Тіньова економіка в Україні

Тіньова економіка не є якісно однорідною як за своїми структурними складовими, так і за кінцевими наслідками їх впливу на соціально-економічні процеси та відносини. Тому дуже важливо максимально чітко визначити її структуру, тобто з'ясувати, які найбільш характерні види економічної діяльності можуть включатися до складу тіньової економіки, а які ні.

Основна класифікація тіньової економіки – це неформальний сектор («світло-сіра» економіка), «темно-сірий» сектор та «чорний» сектор.

«Темно-сірий» сектор тіньової економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Розміри такої діяльності останнім часом значно зросли в багатьох розвинених країнах. Продукція цього сектора легальна, проте виробництво і розподіл товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

«Чорний» (в т. ч. кримінальний) сектор тіньової економіки має своє, притаманне тільки йому амплуа. Тобто він має справу з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням соціальне небезпечних та руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, «відмивання» та фальшування грошей, «кіллерські послуги», торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак владу більше цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них. Продукція і доходи від кримінального сектора не повинні включатися до національного доходу (хоч, виявляється, це стосується не всіх видів кримінальної діяльності). Особливо необхідно відзначити, що «чорна» економіка має тенденцію до постійної диверсифікації у «світлу» (традиційну) економіку, бруднить легальні виробничі відносини. Якісною особливістю диверсифікованих «метастаз чорної економіки» є те, що вони функціонують і живляться виключно за рахунок легальної сфери економіки. З філософської точки зору тіньова економіка – це економіка в чистому вигляді, не «спотворена» втручанням держави і яка це втручання заперечує [1, с. 20-21].

Тіньова економіка – досить складне явище, яке може включати:

• діяльність, що здійснюється здебільшого в рамках закону, але не реєструється органами державного регулювання економіки, не відображається в її статистиці, а отже, залишається за межами прямого впливу регулюючих заходів. Це переважно дрібний та приватний бізнес. Наприклад, у сфері зовнішньоекономічної діяльності він пов'язаний з торговельними операціями, здійснюваними неорганізованими «човниками», або з наданням певних видів послуг (науково-технічних, юридичних, освітніх, консультаційних тощо) фізичними особами, які не здійснюють самостійної підприємницької діяльності;

• діяльність, яка за своєю суттю є кримінальною й охоплює незаконні, не санкціоновані державою види діяльності (незаконна торгівля зброєю, наркотичними і психотропними речовинами, шахрайські операції з цінними паперами і коштами, нелегальний вивіз капіталу, контрабандний імпорт тощо);

• діяльність, яка в принципі є легальною, але здійснюється методами, що перебувають поза законом (без обов'язкової реєстрації підприємств, без подання обов'язкової звітності і без сплати податків).

 

 

У структурі транснаціональної бізнес-злочинності найнебезпечнішим видом є організована злочинність. Сьогодні ще не окреслено загальноприйнятого її визначення, але робота у цьому напрямі продовжується. Характерні ознаки транснаціональної організованої злочинності визначені у низці документів ООН. Документи Секретаріату ООН до VIII Конгресу ООН з попередження злочинності й ставлення до правопорушень (Гавана, вересень 1990 р.) виділяють наступні: складні види діяльності, реалізовані у широких масштабах, мета яких – одержання фінансового прибутку та набуття влади; дії, здійснені шляхом створення та експлуатації ринків незаконних товарів та послуг. Підсумковий документ Міжнародного семінару ООН з питань боротьби з організованою злочинністю (Суздаль, жовтень 1991 р.) передбачає, що така злочинність набуває характеру промислу, передбачає систему захисту від соціального контролю з використанням насильства, залякування, корупції, розкрадань у великих розмірах, отримання прибутку нелегальним шляхом. У доповіді Генерального Секретаря ООН (Женева, квітень 1993 р.) визначено критерії злочинності: отримання незаконних економічних вигод шляхом використання нелегальних товарів та послуг у незаконній формі; конспіративну злочинну діяльність та координацію; повну або часткову монополізацію, проникнення у надприбуткові законні види діяльності; застосування у легальній діяльності методів насильства та залякування; «розмивання» меж між організованою злочинністю та неформальною діяльність.

Підсумовуючи, виділимо найосновніші види транснаціональної злочинної діяльності: «відмивання» грошей, тероризм, крадіжки національно-культурних цінностей, інтелектуальної власності, торгівля забороненими товарами, шахрайство зі страхуванням, комп’ютерна злочинність, екологічна злочинність, торгівля людьми, псевдобанкрутство, проникнення у легальний бізнес, корупція[4, с. 78]. Класифікація транснаціональної злочинності демонструє наскільки сильно злочинність впливає на життя як окремих осіб, так і на галузі економіки та світове господарство загалом. Потрібно зауважити, що існує тісний взаємозв’язок між різноманітними виявами транснаціональної іллегалізації економіки. Наприклад, наркокартелі часто не лише продають наркотичні засоби, але й беруть участь у торгівлі зброєю, є власниками нелегальних підприємств з переробки шкідливих речовин та активними учасниками «відмивання» грошей, здійснення терористичних актів. Таким чином, у процесі глобальної іллегалізації зароджується потужне світове іллегальне господарство як система взаємопов’язаних транснаціональних іллегальних трансакцій. Тіньові двійники мають практично всі без винятку види світових господарських зв’язків. У випадку, якщо головними суб’єктами легального світового господарства виступають транснаціональні