Туризм як соціально-економічний феномен

1. Шулик В. В. Методичні проблеми формування регіональних рекреаційних систем (на прикладі Полтавської області): Автореф. дис. канд. архітектури: 18.00.01 / Харк. держ. техн. ун-т буд-ва та архіт. – Х. 2001. – 20 с. 

1. Свида І. В. Сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку вітчизняного ринку туристичних послуг / І. В. Свида // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2009. – № 28(3). – С. 64–69.
2. Полтавский краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2001–2003 рр. / Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток / Ред. кол. О. В. Белько та ін. – Полтава: Дивосвіт, 2003. – 432 с.
3. Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 1: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Туризм в Україні:економіка та культура» (Світязь, 9-10 вересня 1998 р.) – У двох частинах.-К.: «КМ - Трейдинг», 1998.-Частина друга – 360 с.
4. Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи: Збірник накових статей. – К.:ІВЦ «Слов’янський діалог», 1995. – 244 с.
5. Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 4. – К.: Державне підприємство «Національна туристична організація», 2002.- 456 с.
6. Історико-культурна спадщина України (XIX ст. - поч. XX ст.) // Збірник документів і матеріалів / Автор-упорядник Т. Ф. Григор'єва. - К., 1995. - С. 28-31, 44. 
7. Биркович В. І. Сільський зелений туризм - пріоритети розвитку туристичної галузі України / В.І. Биркович // Стратегічні пріоритети. Науково-аналітичний щоквартальний збірник. - 2008. - №1(6). - С.138-143.

1. Загальна характеристика Полтавської області - режим доступу http://ukrgold.net/index.php/ru/poltavskaya-oblast
2. Статистична інформація - режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/oper_new.html
3. Головне управління статистики у Полтавській області - режим доступу http://www.poltavastat.gov.ua/
4. Головне управління статистики у Полтавській області. До всесвітнього дня туризму: прес-реліз – Режим доступу: http://www.poltavastat.gov.ua.
5. Публікації документів Державної Служби Статистики України - режим доступу http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2014/sg/sg_reg/vz_reg/vz_u/vz11_u...
6. Екологічний паспорт Полтавської області за 2007 р.: [Електрон. ресурс] - Режим доступу: http://www.aarhuspoltava.org.ua/re.html.
7. Демографічна ситуація в Полтавській області. Режим доступу: http://www.adm-pl.gov.ua/page/swot-analiz-poltavskoyi-oblasti. - 2015.
8. Історико-культурні ресурси області. Режим доступу: http://www.poltavaculture.gov.ua
9. Кліматичні умови Полтавської області. Режим доступу: http://geo.pnpu.edu.ua/climate.php – 2015.
10. Музеї Полтавщини.  http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/kulturologiya/part1/004.htm 

Загальна характеристика промисловості. Традиційними галузями господарства країни є мореплавство, суднобудування, рибальство, лісопереробна промисловість. Розвиток економіки Норвегії сприяв виникненню нових галузей — електрометалургії, електрохімії, нафтохімії, електроніки, електротехніки тощо.

 

Гірничовидобувна промисловість. Щорічний видобуток нафти в Норвегії становить 130 млн. т, природного газу — 31 млрд. м3. Тут розробляються такі родовища: Екофіск, Слейпнер і Тур-Валхалл. Країна експортує 90% нафти. Головним металевим ресурсом є залізна руда, видобуток якої становить 1,3 млн. т. Мідь видобувають здебільшого на півночі у кількості 7,4 тис. т. Найбільше в Європі родовище ільменіту знаходиться у Телльнесі на півдні Норвегії (щорічний видобуток — 758,7 тис. т). У країні також видобувають титан (708 тис. т), цинк (41,4 тис. т), свинець (7,2 тис. т) тощо, певну кількість золота і срібла.

 

Паливно-енергетичний комплекс. Ця галузь є однією з головних у господарстві Норвегії. Щорічно в країні виробляється приблизно 125,9 млрд. кВттод. електроенергії. Частка гідроенергії становить 43% усього виробництва енергії, частка нафти — майже 43%, частка природного газу — 7%, вугілля й деревини — 3%. Електроенергія, яка виробляється на ГЕС, найдешевша у світі, а її душове виробництво (25 712 кВттод) і споживання — найвище.

 

Металургія. Провідною галуззю промисловості є електрометалургія, що спирається на широке використання дешевої гідроенергії. Щорічно виробляються майже 863,3 тис. т алюмінію (країна є основним постачальником цього металу в Європі), а також феросплави (0,9 млн. т), цинк, нікель, мідь, високоякісна легована сталь. Електрометалургійні підприємства розташовані переважно на узбережжі країни.

 

Машинобудування. Виробництво устаткування для нафтовидобувної і нафтопереробної промисловості є важливою галуззю машинобудування. До традиційних його галузей також належить суднобудування (насамперед, виробництво рибальських траулерів, бурових платформ, морської електроніки) і судноремонт. Найбільшою суднобудівною компанією Норвегії і всієї Європи є «Квернер», яка має власні верфі у Норвегії, Фінляндії, Шотландії та Німеччині. Також вагоме місце посідає виробництво устаткування для виробництва і передавання електроенергії.

 

Хімічна промисловість. У країні розвинуте потужне виробництво більшості хімічних і нафтохімічних продуктів: азотних добрив, аміаку, селітри тощо. Останнім часом розвивається нафтохімія, а на її основі — виробництво пластмас і деяких синтетичних матеріалів. Нафтохімічні підприємства розташовані переважно навколо прибережних міст та на західному узбережжі. Лісообробна галузь (найдавніша в країні) спеціалізується на виробництві целюлози, картону і паперу. Щорічно у країні виготовляється приблизно 1,5 млн. т деревинної маси та целюлози і майже 1,8 млн. т різноманітних сортів паперу і картону, переважна частина яких експортується.

 

Легка промисловість. Ця галузь представлена здебільшого текстильною промисловістю, центрами якої є Осло, Берген й Олесунн.

 

Харчова промисловість. Вагоме місце у цій галузі посідає рибопереробка в усіх прибережних містах, продукція якої повністю задовольняє внутрішні потреби. Більша частина вилову тріски експортується на західноєвропейський ринок.

 

Сільське господарство. У Норвегії частка сільського господарства в економіці зменшується з розвитком обробної промисловості. Із 50-х років XX ст. припинили існування до 70 тис. ферм країни. Незважаючи на концентрацію і механізацію сільського господарства, 82,6% селянських господарств країни мають земельні наділи менше 20 га (середній наділ — 10,2 га) і лише 1,4% — понад 50 га.

 

Тваринництво. Ця галузь залишається провідною у сільському господарстві. Приблизно 50% великої рогатої худоби становлять молочні корови, надої яких сягають 1,8 млн. т молока. Загальне поголів’я у країні сягає 1,3 млн. голів. Традиційною галуззю є м’ясо-вовняне вівчарство (2,4 млн. голів овець), розвинуте переважно на заході та північному заході країни. На фермах також розводять свиней (780 тис.), на півночі — оленів.

 

Рибальство. Нині загальний вилов риби у Норвегії становить 2,81 млн. т, або 15% загальноєвропейського вилову. Щорічно експортується майже 2,5 млн. т риби, рибного борошна та риб’ячого жиру на 4,26 млн. дол. Оселедець, лосось, тріска та креветки є основними об’єктами рибного промислу. У 30-ті роки XX ст. китобійний флот Норвегії поставляв на ринок 2/3 всього світового промислу китів. Однак невмотивований їх вилов призвів до різкого скорочення поголів’я. У 60-ті роки XX ст. китобійний промисел було припинено, однак рибалки все ще виловлюють невеликих китів (250 одиниць щорічно).

 

Рослинництво. У країні вирощують здебільшого кормові культури. Під сіножаті і посіви кормових культур використовується 49% сільськогосподарських земель, 38% — під посіви злаків або бобових та 11% — під пасовища. Основними продовольчими культурами є ячмінь, овес, картопля та пшениця.

 

Землеробство у Норвегії — малоприбуткова галузь господарства, яку дотує держава. Країна є імпортером споживчого продовольства. Однак багато фермерів виробляють сільськогосподарську продукцію лише для задоволення власних потреб.

 

Транспорт. У країні розвинуте внутрішнє сполучення. Норвегія є однією з провідних судноплавних країн. За тоннажем торговельного флоту (18,8 млн. бр.-реєстр, т у 2004 р.) вона посідає сьоме місце у світі. Більшість суден — великотоннажні танкери. Найбільшими портами країни є Осло, Берген, Тронгем тощо. Морське судноплавство Норвегії на 90% зайняте зовнішньоторговельними перевезеннями вантажів.

 

Незважаючи на гірський рельєф, у країні розвинутий залізничний транспорт. Протяжність залізниць становить майже 4077 км, з яких понад половину (2518 км) електрифіковано.

 

Автопарк Норвегії охоплює 1,7 млн. пасажирських і 382 тис. вантажних машин. Загальна довжина автошляхів сягає 91 852 тис. км, з яких 74% — асфальтовані. Більшість автомобільних магістралей прокладені у підземних (гірських) тунелях.

 

У країні нараховується 48 аеропортів, найбільші з яких Форнебю (Осло), Сула (Ставангер), Берген і Буде. За кількістю внутрішніх пасажирських перевезень Норвегія є однією з провідних країн у світі. На її авіапросторі працює транснаціональна компанія «Скандінавіан ерлайнс систем» (САС).

 

Одним з економічно важливих видів транспорту є трубопровідний. Мережа магістральних нафто- і газопроводів, які беруть початок від бурових платформ у Північному морі, поєднана з іншими країнами Західної Європи. Довжина нафтопроводів Норвегії становить 2280 км, газопроводів — 17 000 км.

 

Зовнішня торгівля. Для країни характерна висока частка у ВНП зовнішньої торгівлі (до 40%). Експортуються (76,6 млрд. дол.) переважно нафта і газ (55%), готові вироби (36%), продукція нафтопереробної та нафтохімічної, лісопереробної, електрохімічної і електрометалургійної промисловості, продовольство. Ввозять (45,9 млрд. дол.) здебільшого готові вироби (81,6%), продовольчі товари та сільськогосподарську сировину (9,1%), а також боксити, марганцеву і хромову руду, автомобілі.

 

Провідними торговельними партнерами є ФРН, Швеція, Велика Британія, Данія, Нідерланди та США. Товарообіг з Україною у 2004 р. оцінювався в 93,6 млн. дол., з яких імпорт становив 70,5 млн. дол.