Туристичні ресурси Київської області

За функціональними особливостями залізничний транспорт поділяється на вантажний та пасажирський. Це зв'язано з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень. Пасажирський залізничний транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт – галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпосередньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він доставлений до споживача. Значення залізничного транспорту в економіці країни визначається його впливом на загальну конкурентоспроможність національної економіки, а отже її привабливість для розвитку бізнесу та притоку інвестицій. Це дозволяє відійти від розгляду основної функції залізничного транспорту – здійснення перевезень, та розглянути функції більш ширше, виходячи з внутрішньодержавного та зовнішньодержавного значення залізничного транспорту. Спроба визначити функції транспорту здійснювалися різними науковцями. На сьогодні до основних функцій включаються:

• стимулююча – стимулювання економічного зростання реалізується через інвестиції в транспортний комплекс;
• дистрибутивна – забезпечення фізичного руху товарних потоків у світовій економічній системі.
• інтеграційна – формування єдиної мережі транспортних маршрутів, поглиблення інтеграційних процесів на міжрегіональному, міждержавному та глобальному рівнях;
• структуроутворююча – участь у формуванні галузевої структури світового виробництва та міжгалузевих пропорцій, в розміщенні виробничих потужностей та формуванні регіональних відмінностей в ціноутворенні;
• комплементарна – переміщення туристів в регіон рекреації з місця постійного проживання;
• градоутворююча – створення в вузлових місцях транспортної мережі об'єктивних умов для виникнення міст з метою забезпечення функціонування об'єктів інфраструктури;
• індикативна – оцінка рівня розвитку регіону;
• соціальна – надання рівного доступу усім членам суспільства до соціально-економічної інфраструктури через підвищення рівня транспортної доступності.

Розглянемо функції залізничного транспорту, як частини транспортного комплексу України, з боку його внутрішньодержавного та зовнішньодержавного значення. Це:

• переміщення вантажів та пасажирів (основна функція) – фізичне переміщення вантажів та пасажирів у просторі;
• підтримуюче-стимулююча – створення передумов збільшення ефективності роботи та конкурентоспроможності суб'єктів господарювання;
• логістично поєднуюча – взаємодія з іншими видами транспорту з метою створення Єдиної транспортної системи;
• соціальна – підтримка соціальної сфери економіки країни;
• екологічна – вирішення проблем екологічної безпеки діяльності транспорту та покращення екологічності навколишнього середовища;
• структуроутворююча – створення передумов для розширення діяльності, обслуговування коопераційних зв'язків підприємств;
• розвиваюча – обумовлення напрямів інноваційної діяльності в промисловому секторі;
• індикативна – оцінювання стану та результатів діяльності залізничного транспорту дає можливість зробити висновок щодо рівня обсягів виробництва та збуту в натуральному вимірюванні як в цілому в економіці держави, так і по окремим товарам, галузях та регіонах.

Розглянуті функції дають комплексне уявлення про значення залізничного транспорту у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки та визначає необхідність подальшого дослідження шляхів підвищення ефективності його діяльності.

 

 

Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла вже давно. Географічне положення краю, його природні багатства були цьому передумовою. Рельєф України досить сприятливий для прокладення залізничних шляхів, тільки 4% території знаходиться під гірськими масивами, решта частини держави – рівнинні території. Особливо сприятливий рельєф є на півдні та в центральній частині України.

Основні чинники формування залізничної транспортної системи:

• історичні;
• природно – екологічні;
• соціально-економічні.

Розвиток залізничного транспорту в Україні розпочався в 60-х роках XIX ст. В цей період були збудовані перші залізниці: Львів – Перемишль (1861 р.) та Одеса – Балта (1865 p.), яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. Україні потрібні були залізниці для вивозу продукції сільського господарства головним чином з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості – з районів Донбасу і Кривого Рога. Після поразки в Кримській війні царський уряд усвідомив необхідність з'єднання центра країни з портами на Чорному та Азовському морях і з західними кордонами, виходячи з стратегічних міркувань. Залізниці України були побудовані у великих промислових і сільськогосподарських районах, вони за довжиною та обсягом роботи стали найбільшими серед залізниць Росії. Залізниці України в результаті громадянської війни зазнали великих збитків. Було зруйновано багато мостів, колій, станцій, засобів зв'язку (серед них такі великі споруди, як два київські мости, черкаський, кременчуцький, дніпропетровський, миколаївський та інші, значна частина Південно-Західної залізниці, лінія Горлівка-Очеретино, друга колія лінії Попасна – Микитівка).

У 1921 р. Почалася відбудова залізниць України, але їх робота порівняно з довоєнним рівнем залишилась все ж низькою. На кінець 1921 р. Перевозка вантажів ще не перевищувала 1/7 вантажообороту 1913 р. Були відбудовані всі постійні споруди, і рух було відкрито майже на всіх лініях. З 1922 р. почали впорядковувати зруйноване лінійне господарство. будівництво нових ліній на Україні. Була побудована лінія Херсон – Апостолово, добудовувались залізниці, закладені за часів царату, – Дніпропетровськ – Апостолово, Прилуки – Ново білиця, Ново білиця – Цвєтково, Чернігів – Овруч, загальною довжиною 700 км.

У роки другої і третьої п'ятирічок транспорт республіки разом з залізницями всієї країни продовжував поповнюватися найновішими паровозами і вагонами, з’явилися тепловози і електровози. На залізницях України широко впроваджувалась автоблокування, автоматичне зчеплення вагонів, автоматичне гальмування поїздів. Загальна довжина мережі залізниць України збільшилась до 14, 8 тис. км, а після возз'єднання з Західною Україною – до 19, 7 тис. км, що становило 17, 1%