Туристичні ресурси Київської області

У 1960 році в Україні з'явився новий різновид магістрального залізничного транспорту – метрополітен. У Києві наприкінці 1960 року була здана в експлуатацію перша черга метро надзвичайно складного інженерного комплексу. Пізніше, 23 серпня 1975 року, на території України почав діяти другий метрополітен – у місті Харкові.

У 70-их і 80-их роках побудована залізниця Полтава-Київ-Брест, Курськ-Харків-Ростов, розгорнулося будівництво залізниць у Донбасі, Наддніпрянщині, Криворіжжі, що сприяло розвиткові промисловості в цих районах. У 1987 році експлуатаційна довжина залізниць уже складала 22. 7 тис. км. (у 1913 році – 15. 6 тис. км.). Експлуатаційна довжина залізниць СРСР -146. 1 тис. км.

 

 

Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє розвитку продуктивних сил, раціональному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвитку регіонів країни, зміцненню її обороноздатності, розширенню міжнародного співробітництва України. Основними складовими, без яких неможливе здійснення залізничних перевезень як у внутрішньому, так і в міжнародному сполученні, є інфраструктура та рухомий склад залізничного транспорту. Згідно з визначенням Закону України «Про залізничний транспорт» «інфраструктура включає комплекс будівель, споруд, пристроїв, обладнання, що забезпечують надання повного обсягу транспортних та супутніх послуг, а також інші об’єкти, в тому числі охорони навколишнього середовища, інформаційних систем та систем управління, що забезпечують функціонування цього комплексу». Всі компоненти залізничної інфраструктури можна розподілити на чотири основні групи. Чим вищий рівень розвитку інфраструктури, тим нижчими виявляються в підсумку витрати підприємців на перевезення вантажів, тим швидше і безпечніше здійснюється перевезення, тим більше комфорту і задоволення від поїздки отримують пасажири. А це, в свою чергу, сприяє підвищенню конкурентоздатності як українського транспорту, так і української продукції.

Другою після інфраструктури невід’ємною складовою залізничного транспорту, без якої неможливе здійснення перевезень, є транспортні засоби. Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про транспорт» термін «транспортні засоби» визначається як «самохідні або несамохідні технічні конструкції, за допомогою яких здійснюється перевезення. До транспортних засобів належать рухомий склад транспорту і контейнери». З метою продовження терміну служби старої техніки на період розробки сучасних моделей вітчизняних локомотивів, вагонів, електро – та дизель-поїздів і освоєння їх серійного випуску Укрзалізницею була прийнята ідеологія капітально-відновлювального ремонту рухомого складу, як більш дешевий варіант порівняно із новим його придбанням, що дозволило продовжити термін експлуатації частини транспортних засобів на 10-15 років. Застосування капітально-відновлювального ремонту, зокрема до найбільш дефіцитних типів рухомого складу, може розглядатись лише як змушена тимчасова міра. Основна причина полягає в низькій ефективності зазначеного методу оновлення рухомого складу, обумовлена тим, що:

• освоєння капітально-відновлювального ремонту вимагає капіталовкладень на переоснащення ремонтних підприємств;
• додаткові витрати на експлуатацію відремонтованої таким чином техніки перевищують витрати, необхідні на утримання нової одиниці рухомого складу;
• відновлена техніка все одно не здатна відповідати в повній мірі рівню сучасних вимог щодо енергоспоживання, комфорту, швидкості, безпеки тощо.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. З врахуванням геополітичних умов залізниці України мають один з найбільших у Європі потенціал транзитності. З усіх видів транспорту на сьогодні найбільш перспективним є залізничний транспорт, здатний оптимально відповідати поєднанню швидкісних, цінових та екологічних вимог. Залізничний транспорт дозволяє забезпечити потребу як у прискоренні руху товарів, так і у зниженні вартості перевезень, значно випереджаючи автомобільний транспорт за відповідністю екологічним критеріям. Галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення визначили розвиток і розміщення залізничного транспорту.

Економіко-географічне положення істотно вплинуло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф України позитивно сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення.

Залізничний транспорт України є провідною галуззю в дорожньо-транспортному комплексі країни, який забезпечує 82% вантажних і майже 50% пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту трубопровідний та автомобільний формує 18-26% перевезень (Додаток. А). Згідно з Євростатом, у Євросоюзі усього 10, 5% вантажів транспортуються залізницею.

Україна межує з Росією, Білоруссю, Молдовою, Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною, на кордонах розташовано 40 міжнародних залізничних переходів. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) в 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн. У структурі вантажних перевезень залізничний транспорт займає 55-57%, тоді як пасажирооборот України залізничним транспортом займає одне з лідируючих місць у структурі перевезень.

Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України – це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки