Теорія держави і права

Предмет:

Правознавство

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

заг. Частини КК);

виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).

ІІ. Відповідно до методу правового регулювання правові норми класифікують на:

Імперативні – ті, що вміщують категоричні приписи (норма, що визначає цивільну дієздатність фізичної особи);

Диспозитивні – ті, що визначають варіанти поведінки або закінчуються словами: “якщо інше не встановлено законом”;

Рекомендаційні – ті, що встановлюють варіанти поведінки – найбільш доцільні в даній ситуації (КПК).

ІІІ. Відповідно до галузей права розрізняють норми:

Конституційного права;

Цивільного права;

Адміністративного права;

І т. д. 23 галузі.

IV. За сферою дії:

Загальні норми – ті, що поширюються на всю територію та на всіх суб’єктів;

Місцеві (відомчі) норми – ті, що поширюють дію на осіб, які знаходяться на певній території, чи на певну сферу суспільних відносин;

Локальні норми – ті, які діють в рамках конкретної державно-владної структури чи підприємства або установи (норми Статуту, правила внутрішнього розпорядку).

V. За характером:

Матеріальні норми – ті, що визначають зміст поведінки суб’єктів;

Процесуальні норми – ті, що визначають порядок реалізації матеріальних норм.

VI. За суб’єктами:

Законодавчі – ті, що вміщуються в текстах законів;

Підзаконні – ті, що вміщуються в текстах підзаконних нормативних актів.

58. Класифікація норм права за їх роллю в регулюванні суспільних відносин.

Регулятивні норми – націлені на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту прав та обов’язків суб’єктів. На підставі цих норм визначаються визначаються межі можливої та необхідної поведінки, а також виникають регулятивні правовідносини, змістом яких є реалізація прав та обов’язків суб’єктів.

Відповідно до характеру прав та обов’язків регулятивні норми поділяють на:

Зобов’язуючі – ті, що передбачають обов’язок вчиняти певні дії в інтересах суб’єкта, що має право;

Забороняючі – ті, що вміщують обов’язок суб’єкта утриматись від вчинення дій, що перешкоджають реалізації права уповноваженої сторони;

Уповноважуючі норми – ті, що надають право учасникам відносин на вчинення певних позитивних дій.

Охоронні норми – ті, що регламентують міру юридичної відповідальності, а також визначають спеціальні засоби державного захисту суб’єктивних прав. Їх значення визначається чіткою характеристикою засобів державного впливу та можливістю виникнення правовідносин щодо їх реалізації.

Спеціалізовані норми – ті, що забезпечують дію регулятивних та охоронних норм. Вони не мають самостійного значення і на їх основі не виникають правовідносини.

Спеціалізовані норми класифікують за двома критеріями:

а) в залежності від призначення в процесі правового регулювання розрізняють:

загальні норми – ті, що визначають принципи функціонування суспільства;

дефінітивні норми – ті, що націлені на закріплення юридичних понять (наприклад– визначення злочину);

декларативні норми – ті, що закріплюють правові принципи;

оперативні норми – ті, що націлені на відміну, зміну чи прийняття норм (норми постанов ВР що стосуються прийняття чи відміни Законів);

б) за обсягом регулювання розрізняють:

загальнорегулятивні – ті, що регламентують сферу суспільних відносин (норми загальної частини КК);

спеціальні – ті, що регламентують різновид суспільних відносин (інститути злочину, покарання загальної частини КК);

виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).

59. Поняття та ознаки нормативного акту

Нормативний акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює чи відміняє правові норми.

Нормативний акт характеризується наступними ознаками:

Має письмову форму;
Характеризується юридичною силою;
Приймається компетентними органами держави;
Встановлює, змінює чи конкретизує правові норми;
Має певну юридичну силу;
Породжує юридичні наслідки;
Має обов’язковий характер для суб’єктів;
Націлений на регулювання суспільних відносин;
Охороняється державою.

Нормативні акти

ЗАКОНИ ТА ПІДЗАКОННІ АКТИ.

Найважливішим різновидом нормативного акту є нормативно-правовий акт. Він являє собою документ, що є результатом правотворчості колективного органу держави, який вміщує правові норми.

ОЗНАКИ нормативно-правового акту:

Відображає та захищає інтереси держави;
Має загальний характер;
Вміщує правові норми;
Охороняється державою;
Має певну юридичну силу та займає відповідне місце в системі законодавства;
Документально оформлений;
Приймається в порядку чітко регламентованої процедури.

ЗНАЧЕННЯ нормативно-правових актів:

Забезпечують інформованість населення щодо змісту правових приписів;
Визначають правомірність чи протиправність поведінки суб’єктів;
Є умовою єдиного розуміння та застосування права;
Є основною формою права України.

В залежності від юридичної сили нормативно-правові акти поділяють на:

Закони;

Підзаконні акти.

60. Закон: ознаки та різновиди.

Закон – нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життєдіяльності суспільства.

ОЗНАКИ:

Це нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, тобто інші нормативні акти приймаються на основі, у відповідності та на виконання закону.
Приймається в рамках законодавчого процесу;
Приймається особливими суб’єктами;
Охороняється державою в особливому порядку;
Регламентує найважливіші сфери життєдіяльності суспільства;
Конкретизується підзаконними актами.

Закони класифікують за двома критеріями.

І. За юридичною силою:

Конституційні