Теорія держави і права

Предмет:

Правознавство

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

можливої та необхідної поведінки фізичних, юридичних та посадових осіб;

b)Законодавче закріплення гарантій реалізації прав та виконання обов’язків;

c)Єдине розуміння та застосування правових приписів;

d)Поширення правових приписів на всіх без виключення суб’єктів.

Важливого значення для розуміння законності мають вимоги законності – основні начала, що характеризують її зміст та значення.

Верховенство закону, що характеризує вищу юридичну силу акту представницького органу чи референдуму в системі нормативних актів;
Єдність законності – наявність єдиної мети правотворчої та правозастосовчої діяльності (регулювання суспільних відносин), а також визнання формальної юридичної рівності суб’єктів;
Реальність законності – досягнення фактичного виконання вимог, що вміщені в правових нормах, у правовідносинах та невідворотність відповідальності за порушення закону;
Доцільність законності – вибір законних варіантів здійснення правотворчої та правозастосовчої діяльності, які є найбільш ефективним та економічним шляхом досягнення мети правового регулювання.

72. Гарантії законності.

Стан законності в державі безпосередньо залежить від комплексу факторів, що характеризується як “гарантії законності”.

Гарантії законності – система засобів, за допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється та відновлюється законність.

Гарантії законності поділяють на дві групи:

Загальносоціальні гарантії, що забезпечуються суспільством та визначаються як політичні, економічні та ідеологічні;
Спеціально-юридичні гарантії – спеціальні засоби реалізації, охорони та відновлення законності.

Вказані гарантії класифікують за п’ятьма критеріями.

І. За суб’єктами застосування:

Парламентські;
Президентські;
Судові;
Адміністративні;
Контрольні.

ІІ. За характером юридичної діяльності:

Діяльність парламенту як гаранта прийняття Конституції та законів;
Діяльність Президента як гаранта реалізації та охорони законів;
Діяльність Уряду як гаранта конкретизації та виконання законів;
Діяльність суду як гаранта захисту законів;
Діяльність правоохоронних органів як гаранта охорони законів;
Діяльність прокуратури як гаранта забезпечення режиму законності.

ІІІ. За напрямками:

Конституційні гарантії, що визначають зміст гарантій законності;
Процесуальні гарантії, що визначають процес здійснення конституційних гарантій.

IV. За змістом:

Розвинутість системи права;
Непротирічність законодавства;
Ефективна система нагляду за законністю;
Наявність ефективних засобів примусу, що забезпечують відновлення порушеного права.

V.За статусом:

Превентивні, що сприяють попередженню порушення закону;
Охоронні – передбачені законом заходи примусового впливу;
Каральні – реальна можливість застосовування до порушників передбачених законом заходів.

73. Поняття, необхідність та значення тлумачення.

Недосконалість нормативних актів передбачає необхідність їх тлумачення.

Тлумачення – діяльність органів держави, посадових та фізичних осіб, що здійснюється з метою уяснення та пояснення змісту правової норми.

Уяснення змісту відбувається суб’єктом (для себе), а пояснення – для інших.

Необхідність тлумачення викликана:

Існуванням права в загальній формі, що адресується невизначеному колу осіб, що вимагає пояснення в процесі конкретизації;
Наявністю особливостей правових приписів, що визначаються їх лаконічністю, абстрактністю та наявністю спеціальної термінології;
Недосконалістю юридичної техніки, що характеризується наявністю норм, які мають незакінчений зміст (…в інших випадках, передбачених законом);
Необхідністю пристосування нормативних актів, що мають тривалу історію існування, до об’єктивних змін в життєдіяльності суспільства.

Значення тлумачення.

Сприяє правильній реалізації правових приписів всіма суб’єктами права;
Сприяє забезпеченню принципу законності, бо забезпечує єдине розуміння та застосування норми;
Дає можливість ліквідувати неточності в законодавстві;
Дає можливість заповнити прогалин в праві.

74. Способи тлумачення.

Способи тлумачення – це система прийомів мислення та діяльності, що використовується для визначення змісту правової норми.

Основними способами тлумачення є:

Граматичний – уяснення змісту норми шляхом аналізу її словесного формулювання. Цей спосіб характеризує значення слів, їх взаємозв’язки та значення граматичних знаків;
Систематичний, що являє собою пояснення змісту норми шляхом встановлення її зв’язку з іншими нормами в системі права. Норма, що найбільш пов’язана з тією, що тлумачиться, визначається як засіб встановлення її змісту;
Логічний – надає можливість визначити зміст норми як логічно завершеного явища за допомогою таких прийомів як абстрагування, аналогія, логічне перетворення та аргументи від протилежного;
Історичний – визначає зміст норми через характеристику конкретних історичних умов її прийняття;
Спеціально-юридичний – надає можливість визначити зміст спеціальних юридичних термінів та правової техніки;
Функціональний – визначає зміст припису через аналіз факторівта умов, в яких функціонує норма, а також факторів, що впливають на її зміст.

75. Види тлумачення.

Тлумачення класифікують на різновиди за двома критеріями.

І. За обсягом:

Буквальне – зміст норми співпадає з словесним її виразом в статті;

Поширювальне – зміст норми є ширшим її словесного виразу;

Обмежувальне – зміст статті вужчий її словесного виразу.

ІІ. За суб’єктами:

Офіційне – здійснюється уповноваженими на це органами держави та має обов’язковий характер в процесі застосування права.

В свою чергу офіційне тлумачення поділяється, в залежності від суб’єктів, на:

Аутентичне, що здійснюється органом, який прийняв акт;

Легальне – засноване на спеціальному дозволі держави на тлумачення. Загальнообов’язкове тлумачення змісту дає орган, який дану норму не встановлював, але відповідним чином на це уповноважений;

Нормативне, що є обов’язковим в процесів вирішення всіх справ даного виду (Постанови Пленуму