Предмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">ВІДМІННІ РИСИ:
Система права
Система законодавства
1. Є внутрішньою структурою права;1. Є зовнішньою формою права;
2. Визначає зміст права, характеризуючи права та обов’язки суб’єктів;2. визначає систему форм права та належність держави до певної правової системи;
3. На формування та розвиток впливають суспільні відносини, що мають об’єктивний характер та залежать від рівня розвитку суспільства;3. На формування та розвиток впливають фактори суб’єктивного значення, що визначають рівень свідомості та культури окремих суб’єктів;
4. Визначає ефективність системи законодавства, оскільки його змістом правовий припис, що вміщає правову норми як елемент системи права;4. Є способом виразу правової норми та надання їй рис системності, обов’язковості та формальної визначеності;
5. Основним елементом є норма права.5. Основним елементом є нормативно-правовий акт.
68. Систематизація законодавства.
Система законодавства характеризується певним рівнем узгодженості нормативних актів, що постійно потребує свого вдосконалення. Це вдосконалення здійснюється шляхом систематизації.
Систематизація – це діяльність та недержавних структур по забезпеченню системності законодавства шляхом приведення діючих нормативних актів в єдину узгоджену систему.
Систематизація законодавства досягається двома основними і якісно різноманітними по юридичній природі способами:
a)Кодифікацією;
b)Інкорпорацією діючих нормативних актів.
Особливою формою систематизації є консолідація, що визначається як діяльність суб’єктів по зведенню близьких за змістом нормативних актів в єдиний акт (підготовка систематичного зібрання діючих нормативних актів Уряду України).
69. Ознаки та види кодифікації.
Кодифікація – різновид систематизації законодавства, що вміщає елементи правотворчості, який забезпечує системне нормативне регламентування певного виду суспільних відносин шляхом видання єдиного юридично узгодженого нормативного акту.
В результаті кодифікації створюються наступні акти:
a)Кодекси, що є результатом кодифікації галузей права;
b)Положення та статути, що регламентують певні питання в рамках сфери суспільних відносин.
Кодифікація характеризується наступними рисами:
- Це діяльність виключно органів держави;
- Це діяльність, яка не може бути делегованою чи санкціонованою;
- Це діяльність, що вміщує елементи правотворчості;
- Це нормативно рнгламентована діяльність, що здійснюється в особливих процесуальних формах;
- Це діяльність, що завершується прийняттям єдиного нормативного акту;
- Ці акти мають вищу юридичну силу в рамках галузі.
Розрізняють наступні різновиди кодифікації:
- Галузева, що характеризується упорядкуванням норм виключно однієї галузі (КЗПП);
- Міжгалузева, що систематизує норми двох і більше галузей (повітряний кодекс);
- Загальна, що надає можливість впорядкувати норми, що регламентують однотипні відносини (основи про охорону здоров’я, звід законів).
Кодифікація завжди має офіційний характер.
70. Поняття та види інкорпорації.
Інкорпорація – різновид систематизації, що характеризується об’єднанням нормативних актів відповідно до чітко визначеної системи в єдиних збірниках.
Акти, що об’єднуються, розміщуються по такій системі, яка забезпечує зручності в процесі їх знаходження та використання.
РИСИ ІНКОРПОРАЦІЇ:
- Здійснюється державними чи недержавними структурами;
- Може мати як офіційний так і не офіційний характер;
- Не має ознак правотворчості, тобто зміст актів не змінюється;
- Має різноманітну юридичну силу;
- Проводиться з метою полегшення користування нормативним масивом;
Інкорпорація існує у двох різновидах:
І. Офіційна – упорядкування системи нормативних актів шляхом видання компетентними органами держави збірників діючих актів. Її результатом є не лише видання збірника, а і переліку нормативних актів, які втратили юридичну силу.
В текст збірника вносяться офіційні зміни та виключаються з нього статті, що втратили чинність. Ці акти є джерелом посилання в процесі правотворчої та правозастосовчої діяльності.
Офіційна інкорпорація існує у двох різновидах:
a)Хронологічна – упорядкування актів за часом їх видання (Відомості Верховної Ради України, Зібрання Постанов Уряду, Бюлетень нормативних актів міністерств та відомств);
b)Тематична – поєднання нормативних актів за сферою державної діяльності чи певною тематикою (Збірник нормативних актів Мінфіну щодо оподаткування).
ІІ. Неофіційна інкорпорація здійснюється різноманітними організаціями, органами та способами і має довідково-інформаційний характер. Вона проводиться за ініціативою вказаних суб’єктів без спеціального доручення правотворчого органу.
Збірники, що є результатом неофіційної інкорпорації, не можуть використовуватися в офіційному порядку в процесі вирішення юридичних справ.
71. Поняття, аспекти та вимоги законності.
В юридичній літературі розрізняють чотири аспекти поняття “законність”.
1.Законність, як принцип здійснення владних повноважень державою. Зміст, в даному випадку, складають:
a)Законодавче закріплення державно-владних повноважень;
b)Прийняття владних рішень в рамках компетенції органів;
c)Прийняття владних рішень на основі закону;
d)Дотримання в процесі реалізації владних повноважень прав і свобод людини.
2.Законність, як принцип поведінки фізичних осіб у сфері права. Її зміст складають:
a)Реальна можливість реалізації конституційно закріплених прав;
b)Покладання конституційно закріплених обов’язків;
c)Можливість звернення за державним захистом своїх інтересів;
d)Реальність та ефективність нормативно закріплених засобів відповідальності.
3.Законність, як принцип побудови системи нормативних актів. Характеризується як:
a)Відповідність законів та підзаконних актів Конституції;
b)Можливість прийняття підзаконних актів лише на основі, у відповідності і на виконання закону;
c)Наявність ієрархічного підпорядкування існуючих нормативних актів.
4.Законність, як режим соціально-політичної сфери життєдіяльності суспільства. Це необхідність виконання законів та, заснованих на них, підзаконних актів всіма суб’єктами права. Змістом є:
a)Законодавче закріплення меж