Тіньова економіка в Україні

- високий рівень ухиляння від податків і нерівномірне податкове навантаження на підприємства різного розміру й окремі галузі економіки;

- невиконання податковою системою функції згладжування соціальної нерівності.

Причинами наведених вище проблем є:

- значна кількість малоефективних податків;

- нестабільна нормативно-правова база оподаткування й суперечливість окремих законодавчих норм;

- нераціональна система податкових пільг, що залишає можливості для ухиляння від сплати податків і не стимулює інноваційну діяльність та енергоефективність;

- значні розбіжності між податковим і бухгалтерським обліком.

На наш погляд, існує декілька ефективних напрямків покращення податкової системи та податкової політики України. Досить продуктивним, може бути диференціація ставки податку на прибуток в залежності від виду діяльності, що сприятиме нагромадженню інвестиційних ресурсів підприємницькими структурами. Така диференціація дасть змогу усунути диспропорцій між реальною і фінансово-посередницькою сферами, якщо для останніх ставку податку на прибуток зробити дещо вищою за базову ставку. Разом з тим доцільно створити пріоритетне середовище для тих структур, які сприяють проведенню активної інноваційно-інвестиційної політики.

На сьогодні актуальною для України є розробка механізму, заснованого на принципі регресивного оподаткування галузей, які нарощують виробництво продукції, що має перспективу збуту на внутрішньому і зовнішньому ринках. За таких умов підприємства будуть зацікавлені показувати оподатковувану базу в повному обсязі, оскільки чим більша сума одержуваного прибутку, тим менша ставка податку.

 

 

Особливе місце у тінізації вітчизняної економіки належить бюджетній сфері. Матеріали проведених Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок постійно фіксують численні випадки порушень та ігнорування чинного законодавства у здійсненні фінансових операцій, що виявляється у незаконному отриманні бюджетних коштів та кредитів під державні гарантії, марнотратстві й безгосподарності у витрачанні державних коштів і майна. Це є однією з передумов поживного середовища для отримання окремими комерційними структурами надприбутків, безпідставного збагачення та переміщення коштів у сферу тіньової економіки.

Головними недоліками бюджетного процесу, які створюють умови для відпливу бюджетних коштів у тіньову сферу, є:

- незадовільний рівень обґрунтування дохідних і видаткових статей бюджету;

- порушення законодавства у процесі формування і виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

- недосконалий механізм руху коштів у процесі виділення запланованих бюджетних асигнувань;

- недостатній рівень контролю та відповідальності у всіх ланках державної влади за цільове і ефективне використання бюджетних коштів.

Недосконалість сучасної бюджетної системи України зумовлена негативним впливом на її стан цілої низки різнопланових чинників. Так, попри прийняття Бюджетного кодексу України у законодавчому плані все ще недостатньо визначено принципи складання кошторисів бюджетних установ; попередньої перевірки фінансового стану юридичної особи, що потребує бюджетних асигнувань; блокування бюджетних видатків; порядку надання одержувачами бюджетних коштів інформації контролюючим органам тощо. На сьогодні відсутнє також правове врегулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов’язань, які перевищують обсяг виділених їм асигнувань. Структура бюджетних видатків є непрозорою; формування спеціального фонду держбюджету на основі спеціалізованих фондів містить загрозу тінізації бюджетного процесу, непрозорості фінансових потоків.

Водночас і чинне законодавство часто порушується. Зокрема спостерігаються численні порушення при використанні бюджетних коштів органами державної влади, бюджетними установами, органами місцевого самоврядування, суб’єктами підприємництва. Як свідчать матеріали Рахункової палати, найпоширенішими видами нецільового використання коштів державного бюджету є здійснення витрат бюджетних коштів на цілі, не передбачені кошторисом, понад затверджені ліміти на відповідний період, на утримання небюджетних установ і організацій; оплата бюджетними організаціями невиконаних послуг, робіт, не отриманих товарно-матеріальних цінностей тощо.

Системними є й порушення, які полягають у непроведенні торгів (тендерів) при закупівлі товарів (робіт, послуг), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів; побудові фінансових розрахунків і русі коштів між суб'єктами зовнішньоторговельних операцій в Україні як замаскованого способу ухилення від сплати до бюджету платежів і податків з подальшим використанням незаконно отриманих доходів на свою користь; відсутності прозорої системи розрахунків з бюджетом; недоотриманні податку на прибуток у результаті незаконного зменшення прибутку національних акціонерних компаній.

Суттєві вади має й бюджетне планування. Заплановані показники надходжень переважно надто оптимістичні, тоді як численні видатки часто недооцінюються. Це спричиняє ризик невиконання затвердженого бюджету, накопичення нової бюджетної заборгованості, провокує проведення негрошових розрахунків з бюджетом, здійснення секвестрування, посилення тиску на легальне працюючі підприємства.

Списання та реструктуризація податкової недоїмки не сприяють досягненню бюджетних результатів щодо ліквідації платіжної кризи та покращання фінансово-економічного стану підприємств, а лише створюють нездорову атмосферу серед платників податків. Основною причиною неефективності заходів щодо списання та реструктуризації податкової заборгованості є те, що в практиці їх застосування відсутні упереджуючі правові норми та економічний механізм недопущення зростання заборгованості в майбутньому. Тому продовжувати реструктуризацію недоїмки з платежів до бюджету недоцільно і неефективно.

На стан бюджетної системи негативно впливають і такі вади «технології» бюджетного процесу, як:

- накопичення сум переплат податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів внаслідок їх несвоєчасного повернення платникам;

- прорахунки у плануванні видатків спеціального фонду державного бюджету; відсутність помісячної розбивки у бюджетному розписі доходів спеціального фонду державного бюджету;

- фактичне фінансування видатків Міністерством фінансів і Державним казначейством України за відсутності