Предмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">Співтовариство – організаційне об’єднання держав, що належать до певного регіону і які створені з метою вирішення економічних питань.
Ознаки:
- Основою є міжнародна угода;
- Порядок вступу та виходу здійснюється лише за згодою всіх членів;
- Фінансові відносини мають форму кредитів та позик;
- Основною метою є врівноваження економічного розвитку країн та спрощення митних та візових бар’єрів (ЄС).
36. Поняття та різновиди демократичного режиму.
Демократичний політичний режим – спосіб здійснення політичної влади, що характеризується:
- визнанням принципу рівності та свободи людей;
- реальною можливістю реалізації інститутів безпосередньої та представницької демократії;
- конституційним закріпленням та реальним гарантуванням прав та свобод;
- професіоналізмом влади;
- політичним плюралізмом, що визначає наявність опозиції;
- можливістю громадян бути суб’єктом владних відносин;
- наявність органів самоврядування, що надають можливість реалізувати інтереси населення;
Демократичний режим існує у трьох формах;
- Ліберально-демократичний. Передбачає наявність методів здійснення влади, що засновані на загальнолюдських принципах та повазі прав людини;
- Консервативно-демократичний. Його змістом є охорона та зміцнення таких форм правової та політичної організації суспільства, що склалися історично та характерні саме для цієї держави;
- Радикально-демократичний. Його змістом є здійснення державної політики найбільш рішучими та прогресивними методами і діями.
37. Характеристика антидемократичних режимів.
Антидемократичний політичний режим – це способи здійснення влади, що засновуються на подавленні інтересів особи, верховенстві держави над правом та диктатурі однієї політичної партії.
Форми:
- Деспотія. Характерна для монархічної форми правління і визначається безмежністю влади монарха та відсутністю декларованих прав і свобод особи.
- Тиранія. Визначається як влада, що встановлюється шляхом захоплення. Для неї характерна розвинута система каральних органів та відсутність механізмів реалізації прав і свобод.
- Тоталітарний режим. Характеризується наявністю однієї офіційної ідеології, зрощенням партійного і державного апаратів, монополією на інформацію, централізмом управління та посиленням ролі виконавчих органів, конституційним закріпленням пільг еліти, мілітаризацією держави.
- Авторитарний режим. Заснований на дійсному чи силовому авторитеті однієї особи чи групи людей.
Характеризується:
проголошенням прав та свобод і відсутністю можливостей їх реалізації;
проголошенням верховенства парламенту, який в дійсності лише затверджує прийняті елітою рішення;
значною роллю поліцейського апарату;
наявністю обов’язку суду оберігати державні інститути;
неможливістю опозиції;
пріорітетом інтересів держави над інтересами суспільства.
38. Теорія держави загального благоденствія.
Створена в період між двома світовими війнами.
За цією теорією, сучасні буржуазні суспільства і держава вже позбулися або інтенсивно позбуваються класового характеру, а держава стає органом, що функціонує на благо всіх членів суспільства. Йдеться про різке звуження сфери державного примусу. Репресивно-каральні функції держави відмирають за рахунок розширення соціально-економічних функцій:
- державного регулювання економіки;
- соціальних послуг (охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, культурно-освітні функції та ін.);
Своє соціальне призначення така держава реалізує шляхом:
- Націоналізації найважливіших галузей промисловості;
- Впливу на ринок шляхом політики цін, інвестицій, державних замовлень, кредитної політики та ін.;
- Планування і прогнозування економічного і соціального розвитку;
- Здійснення широкої політики соціальних послуг, соціального забезпечення і страхування, допомоги малозабезпеченим, підтримки високого рівня законності;
- Захисту трудівників від надмірної експлуатації з боку роботодавців.
Отже, ця теорія передбачає існування сильної держави, що поширює свій вплив на широке коло суспільних відносин.
39. Теорія еліт.
Ця теорія була заснована у 20-30 роках XX ст. і грунтується на ідеї нездатності широких мас населення до управління державою. За цією теорією, політика – це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості (еліти), що оволоділа державою, та підпорядкованої їй більшості. При цьому, демократія розглядається як утопія.
Вважається, що державою, суспільством завжди править еліта. Вона утворюється у трьох головних сферах – політичній, економічній та інтелектуальній – шляхом висування індивідів, які досягли в своїй справі найбільших успіхів. Але кожна правляча еліта рано чи пізно вироджується. У суспільстві з’являється нова потенційна еліта, що прямує до влади. Стара еліта владу не віддає, тому циркуляція еліт проходить, як правило, шляхом насильства, переворотів і революцій, що в цілому корисно для суспільства.
У наш час теорія еліт має такий вигляд:
У сучасному суспільстві є декілька еліт;
Між ними існує вільна конкуренція, заснована на принципах політичного і партійного плюралізму;
Вони намагаються у співробітництві здійснювати керівництво державою;
Еліти не відірвані від народу, а контролюються ним за допомогою здійснення загального виборчого права, незалежних засобів масової інформації, тощо.
Одним із різновидів теорії еліт є доктрина технократії. За нею, із зростанням впливу науки і техніки на всі сфери суспільного життя, вчені, технічні спеціалісти зосереджують у своїх руках не тільки виробничі та науково-дослідницькі функції, але й політичну владу.
40. Теорія національної держави.
41. Поняття та риси соціального регулювання
Впорядкування суспільних відносин здійснюється за допомогою спеціальних засобів, що визначаються як соціальні норми і характеризують можливості суспільства щодо забезпечення системності відносин між людьми. Суспільні відносини, що регламентуються соціальними нормами, мають більш високий ступінь організації, а суспільство, що забезпечує наявність та дієвість соціальних норм, характеризують як соціально регульоване.
Соціальне регулювання, що здійснюється в рамках суспільства, характеризується певними ознаками, які визначають