Тіньова економіка в Україні

Комплексним результатом тривалого періоду неефективного державного управління економічними процесами стало руйнування інституційного механізму, який обумовлює основні норми поведінки суб’єктів господарювання та населення щодо інших суб’єктів, партнерів, постачальників та споживачів, а також державних регуляторних органів.

 

 

Якщо, за визначенням Дж. М. Кейнса, гроші – кров економіки, то кров тіньової економіки – позабанківський грошовий обіг.

У розвинутій ринковій економіці сфера застосування готівки як засобу обігу, платежу і нагромадження вартості дуже обмежена. Переважна частина розрахунків і платежів здійснюється без участі готівки, шляхом переказування грошових коштів у формі депозитних грошей з рахунка платника (покупця) в установі банку на рахунок одержувача (продавця). Грошові нагромадження і заощадження також зберігаються головним чином у формі депозитних грошей на рахунках у банках. Про використання переважно депозитних грошей свідчить і структура грошової маси, в якій частка готівки становить 5-10%.

Співвідношення готівки і депозитних грошей формується під впливом багатьох чинників, а саме:

• рівень довіри до банківської системи, тобто рівень ризику, пов’язаного з розміщенням коштів на рахунках у банках. Банкрутство банку може призвести до повної або часткової втрати вкладниками своїх коштів (депозитних грошей);
• рівень очікуваних доходів від розміщення грошей на рахунках у банках, який визначається рівнем депозитної процентної ставки. Підвищення ставки стимулює приплив готівки в банки, а отже, впливає і на структуру грошової маси;
• масштаби незаконного (злочинного) і тіньового (незареєстрованого) секторів економіки, підґрунтям яких є спроба уникнути контролю з боку держави за законністю бізнесу і платіжних операцій, а також спроба ухилитися від сплати податків. Незаконний і тіньовий бізнес віддають перевагу готівковим розрахункам, адже рух готівки простежити набагато складніше, ніж оборот депозитних грошей, який здійснюється на банківських рахунках, не виходячи за межі банківської системи;
• рівень доходів суб’єктів економіки. Готівка широко використовується суб’єктами економіки з низькими доходами. Зростання доходів (багатства) веде до активнішого використання безготівкових розрахунків, зокрема з допомогою платіжних карток;
• рівень розвитку банківських технологій. Сучасні висококомп’ютеризовані банківські технології дають можливість здійснювати розрахунки переважно у безготівковій формі, що, звичайно, обмежує обслуговування грошового обороту готівкою.

В Україні готівковий обіг продовжує відігравати в грошовій і платіжній системах значну роль, пов’язану здебільшого з обслуговуванням населення в процесі формування і реалізації його грошових доходів. Тенденції розвитку готівкового обігу відбивають економічні процеси, що мають місце в Україні. Ситуація на готівковому ринку грошей розвивається нерівномірно і характеризується нестабільністю Проблема виведення з тіньового сектору значних обсягів грошової маси в основному (у вигляді позабанківського обігу готівки) і включення їх до офіційного економічного обороту країни – одне з найгостріших питань виходу вітчизняної економіки з кризи, що насамперед зумовлює необхідність у системному комплексному підході до вирішення проблеми.

У позабанківському обігу обертається і готівка, яка належить фізичним особам, тобто населенню, і та, що знаходиться в касах підприємств (15-20% від загального обсягу готівки). Друга частина коштів фізичних осіб – їх заощадження, розміщені в комерційних банках у вигляді депозитів. Тобто майже половина грошової маси в національній валюті обертається поза банками і не контролюється з боку банківської системи. Водночас у розвинених країнах світу частка готівки у структурі грошової маси не перебільшує 3-5%.

Ведучи мову про позабанківський обіг готівки в іноземній валюті, дослідники вирізняють два види її обертання.

Легальний (формується при офіційному перетинанні кордону: відрядження, туристичні поїздки, поїздки у приватних справах і під час оплати праці й послуг фізичних осіб за кордоном). Обсяг готівки в легальному вигляді відображається через платіжний баланс країни і таким чином може бути точно визначеним.

Нелегальний (обертається в тіньовій економіці і не обраховується офіційною статистикою). Зрозуміло, що відносно нелегального обороту є лише експертні оцінки фахівців і науковців. Так, за підрахунками експертів, щорічно у населення «осідає» 2-5 млрд доларів, які в основному обслуговують тіньову економіку, в тому числі її кримінальну складову. В цілому у населення знаходиться 10-15 млрд. доларів.

Зростання обсягів позабанківського обігу готівки як у національній, так і в іноземній валюті має такі негативні наслідки:

1) зменшується пропозиція іноземної валюти на внутрішньому міжбанківському валютному ринку, що не дає можливості встановлювати реальний курс гривні стосовно іноземних валют, та призводить до значних коливань курсу гривні;

2) скорочуються можливості збільшення валютних резервів держави, що знижує усталеність національної грошової одиниці;

3) істотно скорочуються інвестиційні й кредитні ресурси країни, що створює штучний попит на іноземні кредити і призводить до збільшення зовнішнього державного боргу та заборгованості юридичних осіб;

4) зменшується база оподаткування за рахунок наявності тіньового обігу готівки;

5) збільшення обсягів позабанківського обігу готівки сприяє дальшому поширенню тіньової економіки, яку вона переважно й обслуговує;

6) значні обсяги позабанківської готівки – суттєве джерело відтоку валюти за кордон.

Аналізуючи джерела зростання обсягів позабанківського обігу готівки в національній та іноземній валютах, було б варто виділити наступні:

1. Постійне перевищення доходів населення над їх витратами. Значне джерело збільшення коштів у населення, не включених до банківського обігу.

2. Наявність позитивного сальдо купівлі-продажу іноземної валюти населенням.

3. Участь населення в тіньовій економіці (основне джерело зростання обсягів позабанківського обігу готівки).

4. Ухилення від