою i однини, i множини) [13, c. -26].

Певні труднощі для перекладачів-початківців становлять граматичні омоніми – формально тотожні граматичні форми або конструкції, що мають різне граматичне явище (наприклад, дієслово to do може вживатися як допоміжне дієслово у заперечувальних та питальних реченнях, дієслово-репрезентант попереднього дієслова та як смислове дієслово) [21, c. -17].

Ще одна група граматичних труднощів перекладу пов'язана з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед підмета i присудка. Наприклад, в англійській мові є так звані «формальний підмет» i «формальний додаток», неможливі у структурі українського речення. Тільки незначна частка англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру та порядок компонентів тільки у такому випадку англійські висловлювання можуть перекладатися відповідними українськими висловлюваннями без застосування граматичних трансформацій[10, c. -116]. Такий переклад називається «дослівним» або «послівним». Його слід відрізняти від граматично буквального перекладу, який є дослівним перекладом граматичної форми або синтаксичної конструкції, що порушує граматичні норми мови перекладу та/або жанрово-стилістичні норми економічної літератури. Граматичний буквалізм призводить не тільки до порушення норм мови перекладу, а и до різних викривлень у передачі смислу оригіналу. Наприклад, у граматично буквальному перекладі речення «A new element will be discovered sooner or later»