Тіньова економіка в Україні

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

формування цього сектору ґрунтувалося не тільки на виконанні посередницьких функцій, а й на деконцентрації і децентралізації великого бізнесу. Причому керівники підприємств чи органів державного управління надавали для новостворених підприємств ресурси виробництва на преференційних, часто корупційних і неконкурентних засадах. Тобто, користуючись термінологією інституціонально-еволюційної теорії можна стверджувати, що «первинна популяція» малих і середніх підприємств у пострадянських країнах сформувалася під впливом іллегальних за своєю сутністю чинників. Відповідно їх первинно іллегальне функціонування мотивує діяльність у високорентабельних, мобільних з огляду на можливість швидкого вилучення капіталу галузях, що підтверджується поданим нижче аналізом. Поміж варіантів «легальної», «комбінованої» та «іллегальної» поведінки підприємства тяжіють до двох останніх видів.

Важливим з погляду теорії інституційних змін є те, що «правила поведінки» підприємств цього сектору формувалися революційно, паралельно із становленням самого сектору МСП. Недосконалість та неефективність інституцій (законодавчої, нормативно-розпорядчої бази, системи контролю за їх дотриманням) зумовлювали формування неформальних правил і обмежень, змінити які протягом короткого проміжку часу на відміну від формальних було і є досить складно. Реально можлива лише еволюційна зміна неформальних правил поведінки. Для здійснення цього необхідна «критична маса» суспільних і підприємницьких мотивацій.

На підставі огляду і аналізу літератури можна стверджувати, що сукупність передумов іллегалізації діяльності МСП пов’язана з такими чинниками:

1) недосконалістю і незавершеністю формування інституцій економіки (законодавства, форм і масштабів державного регулювання, рівня конкурентності ринкового середовища, інфраструктури);

2) трансформаційною кризою і пов’язаними з нею дефіцитом фінансових ресурсів, звуженням попиту;

3) неконкурентоспроможністю, особливо зовнішньою, підприємств цього сектору, пов’язаною як з проблемами 1) і 2), так і з низьким рівнем продуктивності, капітало- і технологоозброєності праці, низькою кваліфікацією працівників.

Слід погодитися з висновком, що ці проблеми ускладнюють «довгострокову діяльність у легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів короткострокового отримання високих прибутків у «тіньовій» сфері» [12], але це не заперечує бодай гіпотетичного припущення, що саме сектор МСП є передумовою легалізації через його генезу та специфіку функціонування (галузеву, регіональну) масштабів діяльності.

Зазначимо, що у перші три роки після набуття Україною незалежності, незважаючи на об’єктивні труднощі трансформаційного періоду, відбувалося швидке зростання кількості суб’єктів малого бізнесу, після чого знизилися значення основних показників розвитку МСП. Це можна пояснити неадекватністю запропонованих державою умов для ефективного функціонування МСП, а також посиленням державного втручання у цей сектор. Припустимо й певне «насичення» ділової активності через вичерпання потенціалу залучення найбільш підприємливих людей, інших чинників виробництва (основних засобів виробничих та торговельних галузей, сировини і матеріалів з державних підприємств за фіксованими цінами).

Висновок

Варто зазначити, що тіньова діяльність, будучи наслідком паралічу державного регулювання економіки і перекосів у грошово-кредитній і бюджетній сферах, виступає потужним фактором інфляції. Основний вид тіньової діяльності – посередництво – роздуває витрати і підштовхує інфляцію витрат, з одного боку, і приводить до зростання реальних (які враховуються статистикою) оптових і споживчих цін – з іншого. Останнє сприяє вилученню доходів населення. Витрати тіньової діяльності лягають на легальний бізнес, а доходи не надходять до бюджету. Таким чином, частина доходів усього суспільства перерозподіляється на користь тіньової сфери.

Не можна залишити без уваги той факт, що не враховані статистикою (тіньові) доходи істотно поліпшують стан деякої частини бідних і середніх прошарків населення (стихійна торгівля, одержання винагород готівкою тощо). Почасти справедливо поширена думка про позитивний вплив тіньової економіки на економічну активність. Але лише частина економічних агентів ховає свою діяльність «у тінь» вимушено, під тиском надмірного податкового пресу і безгрошів’я. Більшість паразитує на офіційній економіці, процвітає на посередництві, спекуляціях, штучному завищенні (при покупці – заниженні) цін.

З викладеного випливає, що існування тіньової сфери у величезних обсягах об'єктивно викликано станом економіки, що сформувався під впливом неадекватної економічної політики.

1. Тіньова економіка являє собою складне суспільно-економічне явище, пов’язане з незаконним привласненням особою або групою людей частини створеної вартості або частки майна через різні спотворення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходу, а також через організацію та реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підлягає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур, або окремих громадян.

2. Тіньова економіка функціонує поряд з легальною економікою. Структурними складовими тіньової економіки є: кримінальна діяльність, неформальна та фіктивна діяльність. Причини виникнення тіньової економіки можуть бути класифіковані за часом, тобто мати короткострокове, середньострокове та довгострокове джерела утворення. Збільшення рівня тіньової економіки до 40−50% ВВП є критичним, а за оцінками багатьох експертів рівень тіньової економіки в Україні становить близько 50%.

3. Негативними наслідками існування тіньової економіки є: скорочення податкових надходжень до бюджету та фінансування інноваційно важливих та стратегічних напрямів розвитку держави, погіршення умов існування соціального сектора країни; «втеча» капіталу за кордон, скорочення обсягів офіційного виробництва, вивільнення працівників, поглиблення некерованості економічними процесами, збавлення міжнародного престижу країни, довіри інвесторів як зовнішніх, так і внутрішніх тощо. Найголовніший негативний чинник тіньової економіки – викривлення умов функціонування підприємств.

4. Вилучення фінансових ресурсів з реальної економіки і спрямування значної частини за межі країни в умовах напруженості бюджетного фінансування і наявності значного державного боргу (як