Теорія держави і права

Предмет:

Правознавство

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

особливості процесу регулювання.

Ознаки соціального регулювання:

Здійснюється в суспільстві і характеризує особливості взаємодії людей як соціальних суб’єктів;
Здійснюється за допомогою спеціальних засобів, які встановлюються та гарантуються суспільством;
Забезпечується суспільством і в окремих випадках гарантуються можливістю застосування примусових засобів;
Його метою є надання суспільним відносинам упорядкованого характеру;
Забезпечує функціонування суспільства як цілісної системи;

Отже, соціальне регулювання є засобом функціонування суспільства, що створює необхідні умови для його розвитку та вдосконалення.

42. Поняття та риси соціальних норм.

Соціальне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм

Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.

Риси соціальлних норм:

Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість однотипних випадків;

Адресуються всім суб’єктам, що діють у сфері, яка регламентується нормою;

Встановлюють права та обов’язки суб’єктів, визначаючи міру можливої та необхідної поведінки;

Мають суспільний характер, тому що регламентують відносини між людми;

Виробляються в процесі життєдіяльності суспільства та вдосконалюються в процесі вдосконалення суспільних відносин;

Забезпечуються суспільством шляхом створення умов щодо їх виконання, а також застосування засобів громадського впливу у випадку їх порушення.

Отже, соціальні норми – це правила поведінки, що формуються в суспільстві, реалізуються в реальній поведінці суб’єктів та забезпечуються суспільством з метою надання суспільним відносинам упорядкованості.

Різновиди соціальних норм

Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.

І. За способом виникнення:

Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;

Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.

ІІ. За способом існування:

Усні норми, що існують у свідомості суб’єктів і передаються з покоління в покоління;

Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.

ІІІ. За способом забезпечення:

Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб’єктів ( мораль, традиції, звичаї);

Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);

Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);

Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та проавові).

ІV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:

Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;

Норми культури – правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;

Організаційні норми – правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;

Традиції – правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб’єктів;

Звичаї – правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;

Політичні норми – правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;

Корпоративні норми – правила поведінки, що утворюються громадськими об’єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;

Релігійні норми – правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;

Норми етики – засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;

Норми права – правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.

43. Право та інші соціальні норми: спільні риси.

Право, як і інші соціальні норми, має об’єктивний характер – визначається об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;
Вони існують в реальній поведінці суб’єктів;
Регламентують поведінку людини шляхом надання прав та покладення обов’язків;
Мають загальний характер;
Певним чином встановлюються та гарантуються;
Протирічать свавіллю та беззаконню;
Виробляють повагу до прав людини.

44. Відмінності права та інших соціальних норм.

45. Право як різновид соціальних норм.

Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.

САМЕ ПРАВО:

Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;

Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;

Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;

Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;

Право має загальнообов’язковий характер – є обов’язковим для всіх суб’єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб’єктів;

Право має імперативний характер – встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов’язки) поведінки суб’єктів;

Право має загальний характер – поширюється на невизначене коло суб’єктів та кількість життєвих випадків;

Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб’єктами покладених обов’язків чи порушення, наданих інщим суб’єктам, прав.

Отже, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.