Тіньова економіка в Україні

 

Однією з найбільш тінізованих сфер діяльності є зовнішньоекономічна сфера. Навіть фрагментарні та непослідовні спроби наведення ладу у цій сфері негайно мають відчутний позитивний ефект – збільшення надходжень до державного бюджету. Досвід свідчить, що наведення елементарного ладу в державних фінансах одразу позначається на значному збільшенні доходів держави.

28 квітня 2004 р. на міжвідомчій нараді під головуванням Генерального прокурора України було розглянуто стан справ із дотриманням законодавства про зовнішньоекономічну діяльність щодо своєчасного повернення валютної виручки, оподаткування експортно-імпортних операцій, виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією грошових коштів, іншого майна, здобутих злочинним шляхом [3].

Оприлюднена на нараді інформація засвідчила наявність значної кількості злочинних виявів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, заборгованості щодо повернення в Україну валютних цінностей, неналежне виконання функцій та недостатність вжиття заходів органами контролю, суттєві порушення під час проведення оперативно-розшукових заходів, дізнання і досудового слідства у справах відповідних категорій.

Суттєві порушення чинного законодавства, у тому числі кримінального характеру, виявлені у діяльності органів державної податкової служби. Перевірки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, стягнення з них пені за порушення строків розрахунків за контрактами, інші функції не завжди здійснюються на належному рівні. Недостатні заходи вжито з виявлення та припинення діяльності фіктивних фірм, створення яких є одним зі способів виведення та неповернення з грошового обігу України значних фінансових ресурсів.

Досить актуальною проблемою є відсутність координації правоохоронних, митних та контролюючих органів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Досить ефективною є співпраця всієї сукупності контролюючих органів, в тому числі тих, що не належать до системи органів валютного контролю (управління у справах захисту прав споживачів, центри стандартизації, метрології та сертифікації, санепіднадзор, ветінспекції тощо). Така спільна діяльність має бути спрямована на виявлення фактів тіньової реалізації товарів на підставі аналізу їх походження (відсутність сертифікатів відповідності, належного маркування тощо).

Представники тіньової економіки широко користуються відсутністю контролю за якістю експортованої продукції, експортуючи високоякісну вітчизняну продукцію під виглядом низькосортних товарів. Таким чином, нагальною є необхідність створення єдиної системи оцінки кількості та якості товарів, що експортуються, або покласти цей обов'язок на контролерів вже існуючих структур.

Можна реально констатувати, що зараз повноваження контролюючих органів, передбачені чинним законодавством, або використовуються неповною мірою, або не застосовуються взагалі. Наприклад, пріоритетним завданням органів податкової служби є мобілізація державного бюджету. Тому вся робота щодо зовнішньоекономічної діяльності починається, коли валютна маса не надходить в Україну. Але організація роботи після виявлення факту приховування валютної виручки (постфактум) не дозволяє припинити діяльність, спрямовану на вивезення валютних коштів та товарів без повернення. Перевірки, що здійснюються через значний проміжок часу, найчастіше є неефективними.

Недоліки державної політики з питань зовнішньоекономічної діяльності, низька ефективність діяльності органів виконавчої влади у цій сфері позначилися на загостренні такої проблеми, як контрабанда.

Контрабанда стала загальнонаціональною проблемою і сьогодні безпосередньо загрожує національній безпеці України. Недоотримання державним бюджетом митних платежів становить десятки мільярдів доларів. Ці самі десятки мільярдів автоматично відходять у тіньовий сектор. З 45 мільярдів офіційно нарахованих. Крім того, на митниці процвітає хабарництво та приховування реальної вартості ввезеної продукції.

Що стосується товарів легкої та хімічної промисловості, то стан внутрішнього ринку цих товарів за умови нелегального імпорту взуття, одягу, парфумерних товарів та товарів побутової хімії за заниженою митною вартістю та в кількості, що значно перевищує внутрішнє виробництво, є головною проблемою вітчизняних виробників [4].

Найбільшою є питома вага контрабандної продукції на ринку автомобілів, аудіо-, відео-, комп'ютерної та побутової техніки, виробів легкої промисловості, продуктів харчування (насамперед цукру та м'ясної продукції), тютюну, алкогольних напоїв, нафтопродуктів, ювелірних виробів.

Визначальними чинниками поширення контрабанди є:

- наявність економічних передумов;

- недостатня ефективність митного і прикордонного контролю;

- недосконалість нормативно-правової бази у сфері регулювання імпорту та боротьби з контрабандою;

- необлаштування державного кордону з державами СНД;

- високі ставки ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість під час імпорту;

- неоднакове податкове навантаження на суб'єктів господарювання;

- наявність значної різниці між світовими і внутрішніми цінами на окремі групи товарів;

- корупція в митних органах, органах охорони державного кордону, інших правоохоронних та контролюючих органах;

- відсутність належного контролю за реалізацією товарів на внутрішньому ринку;

- недосконалість обміну інформацією між державними органами, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю.

Особливу роль у поширенні контрабанди відіграє людський чинник. За інформацією правоохоронних органів, переважна більшість злочинів, пов'язаних з незаконним переміщенням вантажів через державний кордон, скоєно з використанням корумпованих зв'язків з посадовими особами митних органів, органів охорони державного кордону та інших контролюючих органів. Найпоширенішими протиправними діями є:

- незаконне звільнення вантажів від митного огляду;

- оформлення документів про вивезення за межі території держави товарів, що мали переміщуватися територією України транзитом, але були реалізовані в Україні;

- опломбування транспортних засобів