Туристичні ресурси Київської області

Залізничний транспорт поки справляється з обсягом перевезень, але працює на грані можливостей, тому що не створено достатній резерв пропускних, перевізних потужностей і баз переробки, а виробнича мережа фізично і морально застаріла. Через постійну відсутність засобів практично припинена закупівля рухливого складу. Техніко-економічні й експлуатаційні характеристики залізниці знижуються через те, що ширина колії відрізняється від загальноєвропейської, що особливо негативно відбиває на закордонних транспортних перевезеннях.

У плані рішення проблем на внутрішньодержавному рівні Держкомстат повідомляє, що від 1 серпня 2011 р вийшла постанова «Про затвердження Програми оновлення локомотивного парку залізниць Україна 2012-2016 роки» в якій Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Програму оновлення локомотивного парку залізниць України на 2012-2016 роки, що додається.
2. Міністерству інфраструктури, Міністерству фінансів, Міністерству економічного розвитку і торгівлі забезпечити виконання затвердженої цією постановою Програми. [18, c. 19]

Програма має на меті оновити локомотивний парк залізниць України на 2012-2016 роки, адже:

• на сьогодні технічний стан рухомого складу не відповідає сучасним вимогам для транспортної системи XXI століття. Однією з найгостріших проблем залізниць є фізичне та моральне старіння локомотивного парку.
• абсолютну більшість тягового рухомого складу українських залізниць побудовано згідно з технічними вимогами 60-х років минулого століття. Він характеризується збільшеними, постійно зростаючими експлуатаційними витратами та має низьку економічність порівняно з локомотивами нового покоління.

На даний час відпрацювали встановлений заводами-виробниками нормативний строк служби 75 відсотків електровозів. Темпи старіння локомотивного парку залізниць України значно перевищують темпи придбання нових сучасних зразків тягового рухомого складу внаслідок щорічного недостатнього фінансування для відповідного оновлення.

у найближчі три роки весь парк вантажних електровозів серії ВЛ8 потребуватиме списання за строком служби, технічним станом і критерієм безпеки. Тому планується збільшити обсяги придбання нових локомотивів за рахунок щорічного виділення відповідного фінансування, що гарантовано може здійснюватися в разі прийняття Програми оновлення локомотивного парку залізниць України на 2012-2016 роки.

Метою Програми є оновлення локомотивного парку залізниць України для забезпечення безперебійного перевезення пасажирів і вантажів.

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

• технічного та технологічного переоснащення і розвитку локомотивного господарства залізниць України шляхом розробки, створення і впровадження нових типів локомотивів, а також придбання існуючих зразків електровозів, які відповідають сучасним вимогам надійності, безпеки, охорони праці;
• оптимізації витрат енергоносіїв, а також витрат на ремонт і поточне утримання нових локомотивів;
• розвитку вітчизняної науково-технічної бази в результаті залучення українських науковців до спільних проектів з провідними виробниками залізничної техніки, а також розвитку вітчизняної виробничо-технічної бази локомотивобудівної галузі і створення нових робочих місць під час виробництва сучасних локомотивів з використанням в їх конструкції комплектувальних виробів вітчизняного виробництва.

Залізниці України укладатимуть рамкові договори на придбання нових локомотивів.

Виконання Програми передбачається здійснювати за рахунок власних та залучених коштів залізниць України, а також інших джерел орієнтовно в обсязі не менш як 28674, 63 млн. гривень. З цією метою Мінінфраструктури, Мінфін, Мінекономрозвитку передбачатимуть щороку під час формування зведеного фінансового плану залізниць України на відповідний рік витрати згідно з планом придбання локомотивів для оновлення парку тягового рухомого складу на 2012-2016 рр.

Виконання Програми дасть змогу оновити локомотивний парк залізниць України, придбавши 509 одиниць нових сучасних пасажирських і вантажних локомотивів як односистемних, так і подвійного живлення. Залізничний транспорт впливає на екологію як великий споживач паливних, лісових і земельних ресурсів, мінеральних і будівельних матеріалів. Хоча в порівнянні з іншими видами транспорту (особливо автомобільним), він заподіює менше екологічного збитку.

Структура негативного впливу залізничного транспорту на середовище включає порушення стійкості природних ландшафтів транспортною інфраструктурою шляхом розвитку ерозій і зсувів; забруднення атмосфери відпрацьованими газами; постійний ріст рівня забруднення землі нафтою, свинцем, продуктами видування й опадання сипучих вантажів (вугілля, руда, цемент). Особливо небезпечні аварії на залізницях.

Природоохоронною діяльністю на залізничному транспорті займається відділ безпеки руху й охорони праці. Засобу, зв'язані з поліпшенням екологічної ситуації, безпосередньо зв'язані з модернізацією залізничного транспорту. Особливо важливий тут перехід залізничного транспорту на екологічно чисту електричну тягу. Зараз вже експлуатаційна довжина електрифікованих залізниць складає більш ніж 10 тис. км. 

Оздоровленню навколишнього середовища буде сприяти культура вантажних перевезень, тобто перехід на контейнерні перевезення й інші види прогресивних методів доставки продукції. Сущим нещастям для екології є аварії на вантажних потягах. Безаварійність перевезень головна задача залізничного транспорту.

Реалізація заходів для зниження негативного впливу залізничного транспорту на навколишнє середовище, з налагодженням ефективної природоохоронної діяльності на інших видах транспорту, може значно поліпшити екологічну ситуацію в Україні.

Вигідне географічне розміщення території України через яку традиційно прилягають торгові шляхи між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю, також має впливати на формування довгочасної стратегії розвитку транспортних комунікацій України. Концепцією створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів (територіальна структура трансєвропейських транспортних коридорів визначається Європейською економічною комісією при ООН) передбачено, що наша країна буде представлена в транспортних коридорах №3 (Берлін – Вроцлав – Львів – Київ), №5 (Трієст – Любляна – Будапешт – Львів), №7 (Дунайський, водний), №9 (Хельсінкі – Санкт-Петербург – Мінськ – Київ – Кишинів – Димитровград). Наявність на території України міжнародних транспортних коридорів зобов'яже транспортний комплекс нашої держави працювати у злагодженому, синхронному режимі, з більшою відповідальністю щодо дотримання графіків роботи і доставки вантажів до місця призначення. Рівень техніки, технології, організації, нормативно-правового забезпечення галузі матиме відповідати Європейському. Але тут ще багато невирішених питань.

 

 

Отже, залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, яка забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

На сьогодні в країні ведеться перебудова залізничного транспорту. Ведеться реставрація і оновлення вокзалів, розпочато модернізація пасажирських вагонів. Впроваджуються високопродуктивні методи навантаження і розвантаження вагонів.

Залізничний транспорт України вже багато десятиліть виконує найважливішу роль у грузо- і пасажироперевезеннях. З'явившись у другій половині 19 століття, за весь минулий час він змінився як якісно, так і кількісно. Географічне положення залізничного транспорту обумовило розміщення окремих галузей виробництва. У свою чергу, на розвиток залізничного транспорту вплинуло формування грузо- і пасажиропотоків. У результаті цього відбулася взаємодія розміщення залізничного транспорту і продуктивних сил.

Залізничний транспорт складає конкуренцію автомобільному транспортові на середні відстані й у перспективі складе конкуренцію повітряному транспортові на далекі відстані при розвитку швидкісного залізничного руху. Залізничні пасажирські станції в Україні є центрами притягання ділового світу, бізнесу, торгівлі, інших видів транспорту, тобто стають великими пасажирськими вузлами, що використовуються пасажирами для поїздок узагалі. Департамент «Укрзалізниця» ставить за мету по своїх технічних можливостях, організаційним формам і якостям транспортного обслуговування грузо- і пасажиропотоків адаптуватися до нових вимог клієнтів. На перший план він висуває якість транспортного обслуговування, у той час як витрати відходять на другий план. Ці нові вимоги зв'язані з посиленням диференціації відправлень, зусиллями підвищити ефективність перевезень через ріст транспортних витрат шляхом залучення державних інвестицій, з необхідністю пристосування до зміни структури економічних зв'язків у ринкових умовах, забезпеченням регулярності і ритмічності пасажирських і вантажних перевезень, підвищенням рівня схоронності і темпу доставки вантажів, необхідності дотримання безпеки руху при збільшенні її інтенсивності, з необхідністю урахування екологічного аспекту розвитку галузі, а також зниження її енергоємності.

Залізничний транспорт України є одним з основних чинників динамічного розвитку економіки країни, в силу своєї природи ніколи не замикався в рамках однієї держави, будучи відкритим економічним утворенням. Тісний взаємозв’язок залізниць Європи склався історично і в сучасних умовах здобуває усе більший динамізм, як у сфері технологічних процесів, так і у сфері економічної лібералізації, у розширенні горизонтів управління на основі нових засобів комунікацій. Залізниці України вибудовують власну стратегію розвитку в XXI столітті, діють цілеспрямовано, формуючи економічно толерантну політику відповідно до сучасних реалій спеціалізації і міжнародного поділу праці. Укрзалізниця прагне стати надійною ланкою в міжнародній транспортній системі.

 

 

1. Гуріна М. Транспортна система України // Вісник податкової служби України. – 2009. – №42. 103 c.
2. Давидяк Т. Залізничий транспорт; реалії та перспективи // Голос України. – 2011. – 11 серпня. – C. 12
3. Ейтутіс Г. Реформування залізничного транспорту України – один із можливих шляхів підвищення ефективності його функціонування в сучасних економічних умовах // Економіст. – 2005. – №5. – C. 39-4
4. Лоза С. П. Сучасний стан і перспективи розвитку залізниць України/ С. П. Лоза // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №11. – C. 22 – 38.
5. Олійник В. Головна транспортна система України // Охорона праці. – 2010. – №8. – С. 13-15
6. Чеховська М. Сутність та принципи корпоративного управління в системі залізничного транспорту України // Економіст. – 2011. – №6. – C. 66-68.
7. Широкова О. Обґрунтування створення ефективної організаційної структури залізничного транспорту України // Економіст. – 2010. – №5. – C. 42-44.
8. Гуріна М. Транспортна система України // Вісник податкової служби України. – 2012. – №42. – C. 46-50
9. Давидяк Т. Залізничий транспорт; реалії та перспективи // Голос України. – 2010. – 11 серпня. – C. 12
10. Ейтутіс Г. Реформування залізничного транспорту України – один із можливих шляхів підвищення ефективності його функціонування в сучасних економічних умовах // Економіст. – 2010. – №5. – C. 39-41
11. Лоза С. П. Сучасний стан і перспективи розвитку залізниць України/ С. П. Лоза // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №11. – C. 22 – 38.
12. Олійник В. Головна транспортна система України // Охорона праці. – 2009. – №8. – С. 13-15
13. Чеховська М. Сутність та принципи корпоративного управління в системі залізничного транспорту України // Економіст. – 2009. – №6. – C. 66-68.
14. Широкова О. Обґрунтування створення ефективної організаційної структури залізничного транспорту України // Економіст. – 2008. – №5. – C. 42-44.
15. Качан Є. П. Розміщення продуктивних сил України. – К., 2009.
16. Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів, 1998.
17. Шаблій О. І. Соціально-економічна географія України. – К., 1996.
18. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток, модернізація транспортної системи України // Економіка України. – 2011. – №9. – С. 45-52.
19. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України // Економіка України. – 2010. – №5. – С. 47-55.
20. Пащенко Ю. Є., Давиденко А. М., Чернюк Л. Г. Перспективи розвитку транспортного комплексу. – К. : Либідь, 2012. – 40 с.
21. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. – К. : Либідь, 2009, – С. 369-386.
22. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. К. : Вища школа, 2008. – С. 191-208.